05 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/4046/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєсков В.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників сторін відповідно протоколу судового засідання у режимі відеоконференції від 05.10.2022.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2022
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020
у справі № 904/4046/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй"
до: 1) Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ленінського районного суду м. Дніпропетровська,
про визнання незаконними дій і бездіяльності, витребування майна, -
1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" (далі - ТОВ "Галілєй", позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області) про: (1) визнання незаконним вилучення посадовими особами податкової міліції Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області і неповернення позивачу рухомого майна згідно з наведеним в позові переліком; (1) зобов'язання ГУ ДФС у Дніпропетровській області повернути ТОВ "Галілєй" зазначене майно.
2. Позивач зазначав про те, що спірне рухоме майно було вилучено як речові докази слідчим податкової міліції у межах кримінальної справи, порушеної щодо директора ТОВ "Галілєй" ОСОБА_1, проте після закриття кримінальної справи майно позивачу повернуто не було. Отже, відповідач-1 утримує спірне майно, яке є власністю позивача, без належних правових підстав, а тому зобов'язаний повернути його власнику в силу статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року у позові відмовлено.
3.1. Суд першої інстанції констатував недоведення позивачем обставини вилучення спірного майна у межах кримінальної справи, а також ненадання доказів набуття права власності на це майно.
4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2010, прийнятою у межах порушеної щодо ОСОБА_1 кримінальної справи №1-23/10, ухвалено повернути спірне рухоме майно за належністю ОСОБА_1. Керуючись змістом вказаного судового рішення, суд дійшов висновку, що ТОВ "Галілєй" у межах даного спору фактично оскаржує передачу за рішенням суду спірного майна ОСОБА_1 , який у зв'язку з цим має бути залучений до участі у справі в якості співвідповідача. Оскільки ОСОБА_1 не має статусу підприємця, між ним і сторонами спору відсутні господарські правовідносини, даний спір не підвідомчий суду господарської юрисдикції, а підлягає розгляду с порядку цивільного судочинства.
5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" задоволено; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі №904/4046/20 скасовано; справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст та мотиви рішень суду апеляційної інстанцій
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі № 904/4046/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" задоволено частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 у справі №904/4046/20 скасовано.
Прийнято у справі №904/4046/20 нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" до відповідача- 1: Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Ленінський районний суд м. Дніпропетровська про визнання незаконними дій і бездіяльності, витребування майна відмовлено.
6.1. Апеляційний господарський суд встановив, що повідомлення позивача про час та місце розгляду справи 22.12.2020 шляхом надіслання йому на електронну адресу qw.1970@bk.ru листа від 18.12.2020 не може вважатися належним повідомленням про час та місце розгляду справи згідно процесуального законодавства.
Виявлене апеляційним господарським судом порушення судом першої інстанції норм процесуального стало підставою для скасування оскаржуваного рішення.
6.2. Разом з тим, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено обставин вилучення майна в межах кримінальної справи, а також не надано доказів набуття права власності на це майно тому прийняв те саме рішення, що і місцевий господарський суд. Погодившись із мотивами останнього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" звернулось до Касаційного господарського суду зі скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 у цій справі, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
7.1. Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі та не встановили обставин, що мають значення для об'єктивного розгляду позову.
7.2. Скаржник переконує, що суд другої інстанції розглянув справу за відсутності позивача, неповідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду;
- після винесення старшим слідчим по ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області капітаном податкової міліції Кравець А.В. постанови від 20.05.2002 про долучення до справи речових доказів за збереження цих доказів відповідає або слідчий, або особа, якій слідчий передав докази (майно) на зберігання; слідчий Кравець А.В. не передавав Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" на зберігання обладнання після визнання його доказами у кримінальній справі;
- матеріали кримінальної справи №1-23/10 не містять доказів (договору зберігання, акту приймання-передачі тощо) про передачу обладнання третій особі на зберігання, тому, за твердженням скаржника, обладнання залишилося у слідчого;
- право власності на обладнання, перелічене слідчим у постанові від 22.05.2002, ніким не оспорювалось; Держава в особі слідчого чи прокурора не довела, що обладнання комусь належить, окрім ТОВ "Галілєй";
- відповідач-1 не пояснив, де дівся оригінал договору, указаний слідчим у постанові від 20.05.2002; відповідач-1 не спростовував відповідність копій договору купівлі-продажу від 10.07.2020 та видаткових накладних оригіналам; усі відносини з контрагентами ТОВ "Галілєй" у період з 01.07.2000 були предметом перевірки податкових органів; результати цих перевірок були підставою для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 ; судовими рішеннями в адміністративній справі №А38/172-07 (36(А27/95(А25/26)) встановлено відсутність порушень податкового законодавства позивачем у відносинах з контрагентами;
- обладнання, визнане слідчим речовими доказами у кримінальній справі №99016620, належало позивачу на праві власності, оскільки було придбано за договором купівлі-продажу від 10.07.2020, який недійсним в судовому порядку визнаний не був; відсутні інші особи, які б заявили про свої права на спірне майна.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
8. Відзиву на касаційну скаргу не надано.
Провадження у Верховному Суді
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 заяву суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Могил С.К., Волковицької Н.О., Случа О.В. про самовідвід у справі № 904/4046/20 задоволено; справу № 904/4046/20 передано для повторного автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.
11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2022 справу № 904/4026/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.
12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2022 по справі №904/4046/20; призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" на 05 жовтня 2022 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
13. Заслухавши суддю-доповідача, представника Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, виходячи з такого.
14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Як встановлено під час розгляду справи, предметом спору у справі №904/4046/20 є вирішення питання про наявність або відсутність підстав для визнання незаконним вилучення посадовими особами податкової міліції Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області і неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" майна: 1) крану козлового ГП-45; 2) двигунів А-4 500 кВ., в кількості 2 штуки; 3) двигуна ДАЗО 1250 кВ; 4) холодильної установки МКТ;5) редуктору Р100000/1,5; 6) насосів НКУ 630/80, в кількості 2 штуки; 7) насосів АВЗ-63-125Д, в кількості 39 штук та зобов'язання Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" вказане майно.
16. Обидві позовні вимоги спрямовані до суб'єктів владних повноважень з метою захисту права власності позивача у обраний ним спосіб шляхом визнання незаконними дій та зобов'язання повернути майно як таке, що набуто відповідачем-1 без достатніх правових підстав з огляду на приписи ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
17. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
18. Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
19. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
20. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
21. Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
22. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
23. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 05.03.2002 старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області Кравец А.В. порушено кримінальну справу по факту ухилення від сплати податків по відношенню до посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.
24. Постановою старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області Кравец А.В. від 25.03.2002 у кримінальній справі №99027007 притягнуто ОСОБА_1 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей", в якості обвинувачуваного по кримінальній справі і пред'явлено йому звинувачення в злочині, передбаченому ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.
25. Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області капітаном податкової міліції Кравец А.В. від 20.05.2002 в якості речових доказів до кримінальної справи №99027007 долучені в тому числі: кран козловий ГП-45, двигуни А-4 500 кВ. в кількості 2 штуки; двигун ДАЗО т 1 250 кВ; холодильна установка МКТ; редуктор Р 100000/1,5; насоси НКУ 630/80 в кількості 2 штуки; насоси АВЗ-63-125Д в кількості 39 штук. Ці речові докази залишені на зберіганні в с. Лобойківка.
26. Також, як встановлено судом другої інстанції з наданою позивачем копії листа № 692/7/09-12 від 20.05.2002 вбачається, що старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області капітаном податкової міліції Кравец А.В. повідомлено начальника ОООМСНЗ ОНМ ГНИ в Ленінському районі м. Дніпропетровська, що зазначене майно в якості речових доказів долучено до матеріалів кримінальної справи та знаходиться на складі ППКФ «Альянс Холдинг» в с. Лобойківка, необхідно забезпечити заходи для його безпеки.
27. У подальшому, постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2010 у справі №1-23/10 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, закрито в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; обраний раніше запобіжний захід підписку про невиїзд скасовано; постанову старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області від 22.03.2002 про накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а також на автотранспортний засіб: "Опель Вектра" 1996 року випуска, д/н НОМЕР_1 скасовано.
28. Зі змісту постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №1-23/10 від 10.12.2010 апеляційним господарським судом встановлено, що ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття відносно нього кримінальної справи у зв'язку з закінченням строків давності.
29. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №1-23/10 від 08.04.2019 заяву ОСОБА_1 про скасування арешту належного йому майна та встановлення порядку і способу виконання постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2010 задоволено частково; постанову старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області капітана податкової міліції Кравця А.В. від 22.03.2002 про накладення арешту на вклади, цінності, будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 скасовано; майно, яке було визнано речовими доказами по кримінальній справі №99016620 згідно постанови старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області капітана податкової міліції Кравця А.В. від 20.05.2002 про долучення до справи речових доказів, а саме: 1) кран козловий ГП-45; 2) двигуни А-4 500 кВ., в кількості 2 штуки; 3) двигун ДАЗО - 1250 кВ; 4) холодильна установка МКТ; 5) редуктор Р100000/1,5; 6) насоси НКУ 630/80, в кількості 2 штуки; 7) насоси АВЗ-63-125Д, в кількості 39 штук, яке було залишено на відповідальне зберігання на складі ППКФ "Альянс Холдинг" в с. Лобойківка Дніпропетровської області ухвалено повернути за належністю директору Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілей" ОСОБА_1 в разі надання ним відповідних правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на вказане майно.
30. Відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) (чинного на момент набуття у власність спірного майна) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
31. На підтвердження права власності на спірне майно позивачем до позовної заяви додані копії: На підтвердження свого права власності на обладнання, яке є предметом спору, позивачем разом з клопотанням від 12.10.2020, зокрема, надані копії:
- акта обстеження складського приміщення від 14.09.2001, складеного за результатами перевірки складського приміщення за адресою с. Баловка, Петриківський район, Дніпропетровська область, яке орендовано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг». Цим актом зафіксований факт знаходження на майданчику (крану -1 шт, редуктора (10 000 кВт) №353707, машини МКТ- 1шт., двигунів - 4 шт (№б/н, 347202, 115854, 347297), насосів АВЗ - 39 шт., двигунів АЗМ - 2 шт., насосів НКУ - 2 шт. (630/80), вентиляторів - 3 шт., компресору - 1шт (209486), обладнання без найменування №353430;
- акта про результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілєй» за період 01.07.2000 - 01.07.2001 від 11.10.2001 №1840;
- постанови старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області Кравец А.В. про долучення речових доказів від 20.05.2002, листа №692/7/09-12 від 20.05.2002.
- договору від 10.07.2000, укладеного між Приватним підприємством "Бриз" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй", відповідно до умов якого постачальник (Приватне підприємство "Бріз") зобов'язалося поставити товар позивачу (покупцю), а саме: двигун електричний, кінцеві вимикачі, а покупець - прийняти і оплатити його згідно накладних.
- накладної №9 від 16.07.2001 про передачу Приватним підприємством "Бриз" позивачу крану козлового ГП 45 з рейковими шляхами в кількості 1 шт. на суму 3 980 000,00 грн з ПДВ;
- накладної №10 від 31.08.2001 про передачу Приватним підприємством "Бриз" позивачу двигуна А4 500 кВт в кількості 1 шт. на суму 409 000 грн без ПДВ, насосу НКУ 630/80 в кількості 2 шт. на суму 7 315 000 грн без ПДВ;
- накладної №9 від 31.08.2001 про передачу Приватним підприємством "Бриз" позивачу двигуна АЗМ 1000 кВт в кількості 1 шт. на суму 650 000 грн без ПДВ, двигуна ДАЗО1250 к Вт в кількості 1 шт. на суму 1 145 833,33 грн без ПДВ, холодильної установки ШКТ в кількості 1 шт на суму 1 233 333,33 грн без ПДВ, редуктора Р 10000/1,5 в кількості 1 шт. на суму 4 125 000 грн без ПДВ, двигуна А4 500 к Вт в кількості 1 шт на суму 409 000 грн без ПДВ;
- накладної №28 (без дати) про передачу Приватним підприємством "Бриз" позивачу блоку на суму 1 894 166,67 грн без ПДВ;
- накладної №20 від 31.08.2001 про передачу Приватним підприємством "Бриз" позивачу насосу АВЗ-63-125Д в кількості 39 шт. на суму 9 678 500,00 грн без ПДВ.
32. Як встановив апеляційний господарський суд, у позовній заяві позивач зазначив, що оригінали договору та накладних знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 1-23/10.
33. Водночас апеляційний господарський суд встановив, що під час розгляду справи №904/4046/20 судом першої інстанції були досліджені матеріали кримінальної справи № 1-23/10 та встановлено відсутність оригіналів зазначених доказів; позивачем оригінали первинних документів до Господарського суду Дніпропетровської області надані не були.
34. Також, апеляційний господарський суд встановив, що матеріали справи №904/4046/20 не містять доказів вчинення слідчим дій щодо вилучення спірного майна відповідно до норм Кримінально - процесуального кодексу України в межах розслідування кримінальної справи №99027007, протокол виїмки у справі №904/4046/20 відсутній, як і докази передачі майна на зберігання.
35. З огляду на викладене, апеляційним господарським судом було відхилено доводи позивача, як недоведені, про те, що слідчим податкової міліції було вилучено у позивача спірне обладнання та воно залишилося у податковому органі, що виключає задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним вилучення посадовими особами податкової міліції Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області і неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" майна: 1) крана козлового ГП-45; 2) двигунів А-4 500 кВ, в кількості 2 штуки; 3) двигуна ДАЗО - 1 250 кВ; 4) холодильної установки МКТ; 5) редуктора Р100000/1,5; 6) насосів НКУ 630/80, в кількості 2 штуки; 7) насосів АВЗ-63-125Д, в кількості 39 штук.
36. Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд другої інстанції послався на експертний висновок Дніпропетровської торго-промислової палати №Г-98 від 15.01.2002. Так, експертам для перевірки пред'явлено обладнання і фанерна сировина, які знаходиться на складі за адресою вул. Шевченка 1б в с. Лобойківка, Петриківського району Дніпропетровської області; візуальним контролем якості встановлено, що все пред'явлене обладнання стоїть на землі під відкритим небом без упакування, корпус обладнання пошкоджено корозією, маються подряпини лакофарбових покриття в різних місцях по всій поверхні, вм'ятини захисних кожухів, крильчаток двигунів, порушена ізоляція, є пошкодження проводів і вимірювальних пристроїв. Перевірка обладнання на працеспоспроможність можлива тільки в спеціальних умовах, після проведення ремонтно-відновлювальних робіт і переконсервації. Товаровиробник (дата випуску), вартість обладнання експертом не визначені.
37. Водночас слід звернути увагу, що встановивши, що позивача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи згідно процесуального законодавства, апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020, оскільки виявлене апеляційним господарським судом порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
38. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
39. Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
40. Однак, як вбачається з постанови апеляційного суду, розглядаючи цей спір, апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, в порушення норм ст. 269 ГПК України не здійснив належний апеляційний перегляд справи, справу повторно не переглянув, взявши за основу для висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог встановлені місцевим господарським судом фактичні обставини та його висновки стосовно цих обставин.
41. Так, пославшись на відсутність доказів вчинення слідчим дій щодо вилучення спірного майна відповідно до норм Кримінально - процесуального кодексу України в межах розслідування кримінальної справи №99027007; протоколу виїмки; доказів передачі майна на зберігання; оригіналів договору купівлі продажу спірного майна та накладних у матеріалах кримінальної справи № 1-23/10, апеляційний господарський суд посилався на з'ясування цих обставин та на огляд кримінальної справи № 1-23/10 саме судом першої інстанції.
42. У мотивувальній частині оскаржуваної постанови відсутні посилання на огляд кримінальної справи № 1-23/10 та опрацювання наявних у кримінальній справі документів, проте, саме у наведеній кримінальній справі встановлені обставини, відображені дії та події а також наявні докази, які безпосередньо пов'язані із предметом спору у цій справі та є джерелом даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
43. Апеляційний господарський суд усунувся від надання правового аналізу обставинам, які містяться:
- у постанові старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області капітаном податкової міліції Кравец А.В. від 20.05.2002, якою в якості речових доказів до кримінальної справи №99027007 долучено речі, які визначені родовими ознаками: кран козловий ГП-45, двигуни А-4 500 кВ. в кількості 2 штуки; двигун ДАЗО т 1 250 кВ; холодильна установка МКТ; редуктор Р 100000/1,5; насоси НКУ 630/80 в кількості 2 штуки; насоси АВЗ-63-125Д в кількості 39 штук;
- у копії листа № 692/7/09-12 від 20.05.2002 з якого вбачається, що старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області капітаном податкової міліції Кравец А.В. повідомлено начальника ОООМСНЗ ОНМ ГНИ в Ленінському районі м. Дніпропетровська, що зазначене майно в якості речових доказів долучено до матеріалів кримінальної справи та знаходиться на складі ППКФ «Альянс Холдинг» в с. Лобойківка, необхідно забезпечити заходи для його безпеки;
- у мотивувальній частині ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №1-23/10 від 08.04.2019 про скасування арешту, у резолютивній частині якої майно, яке було визнано речовими доказами у кримінальній справі №99016620 згідно постанови старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області капітана податкової міліції Кравця А.В. від 20.05.2002 про долучення до справи речових доказів, а саме: 1) кран козловий ГП-45; 2) двигуни А-4 500 кВ., в кількості 2 штуки; 3) двигун ДАЗО - 1250 кВ; 4) холодильна установка МКТ; 5) редуктор Р100000/1,5; 6) насоси НКУ 630/80, в кількості 2 штуки; 7) насоси АВЗ-63-125Д, в кількості 39 штук (речі визначені родовими ознаками), яке було залишено на відповідальне зберігання на складі ППКФ "Альянс Холдинг" в с. Лобойківка Дніпропетровської області ухвалено повернути за належністю.
44. Крім того, апеляційний господарський суд, встановивши відсутність у матеріалах справи №904/4046/20 доказів вчинення слідчим дій щодо вилучення спірного майна відповідно до норм Кримінально - процесуального кодексу України в межах розслідування кримінальної справи №99027007 протоколу виїмки та доказів передачі майна на зберігання, не досліджував документів, які містяться у наведеній кримінальній справі та не з'ясував можливості залучення до розгляду у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ППКФ "Альянс Холдинг", оскільки, у наведених документах є посилання на перебування спірного майна на відповідальному зберіганні саме на складі ППКФ "Альянс Холдинг" в с. Лобойківка, про що зазначено старшим слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області капітаном податкової міліції Кравец А.В. та йдеться в ухвалі Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №1-23/10 від 08.04.2019.
45. Згідно з ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
46. Однак, матеріали справи свідчать про те, що апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, в порушення вимог процесуальних норм не здійснив належний апеляційний перегляд справи.
47. Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
48. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
49. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
50. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51. Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідає.
52. У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про неналежний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, а відтак, передчасність здійснених висновків про відмову у задоволенні позову.
53. Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, якого не повідомлено про час та місце розгляду справи належним чином.
54. Апеляційний господарський суд, у оскаржуваній постанові зазначив, що у судове засідання 17.05.2022 сторони та третя особа явку повноважних представників не забезпечили.
55. До Центрального апеляційного господарського суду повернулося поштове повернення №4900096450058, в якому Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" була надіслана копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2022.
56. Згідно довідки поштового відділення про причини повернення/досилання причиною поштового повернення №4900096450058 є відмова адресату від його отримання (дата відмітки - 21.04.2022).
57. Водночас, як зазначає скаржник у касаційній скарзі, Директор ТОВ з II «Галілєй» звернувся із запитом до відділення AT «Укрпошта» 49018 щодо надання копії оформленого аркушу книги ф. 8 за доставною дільницею, накладної ф. 16 за рекомендованим листом із ШКІ №4900096450058, копій документів, які містять підпис представника ТОВ з II «Галілєй» і печатку товариства щодо відмови отримати вказаний лист, зазначення імені представника ТОВ з II «Галілєй», який відмовився отримати вказаний лист і способу його повідомлення працівником відділення поштового зв'язку про надходження листа.
58. На цей запит отримано відповідь директора Дніпропетровської філії AT «Укрпошта» Лисеєнка Димитрія від 08.06.2022 р., у якому визнано помилковість зазначення у довідці ф. 20 причину повернення вказаного листа «адресат відмовився», коли правильно треба було вказати «адресат відсутній за вказаною адресою», проте, копій вказаних документів не надано за запитом ТОВ з II «Галілєй», як і не повідомлено ім'я працівника відділення зв'язку, який склав довідку ф. 20.
59. Скаржник стверджує, що Директор ТОВ з II «Галілєй» не отримував повідомлення на рекомендований лист із №4900096450058, не відмовлявся від отримання рекомендованого листа із суду, не робив підпис на поштовому відправленні про відмову отримати лист, не скріплював підпис печаткою товариства. Інших представників ТОВ з IІ «Галілєй», уповноважених на одержання пошти, що надходить на ім'я товариства, немає.
60. Скаржник доводить, що посилаючись на наведену підставу, як достатню для проведення судового засідання без участі позивача, апеляційний суд ухилився від перевірки відповідної інформації на сайті Укрпошти.
61. Приписами ч.ч. 1-3, 8 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
62. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
63. Відповідно до ч. 1 ст. 285 Господарського процесуального кодексу України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
64. Як стверджує заявник та підтверджується матеріалами справи, Під час повторного розгляду справи у апеляційному суді директор ТОВ з II "Галілей" ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду щодо повідомлення дати розгляду справи. Так, 21.03.2022 р.
65. ОСОБА_1 направив електронний запит до ДСА України щодо того, що Центральний апеляційний господарський суд не розглядає справи, а також щодо законності наказу голови цього суду №14 від 04.03.2022 р.
66. У відповідь ОСОБА_1 отримав лист ДСА України від 22.03.2022 р., його копію направлено до Центрального апеляційного господарського суду. Від Центрального апеляційного господарського суду ОСОБА_1 отримав лист від 29.03.2022 р. №10-2625/223Г, у якому зазначено, що відповідь на запит від 21.03.2022 р. відстрочується до закінчення строку дії воєнного стану в Україні. У цьому листі про дату розгляду справи № 904/4046/20 не зазначено, при цьому лист направлено на електрону адресу ОСОБА_1.
67. Як стверджує скаржник, 18.04.2022 р. ОСОБА_1 направив електронну форму звернення до апеляційного суду щодо дати розгляду справи № 904/4046/20, проте відповіді не отримав.
68. Також скаржник стверджує, що при отриманні копії постанови апеляційного суду ОСОБА_1 попросив надіслати на його електронну пошту копії усіх судових рішень, ухвалених апеляційним судом у справі № 904/4046/20, що було зроблено судом та надіслані судом на електронну адресу ОСОБА_1 .
69. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
70. Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
71. Проте, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що апеляційний суд, хоча і розглянув справу за відсутності позивача, а наведені обставини справи свідчать про те, що апеляційному суду була відома електронна адреса позивача та ухвала про виклик у судове засідання могла бути відправлена позивачеві на електронну адресу проте, Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу, у цьому випадку, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення позивача належним.
72. Також слід зазначити, що офіційна електронна адреса - це адреса електронної пошти, що використовується для офіційного листування в електронному вигляді, та є незмінною. Офіційні електронні адреси реєструються в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Єдиному державному демографічному реєстрі. Інші інформаційні системи, публічні електронні реєстри отримують інформацію про офіційні електронні адреси у порядку інформаційної взаємодії з цими ресурсами. Офіційна електронна адреса повинна складатись з ідентифікатора, позначки "@" та доменного імені. Ідентифікатором для юридичних осіб пропонується визначити код згідно з ЄДР, для фізичних осіб-підприємців - реєстраційний номер облікової картки платників податків. Офіційні електронні адреси, зареєстровані на території України, не можуть бути зареєстровані на доменних іменах «ru».
73. Як встановлено судом другої інстанції, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Галілєй» офіційна електронна адреса не зареєстрована. Тому, повідомлення позивача про час та місце розгляду справи 22.12.2020 шляхом надіслання йому на електронну адресу qw.1970@bk.ru листа від 18.12.2020 не може вважатися належним повідомленням про час та місце розгляду справи згідно процесуального законодавства.
74. При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, суду близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19 та від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).
75. Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
76. Під час нового розгляду суду належить повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні правовідносини сторін у справі, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням всіх учасників справи, врахувавши при цьому зазначене у цій постанові, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
77. Крім того, судам належить врахувати таке.
78. За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
79. У частинах першій, другій статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
80. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.
81. За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
82. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
83. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
84. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
85. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
86. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
87. При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
88. Крім того, оскільки справу було розглянуто за відсутності позивача у судах обох попередніх інстанцій, у суді першої інстанції було відсутнє належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, суд другої інстанції належно повідомив позивача, проте позивач все одно не отримав відповідного повідомлення та не реалізував своє право доводити свою позицію у суді, слід врахувати при новому розгляді, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.
89. Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
90. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
91. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
92. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
93. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
94. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
95. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
96. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
97. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною,
якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
98. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
99. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
100. Тож при новому розгляді справи суду слід співставити докази, які надають сторони та застосувати при винесенні рішення, серед іншого і стандарт доказування "вірогідності доказів".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
101. Вищезазначені обставини свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 86, 238, 282 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
102. Враховуючи вказані процесуальні порушення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає за необхідно застосувати приписи п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, згідно яких підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
103. Згідно приписам ч. 4 ст. 310 справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
104. Враховуючи викладене, постанову суду другої інстанції не можна визнати законною і обґрунтованими, в зв'язку з чим вона підлягають скасуванню.
105. Відповідно до ст. 300 ГПК України Верховний Суд розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.
106. Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
107. У цьому випадку справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції, оскільки процесуальні порушення були допущені судами обох попередніх інстанцій.
Розподіл судових витрат
108. Враховуючи, що в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 у справі №904/4046/20 скасувати.
3. Справу №904/4046/20 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
В.Г. Пєсков