Київський апеляційний суд
Провадження № 11-кп/824/3278/2022 Головуючий в першій інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 758/5515/22 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія справи: ч. 1 ст. 309 КК України
03 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року у кримінальному провадженні № 12022105120000245 від 28 червня 2022 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці.
Судом вирішено питання щодо речового доказу і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком, 28 червня 2022 року приблизно о 13 годині 15 хвилин ОСОБА_8 , знаходячись на зупинці громадського транспорту, що неподалік станції метро «Дружби народів» в місті Києві, побачив на асфальті одну таблетку білого кольору - метадон (фенадон), яку підібрав та помістив до власного гаманця, тим самим незаконно придбав та почав зберігати наркотичний засіб для особистого вживання без мети збуту. Далі, ОСОБА_8 , зберігаючи при собі вказаний наркотичний засіб, попрямував до станції метро «Дружби Народів», де приблизно о 13 годині 30 хвилин був зупинений працівником поліції, якому повідомив про наявну у нього при собі наркотичну речовину, та в приміщенні кімнати поліції на станції метро в присутності двох понятих самостійно видав з метою вилучення одну таблетку білого кольору.
Відповідно до висновку експерта, вилучена у ОСОБА_8 та надана на дослідження таблетка білого кольору містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) масою 0,022 г.
Згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, метадон (фенадон) є наркотичним засобом, обіг якого обмежено (Список № 1 Таблиці ІІ).
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального проступку, доведеність винуватості ОСОБА_8 у його вчиненні та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, а саме пом'якшити його з арешту на штраф у розмірі від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апелянт вважає, що суд обрав для ОСОБА_8 несправедливо суворий захід примусу, без належного врахування того, що обвинувачений: вважається раніше не судимою особою; до адміністративної відповідальності не притягувався; з моменту притягнення до кримінальної відповідальності у даній справі жодного нового кримінального проступку чи злочину не вчинив; має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно; хоча офіційно і не працевлаштований, однак підробляє не офіційно та має стабільний заробіток, що підтверджується долученою захисником копією квитанції про сплату процесуальних витрат у сумі 1510,24 гривень, стягнутих оскаржуваним вироком у справі; свою вину у вчиненому повністю визнав і щиро розкаявся, що визнано обставиною, яка пом'якшує покарання; активно сприяв органу дізнання. Також, не було враховано судом відсутність негативних наслідків від скоєного ОСОБА_8 кримінального проступку та обставин, які б обтяжували його покарання.
Крім того, поставивши під сумнів платоспроможність ОСОБА_8 та зробивши висновок про неможливість призначення йому покарання у виді штрафу, суд не з'ясував цієї обставини безпосередньо у обвинуваченого, не викликав його з цією метою в судове засідання та залишив поза увагою його заяву органу дізнання про визнання своєї винуватості, у якій він просив призначити покарання саме у виді штрафу.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , не заперечуючи фактичних обставин справи, винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку та правильності призначеного йому покарання, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині правової кваліфікації діяння обвинуваченого за ч. 1 ст. 309 КК України, а саме постановити, що він визнаний винуватим у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту.
Обґрунтовуючи такі вимоги апеляційної скарги прокурор звертає увагу на те, що в мотивувальній частині вироку суд помилково зазначив, що ОСОБА_8 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, хоча, згідно з установленими обставинами кримінального проступку, предметом таких протиправних дій обвинуваченого був наркотичний засіб метадон (фенадон).
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав доводи і вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував, обвинуваченого ОСОБА_8 в підтримку позиції захисника, прокурора ОСОБА_9 , який просив задовольнити апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, вважаючи призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання законним і справедливим, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 ухвалений за результатами розгляду обвинувального акта в порядку спрощеного провадження, передбаченого ст. ст. 381, 382 КПК України.
У зв'язку із цим висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту за встановлених під час дізнання обставин, які ніким з учасників судового розгляду не оспорювалися і докази стосовно яких в судовому засіданні не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються згідно з вимогами ч. 1 ст. 394, ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених та викладених у вироку фактичних обставин кримінального проступку, дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України.
