08 листопада 2022 року
м. Київ
справа №752/4609/22
провадження №22-ц/824/10171/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1
заінтересована особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк»
розглянув у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1
на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року у складі судді Машкевич К.В.
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство «ОТП Банк» про розкриття банківської таємниці,-
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розкриття банківської таємниці, в якій просила зобов'язати АТ «ОТП Банк» надати їй інформацію, яка перебуває у володінні банку щодо власника розрахункового рахунку, а саме: прізвище, ім'я, по батькові власника рахунку, його місце реєстрації, код ІПН, номер телефону та назву банку (фінансової установи), в якій відкрито рахунок особи, на користь якої 21 лютого 2022 року було здійснено переказ у розмірі 14 852 грн (назва транзакції «PAY FORCE P2P (E5522636)»).
В обґрунтування заяви зазначала, що 21 лютого 2022 року нею було здійснено платіж у розмірі 14 852,00 грн, за що сплачено комісію у розмірі 153,52 грн.
Посилалась на те, що грошові кошти були перераховано помилково на рахунок не тієї особи, у зв'язку з чим вона звернулася до банку з вимогою надати інформацію про особу, на користь якої було перераховано грошові кошти, та повернення останніх, як безпідставно набутих. Відповіді від банку не надійшло.
Зазначала, що дублікат квитанції про переказ коштів, який був наданий банком, не містив жодних даних про особу, на користь якої помилково перераховані грошові кошти, лише зазначено «PAY FORCE P2P (E5522636)». З виписки по особовому рахунку вбачалось, що переказ був здійснений на картку іншого банку, на рахунок невстановленої особи, без зазначення призначення платежу, що свідчило про відсутність договірних правовідносин та того, що вказані грошові кошти були безпідставно отримані.
Вказувала, що для захисту її прав та інтересів щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів необхідно встановити відомості про особу, на розрахунковий рахунок якої були перераховані грошові кошти, для подальшого звернення до цієї особи у досудовому порядку та у разі необхідності в судовому порядку, в зв'язку з чим просила заяву задовольнити.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з указаною ухвалою, 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася безпосередньо до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження розгляду до Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалу суду першої інстанції вважає такою, що була винесена помилково, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що зумовило невідповідність висновків суду дійсним обставинам.
Зазначає, що жодних претензій саме до АТ «ОТП БАНК» у неї немає, тому перешкоди у розгляді даної справи в порядку окремого провадження відсутні. Разом з тим вважає, що майбутній спір щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів жодним чином не стосується АТ «ОТП БАНК» та не вплине на його права та обов'язки.
Наголошує на тому, що у апелянта наразі відсутні будь-які відомості про особу, на користь якої було помилково перераховано грошові кошти.
Заінтересована особа не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції керувався положеннями статті 294 ЦПК України та виходив того, що при зверненні до суду заявником не зазначено особу, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, а заява ОСОБА_1 про розкриття банківської таємниці ґрунтується на спорі, який розглядається в позовному провадженні.
Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про право цивільне.
Частиною 2 вказаної статті визначено категорії справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема справи про розкриття баком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
За змістом статті 348 ЦПК України у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, коли заява подається представником; 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; 4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; 5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
Згідно статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Відповідно до статей 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 січня 1995 року (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, які не пов'язані з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з частиною 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», у тому разі, коли буде встановлено, що заява про розкриття банком інформації яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи ґрунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов'язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 21 лютого 2022 року здійснила платіж у розмірі 14 852 грн на карту «PAY FORCE P2P (E5522636)» іншого банку, за що нею сплачено комісію у розмірі 153,52 грн, відповідно до виписки з рахунку приватного клієнта №2026352316 від 31 березня 2022 року.
ОСОБА_1 посилається на те, що їй невідомо кому належить вказаний картковий рахунок.
При цьому, з пояснень заявника, викладених у заяві та апеляційній скарзі вбачається, що розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, ОСОБА_1 необхідно для захисту її прав та інтересів щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів з особи, на розрахунковий рахунок якої були перераховані ці кошти, для подальшого звернення до цієї особи у досудовому порядку та у разі необхідності в судовому порядку.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що метою отримання банківської інформації ОСОБА_1 є її використання в майбутньому для захисту своїх прав та інтересів щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про те, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, ґрунтується саме на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, що унеможливлює розгляд заяви в порядку окремого провадження.
Вказана інформація може бути витребувана судом в порядку позовного провадження.
Окрім того, місцевим судом вірно зазначено, що при зверненні до суду заявником не зазначено особу, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці.
Використання інституту окремого провадження з метою отримання доказів для майбутнього захисту своїх прав, зокрема у справі позовного провадження, не передбачено вимогами ЦПК України.
До того ж, провадження у справі про розкриття банківської таємниці може бути відкрито лише за заявою суб'єктів, перелічених у Законі України «Про банки і банківську діяльність», та інших фізичних, юридичних осіб, а також державних органів, їх посадових і службових осіб, якщо вони мають право на отримання такої інформації згідно зі спеціальними законами, що визначають статус та регламентують діяльність відповідних суб'єктів.
Зважаючи на викладене, заявник не належить до передбаченого законом (статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність») кола суб'єктів, які мають право вимагати від банку розкриття інформації щодо банківської таємниці, та не є особою, якій така інформація на письмовий запит або з письмового дозволу може надаватися.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, у зв'язку з обґрунтуванням заяви наявністю спору про право, є правильним і прийнятим з дотриманням норм процесуального права.
Колегія суддів роз'яснює заявнику, що вона не позбавлена права на звернення до суду в загальному порядку та доводити порушення свого права на отримання інформації в позовному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про безспірність вимог заяви про розкриття банківської таємниці, не мають правового значення, оскільки існує спір щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, не ґрунтуються на вимогах закону та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого суду - без змін, як такої, що є законною, обґрунтованою, постановленою з дотримання норм матеріального та процесуального права та не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Повне судове рішення складено «08» листопада 2022 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик