Справа № 752/20963/19
Провадження № 2/752/832/22
Іменем України
11.10.2022 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Мазур Ю.Ю.
за участю секретаря - Луценко А.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними підстав для звільнення.
В обґрунтування позову позивач вказувала, що 09.08.2019 на регіональній філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» було видано наказ № 415-Н (на виконання наказу № 365-Н від 12.07.2019) за підписом директора регіональної філії Веприцького Р.С. за погодженням з головою дорожньої профспілкової організації ПЗТБУ Лозко О.М., щодо дій, пов'язаних зі створенням центрів бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даного наказу з 15.11.20196 ліквідується фінансово-економічний відділ виробничого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень у основному та додатковому штаті загальною чисельністю 23 штатні одиниці. Розірвання трудового договору з даними працівниками відбувається за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач зазначає, що погодження у первинної профспілкової організації на її звільнення не було взяти. Тому, ОСОБА_1 вважає, що дії директора регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Веприцького Р.С. протиправними, оскільки ним порушено процедуру проведення вивільнення працівників в частині погодження з виборним профспілковим органом кожною з діючих на підприємстві первинною профспілковою організацією; процедуру вивільнення члена виборного профспілкового органу; процедуру зміни внутрішньої структури юридичної особи в частині штучної підміни її поняттям - «ліквідація», що може проходити лише на підставі скорочення чисельності або штату працівників. Крім того, позивач зазначила, що чинним законодавством України заборонено вчиняти правочини, які можуть призвести до скорочення чисельності працівників.
Враховуючи викладене, позивач просить скасувати наказ № 415-Н від 09.08.2019 або визнати його нечинним та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо припинення вивільнення працівників та інших організаційних заходів, відповідно до оскаржуваного наказу.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірая М.І. від 11.10.2019 відкрито провадження по даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірая М.І. від 23.10.2019 заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі залишено без задоволення.
Розпорядженням керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 415 від 18.06.2020 призначено автоматизований розподіл судової справи.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю. від 26.06.2020 прийнято до провадження цивільну справу ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними підстав для звільнення. Постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.01.2021 прийнято заяву представника позивача ОСОБА_1 - Носенка Олексія Віталійовича про зміну предмету позову від 13.02.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними підстав для звільнення. Закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними підстав для звільнення, до судового розгляду по суті.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2021 здійснено перехід зі стадії судового розгляду по суті в підготовче провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними підстав для звільнення в підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання. Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Носенко Олексія Віталійовича про виклик свідків в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними підстав для звільнення - задоволено.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2021 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Носенка О.В. про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними підстав для звільнення - задоволено.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконними підстав для звільнення, до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Позивач надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.11.1997 була прийнята бухгалтером в бухгалтерію дирекцій відповідно до наказу ВП «Київська дирекція залізничних перевезень» РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» № 307/ДНК від 18.11.1997, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Надалі ОСОБА_1 працювала на посаді провідного бухгалтера фінансово-економічного відділу ВП «Київська дирекція залізничних перевезень» РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Згідно облікової картки члена професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України ОСОБА_1 у листопаді 1997 вступила до профспілки.
У Листі начальника Дирекції за вих. № ДН-1-452/1719 від 30.08.2019 ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до Положення про Філію, введеного в дію наказом АТ «Укрзалізниця» від 19.02.2018 № 108 (у редакції наказу АТ «Укрзалізниця» від 27.12.2018 № 786), на виконання Концепції централізації бухгалтерського та податкового обліку (протокол № Ц-64/54 Ком.т. від 15.06.2018), керуючись штатним розписом апарату управління Філії, затвердженим АТ «Укрзалізниця» та введеним в дію з 01.07.2019, штатним розписом виробничого штату служб та підрозділів, які знаходяться на фінансовому забезпеченні господарської служби Філії, затвердженого наказом Філії від 12.07.2019 № 365-Н, у зв'язку із запровадженням централізованої форми бухгалтерського обліку на рівні філії та створення центрів бухгалтерського та податкового обліку у службі бухгалтерського та податкового обліку і у службі локомотивного господарства; на виконання наказу від 09.08.2019 № 415-Н «Щодо дій, пов'язаних зі створенням центрів бухгалтерського та податкового обліку» та у зв'язку зі змінами № 2 до штатного розпису Дирекції (1 групи), введеного в дію 01.07.2019, затвердженого 09.08.2019 № 415-Н, ОСОБА_1 було повідомлено, що вирішено з 15.11.2019 ліквідувати фінансово-економічні відділи у всіх дирекціях Філії. У тому числі і такий відділ у ВП Київська дирекція залізничних перевезень у кількості 23 штатні одиниці.
Позивач додала до позовної заяви копію листа Директора Дирекції, який у зв'язку з ліквідацією відділу, де остання працювала, з метою її подальшого працевлаштування додатково запропоновано наступні посади в підрозділах Філії, а саме: економіст 1 категорії у ВП Київська дирекція електропостачання; головний бухгалтер ВП Київський загін воєнізованої охорони; бухгалтер 1 категорії ВП Дарницька дистанція колії; бухгалтер 2 категорії ВП Київський рейкозварювальний поїзд; головний бухгалтер ВП Київська дистанція сигналізації та зв'язку; економіст з планування 1 категорії такого ж, як у Дирекції фінансово-економічного відділу служби вагонного господарства; провідний бухгалтер фінансово-економічного відділу служби колії; бухгалтер фінансово-економічного відділу служби колії; бухгалтер 1 категорії (декретне місце) фінансово-економічного відділу служби колії; бухгалтер 1 категорії фінансово-економічного відділу служби сигналізації та зв'язку; економіст 1 категорії фінансово-економічного відділу служби електропостачання; агент комерційний станції Буча; економіст 1 категорії відділу майнових і земельних ресурсів у Дирекції; економіст з матеріально-технічного забезпечення ВП Локомотивне депо Дарниця.
15.11.2019 Наказом ВП «Київська дирекція залізничних перевезень» РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» № 1646/ОС ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Розірвання трудових відносин з цими працівниками відбувається на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Крім того якщо посада, яка підлягає виключенню зі штатного розпису, єдина, то, відповідно, і конкурувати працівникові на умовах, визначених статтею 42 КЗпП, нема з ким.
Після завершення зазначених вище консультацій і переговорів соціальних партнерів визначаються конкретні прізвища вивільнюваних працівників. Розробляється план працевлаштування вивільнюваних працівників переважно на своєму підприємстві, програма навчання (перекваліфікації) їх іншим професіям за кошти роботодавця на своєму підприємстві або на спеціалізованих курсах підвищення кваліфікації (перекваліфікації). Також можуть проводитися переговори з органами місцевої влади і центрами зайнятості щодо проведення такої спільної роботи.
Роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікацій працівника.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17, Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 у справі № 755/4576/16-ц.
Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 25.01.2011 «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо. Скорочення чисельності та скорочення штату - це не тотожні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, в той самий час коли тривало скорочення штату працівників, керівництвом Київської дирекції залізничних перевезень приймались на роботу люди на ті самі посади, які скорочувались. Так були залишені на роботі працівники, які також підлягали скороченню: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтверджується Наказом ВП «Київська дирекція залізничних перевезень» РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» № 1311/ОС від 12.09.2019, № 1307/ОС від 11.09.2019, № 1310/ОС від 12.09.2019, № 1565/ОС від 31.10.2019.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера ВП «Київська дирекція залізничних перевезень» РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 1997 року.
Проте, позивач зазначила, що запропоновані посади не відповідали її спеціальності та кваліфікації бухгалтера. Крім того, регіональна філія не є юридичною особою, тому необхідно було надати перелік саме не філії, а підприємства (АТ «Укрзалізниця»), що роботодавцем зроблено не було. Крім того, позивач працювала у відділі з 1997 року і вважає, що мала переважне право на залишення на роботі.
Суд приходить до висновку, що позивачу не запропоновано іншої посади, крім вищезазначених. При цьому, відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів на спростування зазначеного.
