07 листопада 2022 року
м. Київ
справа №280/3644/22
адміністративне провадження №К/990/29417/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №280/3644/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2022 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 06.10.2022 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років, починаючи з 07.10.2009;
зобов'язав ГУ ПФУ в Запорізькій області поновити з 07.10.2009 ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб, органів начальства та інших осіб» з урахуванням індексації, починаючи з 07.10.2009;
в іншій частині позовних вимог - відмовив.
26.10.2022 ГУ ПФУ в Запорізькій області звернулось до Верховного Суду із касаційної скаргою на вказану вище постанову суду апеляційної інстанції у справі №280/3644/22 за вищевказаним позовом, з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
При цьому, у частині п'ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Так, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Положеннями статті 330 КАС України визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Касаційна скарга відповідача обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції, по-перше неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 стосовно необхідності звернення за поновленням пенсії до органу, що призначає пенсію за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №208/4623/17.
По-друге, ГУ ПФУ в Запорізькій області, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі також посилається на постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 17.07.2018 у справі № 521/21851/16-а та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, у яких викладено висновок про необхідність застосування строку звернення до суду, передбаченого КАС України у відносинах щодо пенсійного забезпечення, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Водночас, аналіз зазначених відповідачем постанов Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 17.07.2018 у справі № 521/21851/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, у яких викладено висновок про необхідність застосування строку звернення до суду, передбаченого КАС України у відносинах щодо пенсійного забезпечення, не можуть братись до уваги в контексті обґрунтування ГУ ПФУ в Запорізькій області його касаційної скарги наявністю підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких не є подібними у порівняні із справою про перегляд постанови суду апеляційної інстанції у якій відповідачем подано касаційну скаргу, з огляду на те, що вони ухвалені за різних обставин, а саме щодо встановлення фактів нарахування чи ненарахування пенсійної виплати.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що при вирішенні спору, який виник у цій справі, суд апеляційної інстанції керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 щодо строків поновлення виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами.
Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України у правовідносинах щодо строків поновлення виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами.
Водночас, колегія суддів зазначає, що положеннями КАС України передбачена законодавча можливість вирішення питання відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні за касаційної скаргою, поданою з підстави наведеної у пункті 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
Таким чином, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження з зазначенням обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).
Керуючись статтями 169, 328-332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №280/3644/22 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду