08 листопада 2022 року
м. Київ
справа №761/26774/20
провадження №22-ц/824/9707/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвоката Музичук Лесі Василівни
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року у складі судді Пономаренко Н.В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, -
У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, в якій просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на свою користь завдану майнову шкоду у розмірі 150 000 грн, завдану моральну шкоду у розмірі 8 000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 червня 2014 року між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_1 укладено Договір банківського рахунку №8385 та Договір банківського вкладу № 06/1019-2014, згідно п. 1.2. якого строк дії договору встановлено до 04 липня 2014 року. При цьому, згідно з квитанцією від 04 червня 2014 року за № 66156 (з відповідною відміткою банку та підписом уповноваженої особи) на депозитний рахунок ОСОБА_1 , відкритий на підставі договору банківського вкладу №06/1019-2014 від 04 червня 2014 року, зараховані кошти у сумі 150 000,00 грн.
17 червня 2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України №365 «Про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 50 про введення з 18.06.2014 року тимчасової адміністрації призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ «Старокиївський банк». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк» введено строком на 3 місяці з 18.06.2014 року по 18.09.2014 року включно.
Виплата коштів вкладникам за договорами, укладеними з ПАТ «Старокиївський банк», здійснювалася через банк-агент Фонду - ПАТ «Банк Київська Русь», про що було зазначено на офіційному веб-сайті ПАТ «Старокиївський Банк».
Також, на офіційному веб-сайті було зазначено, що виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться у період з 25.09.2014 року по 04.11.2014 року відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а відшкодування вкладникам ПАТ «Старокиївський банк», які з будь-яких причин не звернуться до банку-агенту Фонду в період з 25.09.2014 року по 04.11.2014 року, - здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку, як юридичної особи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Проте, не зважаючи на звернення позивача з вищевказаною заявою, він отримав відмову у проведенні такої виплати з підстав невключення його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що, у свою чергу, унеможливило виплату гарантованого відшкодування у встановлений законом строк - вересень 2014 року.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №826/2150/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2016 року залишено без змін в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. щодо невключення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду Пантіної Л.О. надати до Фонду додаткову інформацію про позивачів, як вкладників ПАТ «Старокиївський банк».
Посилався на те, що після прийняття вказаного судового рішення позивач все одно не отримав належних йому коштів, оскільки питання скасування арешту грошових коштів на рахунку позивача, накладеного 20 лютого 2017 року, було вирішено слідчим суддею зі значним порушенням процесуальних строків (замість 3-х днів - більше 150), а 19 вересня 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про завершення виплат гарантованого відшкодування вкладникам ПАТ «Старокиївський банк».
Уважав, що шкода, розмір якої визначено у розмірі невиплаченого гарантованого відшкодування, завдана встановленою у судовому порядку бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду, якою з 2014 року не виконано зобов'язання по здійсненню виплати позивачу гарантованого відшкодування коштів, розміщених на його рахунках в банку. Вказав, що відповідач, відмовивши у виплаті гарантованого відшкодування за договором банківського вкладу, спричинив моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, викликаних неможливістю протягом тривалого часу користуватися належними йому коштами, та, як наслідок, необхідністю докладати значних зусиль та часу на поновлення порушених прав у судових органах.
На підставі викладеного, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 150 000 грн.
У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь держави 1 500 грн судового збору.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 02 серпня 2022 року представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Музичук Л.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказаний спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства, так як правовідносини між Фондом та вкладником складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер, а тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду. Зазначає, що спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн, є публічно-правовим.
Посилається на те, що між позивачем та Фондом (суб'єктом владних повноважень) відсутні цивільно-правові відносини.
Вважає, що провадження у даній справі має бути закрито, адже кошти, про які зазначає позивач, є коштами, які є гарантованим відшкодуванням, оскільки позивач просив стягнути з Фонду майнову шкоду, посилаючись виключно на невиплачену суму гарантованого відшкодування на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/2150/16, яким зобов'язано Уповноважену особу включити вимоги позивача, як вкладника банку, до переліку вкладників.
Зазначає, що позивачем не доведена протиправність дій/бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок яких були порушені права позивача, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди відсутні.
22 вересня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
04 листопада 2022 року апеляційним судом отримано додаткові письмові пояснення від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Музичук Л.В., в яких вона, зокрема, зазначає щодо підвідомчості даного спору адміністративному суду, вказує, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. При цьому зауважує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є стороною укладеного між банком та позивачем договору банківського рахунку та вкладу, а його умови не покладають на Фонд жодних зобов'язань, а ніж тих, які передбачені нормами Закону України «про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уважає, що позивачем не доведено заподіяння йому збитків Фондом, а тому відсутні законні підстави для стягнення з Фонду коштів.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Причиною неотримання позивачем передбаченого Законом відшкодування було невключення Уповноваженої особою Фонду позивача у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у межах 200 000 грн за рахунок Фонду у відповідності до вимог ст.ст. 26, 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим дійшов висновку про стягнення з Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача шкоди у розмірі 150 000 грн.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що внаслідок дій відповідача позивачем було понесено глибокі душевні страждання, що призвело до заподіяння йому моральної шкоди, позивач суду не надав, тобто не довів суду, яку саме моральну шкоду йому заподіяно діями відповідача.
Також судом першої інстанції встановлено, що строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки предметом спору в цій справі є відшкодування шкоди у грошовій формі, яку позивач зазнав через протиправну бездіяльність відповідача, порушене право виникло з 19 вересня 2019 року - після припинення виплат Фондом через завершення процедури ліквідації банку.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Проте, рішення суду не відповідає вказаним нормам, що відповідно до статті 377 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення із закриттям провадження, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 червня 2014 року між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_1 укладено Договір банківського рахунку № 8385 та Договір банківського вкладу №06/1019-2014, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого банк відкриває вкладнику вкладний рахунок у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у розмірі 150 000 грн. Дата внесення вкладу - 04 червня 2014 року, дата повернення вкладу - 04 липня 2014 року.
При цьому, згідно з квитанцією від 04 червня 2014 року за № 66156 (з відповідною відміткою банку та підписом уповноваженої особи) на депозитний рахунок ОСОБА_1 , відкритий на підставі договору банківського вкладу № 06/1019-2014 від 04 червня 2014 року, зараховані кошти у сумі 150 000 грн.
Матеріалами справи встановлено, що 17 червня 2014 року постановою Правління Національного банку України №365 віднесено ПАТ «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних.
17 червня 2014 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №50, яким розпочато з 18 червня 2014 року процедуру виведення ПАТ «Старокиївський банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; вирішено тимчасову адміністрацію запровадити строком на три місяці з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року включно; призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію.
Постановою Правління Національного Банку України від 11 вересня 2014 року № 563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» з 18 вересня 2014 року.
На виконання вказаної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 17 вересня 2014 року № 92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації зазначеного банку з 18 вересня 2014 року та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідації Пантіну Л.О. строком на один рік з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року включно.
Виплата коштів вкладникам за договорами, укладеними з ПАТ «Старокиївський банк», здійснювалася через банк-агент Фонду - ПАТ «Банк Київська Русь», про що було зазначено на офіційному веб-сайті ПАТ «Старокиївський Банк» http://www.oldbank.com/about/news/427/).
Так, на офіційному веб-сайті Фонду ((http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/46-starokyiv-bank/1083-817-oholoshennya-pro-pryznachennya-upovnovagenoi-osoby-fondu-na-likvidaciyu-banku-ta-pochatok-procedury-likvidacii-pat-staro) було зазначено, що виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться у період з 25 вересня 2014 року по 04 листопада 2014 року відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а відшкодування вкладникам ПАТ «Старокиївський банк», які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 25 вересня 2014 року по 04 листопада 2014 року, здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку, як юридичної особи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
За результатами розгляду відповідного звернення позивача, Уповноважена особа своїм листом відмовила у проведенні такої виплати з підстав невключення його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року №752/3185/17 (провадження №1-кс/752/1273/17) в рамках кримінального провадження №12014000000000367 накладено арешт на грошові кошти, у тому числі на ті, що знаходяться на рахунку позивача.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 826/2150/16 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2016 року залишено без змін в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. щодо невключення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду Пантіної Л.О. надати до Фонду додаткову інформацію про позивачів, як вкладників ПАТ «Старокиївський банк».
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що у зв'язку з протиправною бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиконання постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року він втратив право вимагати отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, адже питання скасування арешту грошових коштів на рахунку позивача, накладеного 20 лютого 2017 року, було вирішено слідчим суддею зі значним порушенням процесуальних строків, а 19 вересня 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб публічного повідомив про завершення виплат гарантованого відшкодування вкладникам ПАТ «Старокиївський банк», посилаючись на положення ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку, як юридичної особи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Нормами статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Згідно з положеннями частини першої статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими цим Законом.
Для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.
Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна).
А тому в указаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 18 квітня 2018 року у справі №813/921/16 (провадження №11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі №820/3770/16 (провадження №11-409апп18), від 06 червня 2018 року у справі №727/8505/15-ц (провадження №14-180цс18), від 23 січня 2019 року у справі №285/489/18-ц (провадження №14-470цс18), від 10 квітня 2019 року справі №761/10730/18 (провадження №14-116цс19), від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18 (провадження №14-158цс20), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №761/11256/17 (провадження №61-31354сво18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Таким чином, зважаючи на вищевказані норми законодавства та висновки Верховного Суду, колегія доходить висновку, що фактично спір між сторонами виник щодо права ОСОБА_1 на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі, що не перевищує 200 000 грн. Отже, спір пов'язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, унаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з розглядом справи з порушенням юрисдикції, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону залишив поза увагою те, що, звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 фактично просив стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб невиплачену йому гарантовану державою граничну суму відшкодування за вкладом, визначену ним як матеріальну шкоду, оскільки невиплата цієї гарантованої законом суми відшкодування вкладу відбулася внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) Фонду щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу, та несвоєчасного виконання судового рішення у справі №826/2150/16.
Доводи апеляційної скарги в частині порушення правил підвідомчості є обґрунтованими.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно частин першої, четвертої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі та роз'ясненням позивачеві статті 255 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвоката Музичук Лесі Василівни- задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено «08» листопада 2022 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик