№ справи: 373/1884/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9117/2022
Головуючий у суді першої інстанції: Хасанова В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
27 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.
секретар - Лащевська Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та визначення порядку користування земельною ділянкою
та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Державна інспекція архітектури та містобудування України, Державний реєстратор виконавчого комітету Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області Горовий Володимир Миколайович, про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року
встановив:
у листопаді 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила розділити спільне сумісне майно подружжя - будинок АДРЕСА_1 , виділивши їй приміщення загальною площею 86,8 кв.м., а також майстерню, кладову та погріб, а відповідачеві - приміщення загальною площею 100 кв.м. та гараж. Також позивач просила розділити земельну ділянку площею 0,10 га за вказаною адресою, визнавши за сторонами право власності по 1/2 її частині.
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив скасувати реєстрацію декларації про готовність будинку до експлуатації, визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 , припинити право власності ОСОБА_1 на спірний будинок.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про призначення у справі земельно-технічної та судово-будівельної технічної експертиз для визначення можливих варіантів розподілу будинку та земельної ділянки.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року клопотання було задоволено, призначено у справі земельно-технічну та будівельно-технічну експертизи, на вирішення яких поставлені питання:
1.Які можливі варіанти розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 267,1 кв.м, житловою площею 54,8 кв.м та нежитлових будівель, площею 102,9 кв.м, з урахуванням права власності кожної із сторін по 1/2 частині та які добудови чи прибудови при цьому необхідно провести?
2.Які можливі варіанти розподілу земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер 3211000000:01:065:0161, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у та перебуває у спільній власності сторін по 1/2 частині за кожним, виходячи з того, до якої частини будинку вона буде примикати, у зв'язку з розподілом житлового будинку?
Проведення експертиз доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.
Не погоджуючись з ухвалою, представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що в період шлюбу з відповідачем ними було збудовано за спільні кошти жилий будинок на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки шлюб між ними розірвано і вони не дійшли згоди щодо поділу спільного сумісного майна, позивач просила розділити в натурі будинок та земельну ділянку, виділивши кожному з них по Ѕ частині. З метою визначення варіанту поділу в натурі вказаного спільного майна подала клопотання, в якому просила суд призначити по справі будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої просила поставити питання щодо можливих варіантів поділу.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року клопотання було задоволено, призначено по справі земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання:
1.Які можливі варіанти розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 267,1 кв.м, житловою площею 54,8 кв.м та нежитлових будівель, площею 102,9 кв.м, з урахуванням права власності кожної із сторін по 1/2 частині та які добудови чи прибудови при цьому необхідно провести?
2.Які можливі варіанти розподілу земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер 3211000000:01:065:0161, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у та перебуває у спільній власності сторін по 1/2 частині за кожним, виходячи з того, до якої частини будинку вона буде примикати, у зв'язку з розподілом житлового будинку?
Проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз МЮ України.
Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання про призначення експертизи, керувався положеннями ст. 103, 104, 197, 252 ЦПК України.
Доводи, викладені представником відповідача - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, висновок суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, в апеляційні скарзі представник відповідача посилається на те, що спірний жилий будинок було побудовано ОСОБА_2 , суд першої інстанції не визначив перелік спільного майна, яке було набуто сторонами за час перебування у шлюбі, не встановив, чи належить вказаний будинок до такого майна як об'єкт нерухомого майна. Тому він вважає, що призначення експертизи є недоцільним, такий висновок не буде мати практичного значення та не призведе до правильного вирішення справи, а зупинення провадження по справі призведе до затягування судового процесу, враховуючи предмет зустрічного позову.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати в судовому порядку поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на того з подружжя, який її спростовує.
Обов'язок спростування презумпції спільності майна покладається на особу, яка заперечує факт набуття майна за спільні кошти подружжя.
Аналогічні доводи апелянт вказує щодо призначення експертизи для визначення варіанту поділу земельної ділянки.
Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення обставин справи, які безпосередньо стосуються предмету доказування та мають значення для ухвалення по справі законного рішення, необхідні спеціальні знання, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
За змістом частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).
Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Окрім того, відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню; інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
Відповідно до наявних в справі доказів ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2014 належить земельна ділянка площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_2 . 28.08.2021 за ОСОБА_1 було зареєстровано на праві приватної власності жилий будинок загальною площею 267,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Таким чином, висновок щодо переліку спільного сумісного майна подружжя може бути зроблено судом лише при ухваленні рішення після встановлення всіх обставини по справі та дослідження доказів, а не на стадії підготовчого провадження при вирішенні клопотання про призначення експертизи щодо визначення можливих варіантів поділу спірного майна.
Та обставина, що в період шлюбу, який було розірвано в 2017 році, будинок в експлуатацію введено не було, а ОСОБА_1 зареєструвала право власності на будинок на своє ім'я після розірвання шлюбу, не може бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
ОСОБА_1 , здійснивши державну реєстрацію права власності на будинок після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 у 2017 році, звертаючись до суду з даним позовом, не заперечувала того факту, що спірний будинок є спільним сумісним майном подружжя, а не її особистою приватною власністю.
Аналогічні доводи щодо неможливості проведення у справі земельно-технічної експертизи викладені апелянтом з посиланням на неподільність приватної садиби, яка складається із земельної ділянки та розташованому на ній жилому будинку і господарськими будівлями.
Відповідач, заперечуючи проти поданого первісного позову, подав зустрічний позов, в якому просив скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, скасувати державну реєстрацію права власності, припинити право власності ОСОБА_1 .
У відповідності до ч.ч. 1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень ч. 5 вищевказаної статті суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов'язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим.
Посилання апелянта на ту обставину, що в документах, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію об'єкта нерухомого майна, містяться розбіжності щодо адреси місцерозташування будинку, також не може бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про призначення експертизи. Відповідач не позбавлений права оспорити здійснену на ім'я ОСОБА_1 державну реєстрацію на спірний будинок за умови доведеності законних на те підстав.
Крім того, доводи апелянта про те, що він не давав згоди на розпорядження спільним майном, є взаємовиключними щодо його доводів про належність будинку йому на праві особистої приватної власності.
Посилання в апеляційній скарзі апелянт на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив мотивів відхилення заперечення доводів представника відповідача щодо неможливості та недоцільності призначення експертизи, не впливають на обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо підстав для призначення експертизи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2022 року.
Головуючий
Судді