8 листопада 2022 року місто Київ
справа № 367/1172/22
апеляційне провадження № 22-ц/824/8333/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Вербової І.М., Нежури В.А.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області у складі судді Кравчук Ю.В. від 21 лютого 2022 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотехтрейд" про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів,
Короткий зміст обставин справи
У лютому 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ "Укравтотехтрейд" про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів.
Позов обґрунтовано тим, що 7 жовтня 2021 року між ТОВ "Укравтотехтрейд" та позивачем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6179/21/005241, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця автомобіль Mazda 6, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , за ціною 178 000 грн.
На виконання умов вказаного договору ОСОБА_3 сплатила продавцю-комітенту ОСОБА_1 ціну транспортного засобу в розмірі 178 000 грн., однак під час перереєстрації автомобіля на позивача, працівниками Територіального Сервісного Центру МВС 3247 було повідомлено, що він перебуває у розшуку від 17 травня 2016 року, після чого працівники поліції вилучили транспортний засіб.
Посилаючись на те, що продавець не вжив заходів щодо виконання умов договору, не здійснив належної перевірки автомобіля на предмет арештів, розшуку та інших наявних обтяжень, позивач просила розірвати договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6179/21/005241 від 7 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ "Укравтотехтрейд" та ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти, сплачені за договором купівлі-продажу транспортного засобу в розмірі 178 000 грн; стягнути з ОСОБА_1 , ТОВ "Укравтотехтрейд" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. з кожного.
Разом з позовом ОСОБА_3 подала заяву про його забезпечення, у якій просила накласти арешт на автомобіль Opel Insignia, 2009 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_1 від 8 жовтня 2021 року, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, оскільки відповідач з метою уникнення звернення стягнення на майно може відчужити його на користь третіх осіб.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб Opel Insignia, 2009 року випуску, об'єм двигуна 1956 см3, що належить на праві власності ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 8 жовтня 2021 року.
Судове рішення мотивовано тим, що між сторонами дійсно виник правовий спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду при задоволенні позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки позивачем не було надана доказів офіційного вилучення автомобіля Mazda 6, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 . Поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_1 придбав цей автомобіль у 2017 року, зареєстрував його за собою, жодної інформації про розшук у спірний період не було. Накладаючи арешт на автомобіль Opel Insignia, 2009 року випуску, об'єм двигуна 1956 см3, суд не врахував, що він не є предметом договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6179/21/005241 від 7 жовтня 2021 року, не врахував його ринкової вартості, а також тієї обставини, що він є власністю третьої особи. Вжиті судом заходи забезпечення позову не можна вважати співмірними відносно предмету позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вона є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити судове рішення без змін.
ТОВ "Укравтотехтрейд" в судове засідання не з'явилося про дату, час і місце розгляду справи повідомлялось належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що у провадженні Ірпінського міськрайонного суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ТОВ "Укравтотехтрейд" про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів.
Позов обґрунтовано тим, що 6 жовтня 2021 року між ТОВ "Укравтотехтрейд" (комісіонер) та ОСОБА_1 (комітент) укладено договір комісії № 6179/21/1/005270, відповідно до умов якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один-або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу Mazda 6, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , за ціною 178 000 грн.
7 жовтня 2021 року між ТОВ "Укравтотехтрейд" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6179/21/005241, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві транспортний засіб Mazda 6, 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 , за ціною 178 000 грн.
ОСОБА_3 вказувала, що після укладення договору купівлі-продажу та сплати грошових коштів, вона не змогла зареєструвати право власності на вказаний автомобіль, оскільки він значиться у розшуку від 17 травня 2016 року на підставі заяви громадянки ОСОБА_4 про викрадення автомобіля Mazda 6, номер кузову НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 .
Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що укладаючи вищенаведені договори, відповідачі діяли недобросовісно, оскільки не мали права розпоряджатися спірним автомобілем через його перебування у розшуку.
Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_1 автомобіль Opel Insignia, 2009 року випуску, позивач вказувала, що відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти в розмірі 178 000 грн. Враховуючи обставини справи, ОСОБА_1 може відчужити належний йому автомобіль на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позову (стягнення грошових коштів за рахунок звернення стягнення на майно).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У даній справі вимоги позивача мають майновий характер, між сторонами виник спір щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків його недійсності - повернення грошових коштів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до частини 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 1 частини 1 якої передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Таким чином, застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_1 автомобіль Оpel Insignia, 2009 року випуску, об'єм двигуна 1956 см3, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
При цьому обраний заявником захід забезпечення позову не порушує право власності відповідача, а сприяє недопущенню порушення прав заявника до встановлення фактичних обставин спору.
Посилання у апеляційній скарзі на безпідставність позовних вимог не перевіряються судом апеляційної інстанції, оскільки під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд не надає правової оцінки обставинам справи, обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль Оpel Insignia не є предметом договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6179/21/005241 від 7 жовтня 2021 року, а тому відсутні підстави для накладення на нього арешту в межах даного судового спору відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки накладення на нього арешту спрямоване на гарантування виконання можливого рішення суду у випадку примусового стягнення з відповідача грошових коштів, тобто забезпечити збереження майна за рахунок реалізації якого може бути виконано рішення суду.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 вже не є власником автомобіля Оpel Insignia, 2009 року випуску,не приймаються до уваги, оскільки додана до апеляційної скарги копія договору купівлі-продажу автомобіля Оpel Insignia, 2009 року випуску, від 10 листопада 2021 року, не містить відомостей про покупця, ціну продажу, а тому не є належним доказом.
Крім того, згідно наявної в матеріалах справи копії листа Територіального Сервісного Центру № 3247 від 23 жовтня 2021 року № 31/10/3247/1380, станом на 22 жовтня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано два транспортних засоби: автомобіль Mazda 6, 2007 року випуску, дата державної реєстрації - 2 березня 2017 року; автомобіль Оpel Insignia, 2009 року випуску, дата державної реєстрації - 8 жовтня 2021 року (а.с.23).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , відхилити.
Ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: