справа № 2-917/11 головуючий у суді І інстанції Поліщук А.С.
провадження № 22-ц/824/9309/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
07 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Жванко О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року позов ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно задоволено (т.1, а.с.18).
Встановлено факт, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Медвин Богуславського району.
Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно: житловий будинок площею 63,40 кв.м. інвентаризаційною вартістю 29 099 грн.; погріб з шийкою інвентаризаційною вартістю 3 594 грн.; веранду інвентаризаційною вартістю 3 589 грн.; сарай з літньою кухнею інвентаризаційною вартістю 12 779 грн.; сарай інвентаризаційною вартістю 8 710 грн.; ганок інвентаризаційною вартістю 978 грн.; колодязь питний інвентаризаційною вартістю 4 463 грн.; хвіртку інвентаризаційною вартістю 663 грн.; ворота інвентаризаційною вартістю 1 647 грн. та огорожу інвентаризаційною вартістю 4 895 грн., що розташовані по АДРЕСА_1 .
18 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального права. Вказує, що підставою для перегляду є ст. 361 п. 2.2-1) та п. 3.3) ЦПК України. Вважає, що саме тому рішення суду підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами (т.1,а.с.19-20).
12 липня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду від 17 листопада 2011 року та просив визнати його право володіння майном (спадщиною) його матері ОСОБА_3 (т.1, а.с.28-29).
Як на нововиявлені обставини вказував на те, що договір про надання юридичної допомоги від 07 листопада 2011 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , підписаний не ОСОБА_2 , оскільки він не проживає на території України, а в 2011 році не перетинав кордон України, що може підтвердити Міграційна служба України, тому позовна заява підписана ОСОБА_4 є недійсною.
Також вказував на те, що в рішенні від 17.11.2011 року зазначається, що нотаріальна контора листом від 08.11.2011 року повідомила, що не може оформити право власності у зв'язку з тим, що у ОСОБА_3 відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок. Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка сільської ради, яка підтверджує факт належності житлового будинку ОСОБА_3 , а тому нотаріальна контора мала право оформити право власності по заповіту, якби ОСОБА_2 звернувся з цим питанням не в 2011 році, а протягом шести місяців після смерті ОСОБА_3 .. Тому, зазначена нотаріальною конторою підстава щодо неможливості оформлення права власності є надуманою.
Крім того, вказував на те, що в довідці Медвинської сільської ради № 1021 зазначено, що ОСОБА_2 фактично вступив в управління спадковим майном в шестимісячний строк. Проте зазначене не свідчить, що він прийняв спадщину і став власником житлового будинку.
Також як на нововиявлену обставину, заявник вказував на те, що суд умисно не з'ясував коло інших спадкоємців, які мають право на спадщину за законом, фактично позбавивши заявника права на спадщину за законом.
Посилався на те, що рішення суду ґрунтується на недостовірних доказах та грубих порушеннях норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 06 серпня 2018 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами про перегляд рішення Богуславського районного суду Київської області. (том. 1 а.с. 38)
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року (т.1, а.с.77).
Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року залишено без змін (т.1, а.с.165-169).
Постановою Верховного Суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.145-149).
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року залишено без задоволення, відповідне судове рішення залишено в силі (т.2, а.с.159).
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року залишено без задоволення, відповідне судове рішення залишено в силі (т.2, а.с.166).
Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року скасовано, справу за заявою ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11 за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.3, а.с. 29-31).
Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року скасовано, справу за заявою ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11 за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.3, а.с. 32-34).
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року, з урахуванням ухвали Миронівського районного суду Київської області від 20 червня 2022 року про виправлення описки (т.3, а.с.190-191) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року по цивільній справі № 2-917/11 за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району про визнання права власності на спадкове майно та залишено судове рішення в силі (т.3, а.с.183-188).
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, не з'ясування всіх фактичних обставин справи, просив скасувати ухвалу та призначити суд, який перегляне справи № 2-917/1 і № 358/1501/15-ц по суті або переглянути справи особисто (т.3, а.с.200-213).
При цьому, апелянт зазначає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Вважає, що оскільки подані ним заяви датуються 18 квітня 2018 року та 12 липня 2018 року, вони мають бути розглянуті за діючим на той час процесуальним кодексом 2016 року. А відтак, вважає, що посилання суду першої інстанції на процесуальний кодекс, який набрав чинності 01 листопада 2018 року, є порушенням правил застосування законів. Окрім того, апелянт переконаний, що суд самовільно обрав підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами згідно з ч. 2 ст.423 ЦПК України, що не відповідає дійсним обставинам справи. Вважає, що судом не було перераховано всі докази, на які посилався заявник у своїх заявах. Зазначає, що в заявах про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року ним не порушувалися питання, передбачені п.2 і 3 ч.2 ст. 423 ЦПК України. На думку апелянта, згідно ч.2 ст. 549 згідно з якою ОСОБА_2 повинен був звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців, тому нотаріальна контора і не видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності по заповіту. Зазначає, що довідка Медвинської сільської ради №10 21 видана 07 листопада 2011 року, тому не може підтверджувати, що ОСОБА_2 у шестимісячний строк вступив в управління спадковим майном. Звертає увагу суду апеляційної інстанці на те, що апелянт, як не працездатна особа, має право на обов'язкову частку в спадщині згідно ст. 535 ЦК України.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Однак відзив до суду не надійшов.
В апеляційній скарзі апелянт просив розглянути апеляційну скаргу без його участі.
07 листопада 2022 року на адресу суду надійшов лист від Медвинської сільської ради, у якому відповідач зазначав, що позов визнає та не заперечує проти позову, просить суд розглядати справу без участі представника Медвинської сільської ради.
В судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з такого.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було доведено наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 423 ЦПК України.
Однак апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на положення сттатті 424 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення; 2) з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили; 3) з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду;
Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд наголошує, що згідно ст.ст. 423, 424 ЦПК України рішення, постанова, ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами за відповідною заявою учасника справи.
А відтак, особа, яка не була залучена до участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи чи обов'язки, не має права на подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Тобто у випадку зверненняособи, яка не була залучена до участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи чи обов'язки, до суду з заявою проперегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд відмовляє у прийнятті такої заяви.
Отже, процесуальним наслідком звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами особи, яка не була залучена до участі у справі, є постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті такої заяви.
Апеляційний суд вказує, що такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 березня 2020 року в даній справі, якою було скасовано ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 березня 2019 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, Верховний Суд зробив висновок про те, що процесуальним наслідком звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами особи, яка не була залучена до участі у справі, є постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті такої заяви (дивитись т.2, а.с.145-149).
Відповідно до частини 1 статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Аналогічний висновок про необхідність відмови у прийнятті такої заяви викладений і в постановах Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року в даній справі, який, скасовуючи ухвали Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року та направляючи справу за заявами ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року та від 12 липня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року, наголошував, що суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 не був учасником справи повинен був постановити ухвалу про відмову у прийнятті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 17 листопада 2011 року (т.3, а.с.29-31; т.3, а.с.32-34).
Отже, як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 не був учасником даної справи за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.
А відтак, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 не був учасником справи повинен був постановити увалу про відмову у прийнятті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 17 листопада 2011 року.
Натомість зі змісту оскаржуваної ухвали Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року вбачається, що судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права заяву ОСОБА_1 було розглянуто по суті та відмовлено в задоволенні заяви.
Окрім того, зі змісту оскаржуваної ухвали Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року вбачається, що судом першої інстанції в описовій частині ухвали було зазначено, що у матеріалах справи наявні дві заяви ОСОБА_1 , у змісті яких він наводить свої доводи щодо необхідності перегляду за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року (т.3, а.с.183).
Утім, зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року по цивільній справі № 2-917/11 за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського районного суду про визнання права власності на спадкове майно та залишено це судове рішення в силі (т.3, а.с.188). Таким чином, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції було прийняте судове рішення щодо однієї заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року.
Водночас, зі змісту мотивувальної частини неможливо встановити, в задоволенні якої саме заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року було відмовлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права при постановленні судом ухвали, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Водночас апеляційний суд зазначає, що частиною 1 статті 352 ЦПК України особі, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки гарантовано право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції повністю або частково.
А відтак, інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд не оцінює та відхиляє, оскільки вони зводяться до його незгоди з рішенням суду від 17 листопада 2011 року, та є підставою для звернення особи з апеляційною скаргою на вказане рішення у порядку, визначеному ст. 352 ЦПК України, якщо ОСОБА_1 вважає, що таким рішенням порушено його права та інтереси, заявивши клопотання про поновлення строку із зазначенням підстав для його поновлення.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року та призначити суд, який перегляне справи № 2-917/1 і № 358/1501/15-ц по суті або переглянути справи особисто (т.3, а.с.200-213).
Однак, відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
А відтак, враховуючи повноваження апеляційного суду, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова