Справа № 752/18373/21
Провадження № 2-а/752/183/22
Іменем України
09 листопада 2022 року м. Київ
Голосіївський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Ольшевської І.О.,
з участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві батальйону БЗС 2 роти Петяка Олександра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві батальйону БЗС 2 роти Петяка Олександра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим.
В обґрунтування зазначено, що 12.07.2021 року постановою серії ЕАН № 4479395 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що 12.07.2021 року о 23-22 год. в м. Києві по вул. Кутузова (Генерала Алмазова), 10, позивач керував автомобілем, будучи позбавленим права керування транспортним засобом Дніпровським районним судом на 12 місяців від 12 березня 2021 року, чим порушив вимоги п. 2.1 а ПДР України, а саме: керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позивач вказує, що на момент зупинки транспортним засобом Toyota Rav4 керувала ОСОБА_2 , якій даний автомобіль належить на праві власності. З урахуванням того, що правил дорожнього руху вона не порушувала, будучи абсолютно впевненим у справності технічного стану зазначеного транспортного засобу, а також переконавшись у відсутності будь-яких інших законних підстав для його зупинки працівниками поліції, одразу після цього позивачем було запропоновано ОСОБА_2 помінятися місцями, що й було зроблено. Зазначені дії були мотивовані власним бажанням ОСОБА_1 , щоб мати підстави для подальшої бесіди з поліцейськими щодо безпідставності та необґрунтованості їх дій. Поліцейські повідомили, що підставою для зупинки було те, що в автомобіля не працював стоп-сигнал, що, своєю чергою, було очевидною брехнею, адже даний транспортний засіб обладнаний трьома секціями задніх ліхтарів, які відповідають за сигнал стоп, і вони були справні з огляду на відбиття їх світла позаду автомобіля. Позивач вважає, що відомості, викладені у вищевказаній постанові, у своїй сукупності є такими, що не відповідають дійсності, та є спробою працівників поліції введення в оману щодо причин, підстав та дій, які мали місце насправді. Позивач зазначає, що об'єктом правопорушень, передбачених статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і на річковому транспорті та маломірних судах. При цьому, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Хоча чинне законодавство й не містить визначення поняття терміну «керування транспортним засобом», таке визначення було наведено у пункті 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Водночас позивач наголошував, що 12.07.2021 транспортним засобом Toyota Rav4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , останій не керував, натомість лише зайняв місце водія під час його зупинки, а також, що вказаний автомобіль ні в цей момент, ні після того як ОСОБА_1 зайняв водійське місце, не рухався. Разом із тим працівники поліції очевидно мали відповідну можливість фіксації стверджуваного правопорушення, оскільки в них були наявні портативні відеореєстратори - пристрої, призначені для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, закріплені на їх форменому одязі, однак жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністратвиного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, надано не було, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить суд скасувати постанову серії ЕАН № 4479395від 12 липня 2021 року.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 30 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві батальйону БЗС 2 роти Петяка Олександра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху.
27 серпня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 14 вересня 2021 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зокрема суд ухвалив, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 162 КАС України.
11.11.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому представник інспектора роти № 2 батальйону із забезпечення супроводження Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Петяка О.В. та Департаменту патрульної поліції - Іванова Д.Р. заперечила щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач 12.07.2021 року порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, а інспектор УПП в м. Києві Петяк О.В., діючи виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Представник відповідача Іванова Д.Р. звертає увагу суду, що подія була зафіксована на нагрудний реєстратор інспектора, однак, відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018., строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, а тому направити відеофайл правопорушення з об'єктивних причин не видалось за можливе.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 752/18373/21 було розподілено на суддю Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевську І.О.
Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, допустимості, достовірності у їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12 липня 2021 року о 23 год. 22 хв. за адресою: м. Київ, вул. Кутузова (Генерала Алмазова), 10, відносно позивача інспектором патрульної поліції Петяком О.В. Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія ЕАН № 4479395від 12 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 20400,00 грн.
У зазначеній постанові вказано, що водій ОСОБА_1 , керував автомобілем, будучи позбавленим права керування транспортним засобом Дніпровським районним судом на 12 місяців від 12 березня 2021 року, чим порушив вимоги п. 2.1 а ПДР України.
У зв'язку з вищезазначеним, водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Ці дані встановлюються поясненням особи, що притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при здійсненні нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, та висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 283 Кодексу про адміністративні правопорушення постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте рішення по справі.
У частині першій статті 277 Кодексу закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Права особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення закріплені ст. 268 КУпАП, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що після надання сигналу екіпажем патрульної поліції про зупинку автомобілю ТОУОТА д.н.з. НОМЕР_1 , а також коли інспектор патрульної поліції Петяк О.В. підійшов до вищевказаного автомобіля для з'ясування обставин, оскільки причиною зупинки було те, що в автомобіля не працює стоп-сигнал, що, у свою чергу, заперечується позивачем, за кермом автомобіля був ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами. Після встановлення особи водія інспектором патрульної поліції було виявлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом Дніпровським районним судом м. Києва від 12.03.2021, під час розгляду справи № 755/3984/21 (рішення набрало законної сили 23.03.2021), терміном на 1 рік, у зв'язку зі вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд наголошує, що інспектор патрульної поліції Петяк О.В. був позбавлений можливості встановити факт керування транспортним засобом іншою особою, більше того, в останнього не було жодних підстав так вважати, оскільки про такий факт ОСОБА_1 не було повідомлено інспектора патрульного поліції.
Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження аргументів, викладених у позовній заяві, де ОСОБА_1 зазначає, що в разі потреби останнім може бути надано відеодоказ обміну місцями ОСОБА_2 з ОСОБА_1 з водійського на пасажирське відповідно.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відтак, суд не вправі витребовувати в учасників справи докази в обґрунтування тверджень останніх, окрім як за клопотанням сторін, передбачених чинним законодавством, з обґрунтуванням причин неможливості отримання таких доказів самостійно.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При оцінці аргументів та доводів сторін суд керується рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010, по. 4241/03, в якому вказується, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що представником відповідача доведено належними та допустимими доказами факт дотримання інспектором патрульної поліції процедури притягнення до адміністративної відповідальності та факт скоєння правопорушення позивачем, а тому спростовують пояснення позивача.
Таким чином, вимоги позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись Законом України «Про дорожній рух», статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві батальйону БЗС 2 роти Петяка Олександра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Ольшевська