09 листопада 2022 року
м. Київ
справа №752/25158/20
провадження № 22-ц/824/9756/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - акціонерне товариство «Укрзалізниця»
третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» - Гаркавенка Ігоря Григоровича
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року у складі судді Плахотнюк К.Г.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця», третя особа приватне акціонерне товариство «СК «Брокбізнес», в якому просив відшкодувати майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 37 252,63 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 31 жовтня 2019 року о 16 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Васильківська, 8 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті вищевказаного ДТП було пошкоджено обидва транспортні засоби.
Вина ОСОБА_2 у скоєнні зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року у справі №756/23199/19.
Відповідно до експертного висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 90 851,54,73 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику «TOYOTA RAV 4», становила 65 791,02 грн.
Зазначив, що автомобіль «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований в ПрАТ «СК «Брокбізнес» та згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 травня 2019 року № АМ/5368398, страхова компанія прийняла рішення та виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 53 598,91 грн.
Посилався на те, що цієї суми не вистачало на відновлювальний ремонт, сума якого відповідно до висновку складала 90 851,54 грн, у зв'язку з чим просив стягнути різницю між цією сумою та страховою виплатою у розмірі 37 252,63 грн.
З метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено пропозицію щодо сплати матеріальної шкоди, у відповідь на яку АТ «Укрзалізниця» запропонувала у разі не повної виплати страхового відшкодування звернутися до страхової компанії.
На підставі викладеного, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 37 252,63 грн та судовий збір у розмірі 840,80 грн, що разом становить належну до стягнення суму 38 093,43 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 26 липня 2022 року представник відповідача АТ «Українська залізниця» - Гаркавенко І.Г. звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
З оскаржуваним рішенням апелянт не погоджується та вважає таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що висновок про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму. На думку апелянта потрібно виходити з суми, зазначеної в платіжному документі, яким підтверджується оплата виконаного ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Апелянт наголошує на тому, що позивач не долучив до позовної заяви доказів, які б підтверджували розрахунок сум, зазначених в полісі, а також підтвердження витрат на суму, яка перевищує 53 598,91 грн.
Посилається на те, що судом не було з'ясовано двох обставин: фактичне здійснення ремонту автомобіля та вартість такого ремонту, а також чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Щодо порушення судом норм процесуального права апелянт зазначає, що справу було розглянуто без участі позивача, повідомленого належним чином, так як судова повістка, яка була направлена на його поштову адресу, повернута відділенням зв'язку з поміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», будь-які клопотання до суду не надходили. Вважає, що суд був позбавлений процесуальної можливості розгляду справи без участі позивача та був зобов'язаний відкласти розгляд справи або залишити позов без розгляду у випадку повторної неявки позивача.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини водія відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, тому з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 37 252,63 грн.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 31 жовтня 2019 року о 16 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Васильківська, 8, перетнув подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох автомобілів.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року у справі №756/23199/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Також судом установлено, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було завдано майнової шкоди автомобілю «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Згідно Висновку ТОВ «Експертної компанії «Укравтоекспертиза-Стандарт», який був зроблений на підставі договору ТОВ «Експертної компанії «Укравтоекспертиза-Стандарт» та ОСОБА_1 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 31 жовтня 2019 року вартість відновлювального ремонту складає 90 851,54 грн, вартість матеріального збитку з урахуванням допусків, в межах яких відбулась оцінка, з врахуванням ПДВ 20% на матеріали, запчастини та інших загальнодержавних податків і зборів, складає 65 791,02 грн.
Транспортний засіб «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП був забезпечений Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5368398 від 10 травня 2019 року, виданим ПрАТ «СК «Брокбізнес».
ПрАТ «СК «Брокбізнес» за заявою потерпілої особи ОСОБА_1 , виконуючи взяті на себе зобов'язання за Полісом АМ/5368398, зобов'язалось виплатити йому суму страхового відшкодування в розмірі 53 598,91 грн на реквізити вказані в заяві, про що повідомило у листі № ЦВ 83806/У від 23 грудня 2019 року.
Факт отримання коштів позивачем підтверджено.
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно зі абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Як зазначено вище, позивачем надано копію Висновку ТОВ «Експертної компанії «Укравтоекспертиза-Стандарт» про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача складає 90 851,54 грн, вартість матеріального збитку з урахуванням допусків, в межах яких відбулась оцінка, з врахуванням ПДВ 20% на матеріали, запчастини та інших загальнодержавних податків і зборів, складає 65 791,02 грн.
Таким чином суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» 37 252,63 грн, як різниці між сумою вартості відновлювального ремонту та страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності (із розрахунку 90 851,54 грн - 53 598,91 грн).
Посилання апелянта як на підставу відмови у стягненні шкоди у визначеному позивачем розмірі на те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, є помилковими з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому збитків у вигляді витрат, які він мусить зробити для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 90 851,54 грн, а відповідачем вказаний розмір збитків не спростовано.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18), від 21 липня 2021 року у справі справа № 757/33065/18-ц (провадження № 61-691св21).
Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.
З огляду на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, вже були досліджені місцевим судом та отримали належну правову оцінку, нових доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, скаржником не надано, колегія суддів вважає, що місцевий суд всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» - Гаркавенка Ігоря Григоровича - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик