1[1]
Іменем України
01 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 1202015020001104 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року, ухвалений щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
Згідно з вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 128 КК України та засуджено до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік та поклавши на нього обов'язки, передбачені законом.
Цим же вироком суд вирішив питання щодо відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_6 11 вересня 2020 року приблизно о 19 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , у ході виниклого конфлікту, діючи необережно у виді кримінально протиправної недбалості, не передбачаючи суспільно небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, підбіг до ОСОБА_9 та стоячи навпроти нього наніс два удари в область обличчя.
У результаті чого потерпілий впав на асфальтну ділянку та отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забійної рани м'яких тканин потиличної ділянки, забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ забою у лобних частках з обох сторін, у скроневій частці зліва головного мозку, перелому потиличної кістки зліва з розповсюдженням на foramen magnum, підшкірний крововилив у праву інтраорбітальну ділянку.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, прокурор зазначає про те, що апеляційна скарга вноситься у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження внаслідок того, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність внаслідок незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Зокрема, як вказує апелянт, суд необґрунтовано дійшов висновку про зміну кваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК України, оскільки у вироку суду від 28.07.2021 року невірно оцінені докази та допущені інші порушення, виходячи з того, що надана судом оцінка доказів не ґрунтувалась на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Як вважає прокурор, обвинувачений ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , наніс два цілеспрямованих сильних удари, а отже дії обвинуваченого мали активний характер та були протиправними.
Наведені обставини, в сукупності з даними про локалізацію та характер утворення тілесних ушкоджень, на думку апелянта, свідчать про те, що обвинувачений, умисно завдаючи удари кулаком з великою силою, без будь-якого попередження, потерпілому, який цього не очікував та був неспроможний захищатись, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар о тверду поверхню асфальту, від чого здоров'ю останнього буде спричинено тяжку шкоду, і хоча обвинувачений не бажав, але свідомо припускав такі наслідки.
Крім цього, як зазначає прокурор у резолютивній частині вироку зазначено, що ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 128 КК України, що не відповідає положенням ст. 12 цього Кодексу, відповідно до яких кримінальне правопорушення, передбачене вказаною вище статтею, відноситься до нетяжких злочинів.
Таким чином, оцінюючи всі зібрані у провадженні докази в їх сукупності, а також враховуючи, що в ході судового слідства було встановлено достатньо доказів винуватості ОСОБА_6 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тяжкому ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, а також звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримали апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК України, тобто з умисного спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння на спричинення тяжкого тілесного ушкодження по необережності, з огляду на таке.
По-перше, висновки суду першої інстанції щодо формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини і мотиву цього правопорушення, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, в тому числі з точки достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
По-друге, в матеріалах кримінального провадження відсутні, а в апеляційній скарзі прокурора не наведено конкретних доказів, які б дозволили зробити висновок про те, що ОСОБА_6 , за встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення, діяв з прямим або непрямим умислом, тобто усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки та бажав, а якщо не бажав, то свідомо припускав їх настання.
Тобто, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, під час судового розгляду, суду першої інстанції стороною обвинувачення не було надано переконливих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_6 суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умислу (прямого чи непрямого) на спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
По-третє, об'єктивні дії обвинуваченого ОСОБА_6 під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_9 , пов'язані з нанесенням останньому двох ударів в область обличчя, які були встановлені в ході судового розгляду, також не давали підстав для правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки, як встановлено на підставі висновку судово-медичного експерта № 042/1-1016-2020 від 20.11.2020 року, виявлена у потерпілого ОСОБА_10 відкрита черепно-мозкова травма, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, з урахуванням характеру, морфології складових вищевказаної відкритої черепно-мозкової травми, їх локалізації, у тому взаємного розташування ушкоджень між собою дає підстави вважати, що крововилив у правій інтраорбітальній ділянці утворився від ударної травмуючої дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, з наданням тілу прискорення та послідуючим падінням ОСОБА_10 з вертикального ( чи близького до нього) положення тіла на площину з співударянням лівою потиличною ділянкою о контактуючу поверхню приземлення, а саме асфальтове покриття, що підтверджується даними, які містяться в протоколі ОМП від 14.09.2020 року.
Тобто, відкрита черепно-мозкова травма у потерпілого ОСОБА_10 утворилася не від самих ударів, нанесених ОСОБА_6 в область обличчя, а від послідуючого падіння потерпілого від цих ударів на асфальтове покриття, де відбулося співударяння лівої потиличної ділянки голови останнього з контактуючою поверхнею приземлення.
Будь-яких даних про те, що ОСОБА_6 мав бажання та відповідний мотив спричинити потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження або свідомо припускав можливість настання таких наслідків матеріали кримінального провадження не містять, оскільки ні потерпілий, ні допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не надавали суду показань, оцінивши які, як окремо, так і в сукупності, можливо було б зробити висновок про те, що в даному випадку має місце саме умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, а не спричинення такого ушкодження внаслідок необережності, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, зокрема внаслідок протиправної недбалості, коли особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про наявність підстав для скасування оскаржуваного вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження внаслідок того, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 411 КПК України, вирок суду підлягає скасуванню із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність або на визначення міри покарання.
Між тим, під час апеляційного розгляду не встановлено достатніх підстав для висновку щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а тому колегія суддів погоджується з мотивами суду, якими обґрунтована перекваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 121 на ст. 128 КК України, оскільки така перекваліфікація відповідає формулюванню обвинувачення, визнаному судом доведеним та змісту досліджених судом доказів, оцінка яких ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, колегія суддів не встановила законних підстав для скасування вироку Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та ухвалення нового вироку, яким визнати останнього винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Приймаючи до уваги наведені у вироку мотиви призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів визнає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону, перш за все положенням ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки призначене останньому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за необхідне прийняти рішення, яким вказаний вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 753/1376/21
Номер провадження : 11-кп/824/232/2022
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_17
Доповідач - суддя ОСОБА_1