Сформульовані в апеляційній скарзі прокурора вимоги про зміну вироку в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України з тих підстав, що в його мотивувальній частині суд помилково вказав про те, що предметом протиправних дій обвинуваченого була психотропна речовина, а не наркотична, задоволенню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року виправлено описку, допущену в мотивувальній частині оскаржуваного вироку, а саме в абзаці п'ятнадцятому вказівку про винуватість ОСОБА_8 у незаконному придбанні та зберіганні «психотропної речовини» без мети збуту виправлено та постановлено вважати правильним, що предметом протиправних дій обвинуваченого була наркотична речовина.
Таке виправлення повністю відповідає та узгоджується із зазначеними згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України у мотивувальній частині вироку встановленими під час дізнання обставинами кримінального проступку, які не оспорюються учасниками судового розгляду, а допущена в послідуючому по тексту мотивувальної частини судового рішення помилка носить очевидний характер описки, що і була виправлена вказаною вище ухвалою в порядку ст. 379 КПК України.
Дана ухвала про виправлення описки у вироку оскаржена в апеляційному порядку не була та набрала законної сили.
За наведених підстав, оскільки судом першої інстанції було виправлено описку, допущену в мотивувальній частині вироку щодо ОСОБА_8 , на якій акцентує увагу прокурор, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його апеляційних вимог про зміну вироку в частині правової кваліфікації діяння з тією метою, щоб повторно виправити цю описку.
Таким чином, апеляційна скарга першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , в частині призначеного ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, що регламентовані ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції вказав про: ступінь тяжкості і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, яке ст. 12 КК України віднесено до кримінального проступку; дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, хронічними захворюваннями не страждає, неодружений, нікого не утримує, офіційно не працює та не надав органу дізнання і суду підтвердження наявності у нього грошових коштів чи заробітку, які б надавали можливість сплатити штраф; щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання.
Пославшись на такі обставини, суд дійшов висновку про неможливість попередження вчиненню ОСОБА_8 нових кримінальних правопорушень та його виправлення без ізоляції від суспільства, і призначив йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту на строк три місяці.
Однак, апеляційний суд з такими висновками погодитися не може та вважає, що такий обраний для ОСОБА_8 захід примусу не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і даним про його особу внаслідок суворості.
На переконання колегії суддів, при призначенні ОСОБА_8 покарання суд залишив поза увагою конкретні обставини вчиненого ним кримінального проступку, зокрема незначний розмір наркотичного засобу (одна таблетка в вмістом наркотичного засобу масою 0,022 г.), що він придбав, підібравши на вулиці, а також неналежним чином врахував ставлення обвинуваченого до скоєного і дані про його особу, а саме те, що він свою вину у скоєному повністю та беззаперечно визнав і щиро розкаявся, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, відповідно до довідки-характеристики дільничного офіцера поліції Шевченківського УП ГУНП України у м. Києві за місцем проживання характеризується позитивно, у порушеннях громадського порядку та у конфліктах помічений не був, що обставин, які б обтяжували його покарання, у кримінальному провадженні встановлено не було.
Крім цього, в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що 13 вересня 2022 року ОСОБА_8 сплатив стягнуті з нього оскаржуваним вироком процесуальні витрати в сумі 1510,24 гривень, і безпосередньо в судовому засіданні захист, на підтвердження того, що обвинувачений неофіційно працює та має стабільне джерело заробітку, надав виписки з банківського рахунку останнього за період часу з січня по вересень 2022 року.
Приймаючи до уваги в сукупності всі встановлені та доведені обставини у справі, що впливають на захід примусу, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 за вчинений ним кримінальний проступок покарання у виді арешту, яка полягатиме в триманні обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства протягом трьох місяців, є невиправдано та несправедливо суворим заходом примусу.
З огляду на установлені обставини, про які зазначено вище, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність пом'якшення ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, а саме про застосування до нього менш суворого виду покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, встановленому вказаним законом України про кримінальну відповідальність.
На думку колегії суддів, саме таке покарання для ОСОБА_8 відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України, є співмірним зі ступенем тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і даним про його особу, справедливим, необхідним і достатнім, сприятиме досягненню мети покарання, що регламентована у ст. 50 КК України, - виправленню засудженого та попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання підлягає зміні в порядку п. 1 ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 - задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання. Пом'якшити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання з арешту строком на 3 (три) місяці до штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4