Як вбачається з матеріалів справи, Первинна профспілкова організація Київської дирекції залізничних перевезень розглянула звернення адміністрації щодо звільнення ОСОБА_1 з посади та відмовила у наданні згоди на її звільнення, про що було повідомлено адміністрацію листом № 83 від 08.11.2019.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має отримати згоду на звільнення працівника від профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої працівник.
Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат.
Обґрунтована відмова профспілки є підставою для неможливості законного звільнення працівника. Таку позицію висловив ВССУ у своїй ухвалі по справі № 6-16614св12 від 29.08.2012. В подальшому, дану точку зору підтримав Верховний суд в постанові у справі № 569/18201/14ц від 25.01.2018.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з абз. 2 п.32 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).
У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».
Відповідно до постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16-ц (провадження № 61-17594св18) вказано, що «якщо на день прийняття судом рішення про поновлення працівника на роботі підприємство повністю не ліквідоване (не закінчена процедура його ліквідації), відповідачем у справі, на якого покладається обов'язок поновлення на роботі, є підприємство, хоч би і почалася або продовжувалася на цей день ліквідація підприємства. Тому виключно прийняття рішення про ліквідацію підприємства не може бути підставою для відмови в позові про поновлення на роботі і покладення обов'язку здійснити на користь працівника визначені законодавством виплати на іншого суб'єкта, зазначеного у статті 240-1 КЗпП. При цьому у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 (адміністративне провадження № К/9901/21219/18) зазначено, що: «у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником».
Відповідачем виконано вимоги Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2021, а саме надано витребувану судом довідку про доходи, з якої вбачається, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 повних календарні місяці роботи, що передують звільненню складає, а саме за вересень 2019 та жовтень 2019 становить 11983,85 грн. Відповідно, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 13560,70 грн, а середньоденна заробітна плата становить 630,73 грн.
Суд, приймаючи розрахунок позивача до уваги та те, що він здійснений у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», та, зважаючи на те, що відповідач заперечень проти вказаного розрахунку позивача не надав, а тому вказана обставина не підлягаю доведенню іншими доказами, вважає за можливе покласти в основу судового рішення.
Період затримки виплати заробітної плати, за який нараховується середній заробіток згідно ст. 117 КЗпП України, повинен вираховуватися у робочих днях.
Для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 16.11.2019 року по 11.10.2022 року слід використовувати період, який становить 722 робочих дні.
Враховуючи викладене, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача, який становить 630,73 грн., та періоду затримки виплати заробітної плати у 722 робочих днів, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України становить (630,73 грн. х 722 робочих дні) = 455387,036 грн.
Згідно довідки Голосіївської районної філії Київського державного центру зайнятості № 21-574/31, з листопада 2019 року по грудень 2020 року, ОСОБА_1 перебувала на обліку в центрі зайнятості та отримувала виплати по безробіттю. Загальна сума виплат за цей період складає 98481,26 грн.
Суд приходить до висновку, що сума коштів, які підлягають сплаті за час вимушеного прогулу складає: 455387,06 грн - 98481,26 грн = 356905,8 грн.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Оскільки позивач звільнена з роботи з порушенням процедури, тому вона в силу ст. 235 КЗпП України підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тобто судом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати незаконним наказ ВП «Київська дирекція залізничних перевезень» РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про припинення трудового договору (контракту) № 1646/ОС від 15.11.2019 відносно звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з посади провідного бухгалтера у виробничому підрозділі Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код: 40081221 (філії), місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - незаконним.
Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на посаді провідного бухгалтера або на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду у у виробничому підрозділі Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код: 40081221 (філії), місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6).
Стягнути з виробничого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код: 40081221 (філії), місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 16.11.2019 по 11.10.2022 у розмірі 356905 (триста п'ятдесят шість дев'ятсот п'ять) грн 80 коп.
Допустити негайне виконання в частині поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за один місяць, а саме 13560,70 грн (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн 70 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Ю.Ю.Мазур