07 листопада 2022 року
м. Київ
справа №640/28815/21
адміністративне провадження №К/990/29447/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №640/28815/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
27.10.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №640/28815/21 за вищевказаним позовом.
Предметом оскарження у цій справі є відмова відповідача у проведенні позивачу з 25.04.2019 перерахунку та обчисленні державної пенсії по інвалідності у відповідності до положень частини третьої статті 59 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) згідно із висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19) як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС під час проходження служби, віднесеному до категорії 1 таких осіб, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
При цьому, у частині п'ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Так, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у відносинах належного пенсійного забезпечення осіб з інвалідністю, встановлення якого пов'язано із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема з числа військовослужбовців та (або) осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ, та які одночасно мають право на пенсію по інвалідності за Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом № 796-XII, розмір якої за їх бажанням може бути обчислений у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а також те, що ця справа має виняткове значення для нього.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Як було зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, виключно у випадках наведених у пунктах 1- 4 наведеної вище норми процесуального Закону.
Касаційна скарга позивача обґрунтована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування частини третьої статті 59 Закону № 796-XII із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019, викладених Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20 та у постанові від 10.09.2021 № 580/5268/20.
Окрім того, скаржник посилається на те, що в порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, та розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Аналіз зазначеного рішення Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021, на яке зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, судом касаційної інстанції не встановлено ухвалення ним та існування постанови від 10.09.2021 у справі №580/5268/20, на яку також посилається позивач на підтвердження іншого правозастосування судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, у порівняння із висновками Верховного Суду. Відтак у суду не має можливості встановити подібність правовідносин у цих справах.
Разом з цим наведені позивачем доводи щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, вказують на наявність обставин, визначених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником, на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі №640/28815/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/28815/21 за вищевказаним позовом.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду