Справа № 752/18482/21
Провадження № 1-кс/752/3006/22
Іменем України
28 липня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого Слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, громадянина Республіки Вірменія, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021100010001529, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2022р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, -
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого за погодженням із прокурором про застосування відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Клопотання обгрунтовано тим, що Слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.06.2021 потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на своєму робочому місці в автосалоні за адресою: м. Київ, вул. Передова 23-Г (Столичне шосе 104), який розташовано поряд із зупинкою громадського транспорту.
Приблизно о 14 год. 38 хв. навпроти зазначеного автосалону, розташованого поряд із зупинкою громадського транспорту, на автомобілі «MERCEDES-BENZ» моделі «С 200», д.н.з. НОМЕР_1 , проїжджав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зупинився навпроти зазначеного автосалону та, не виходячи з автомобіля, почав розмову з ОСОБА_9 , яка переросла у словесний конфлікт. При цьому неподалік знаходився ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме рідний брат ОСОБА_6 , який перебував в автомобілі «MERCEDES-BENZ» моделі «Е 220».
У подальшому, в ході зазначеного словесного конфлікту, приблизно о 14 год. 40 хв., у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
За наявністю в органу досудового розслідування зазначених відомостей та на підставі зібраних у процесуальному порядку доказів, 24 червня 2021 року, підозрюваному вручено повідомлення про підозру, а 21 липня 2022 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
Орган досудового розслідування дотримується позиції того, що обставини оголошеної ОСОБА_6 підозри доведені в повній мірі належними та допустимими доказами, ризики, які полягають у спробах переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, який є його рідним братом, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в кому ОСОБА_6 повідомлено про підозру.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити в повному обсязі, на підставі обставин, викладених в останньому.
Захисники заперечували проти задоволення клопотання. На їх думку, підозра є необгрунтованою, ризики недоведеними, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисників, посилався на те, просив не застосовувати тримання під вартою, оскільки має постійне місце проживання: АДРЕСА_1 , ухилитись від виконання обов'язків не має наміру.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що в провадженні Голосіївського управління поліції Головного управління поліції в м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100010001529 від 16.05.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, відповідальність за яке встановлена у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від 23.06.2021р., протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 24.06.2021; протоколом огляду місця події від 23.06.2021 року за адресо : АДРЕСА_2 ; довідкою №1562 Київської міської клінічної лікарні №17 щодо спричинених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 ; допитом свідка ОСОБА_10 ; допитом свідка ОСОБА_11 ; протоколом огляду від 24.06.2021, іншими доказами в їх сукупності.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суд з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» під терміном «обгрунтована підозра» необхідно розуміти, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обгрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчий суддя зазначає наступне.
Щодо ризику впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, то при встановленні наявності цього ризику слідчим суддею враховано встановлену законом процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, підозрюваними у кримінальному провадженні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Так, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих, у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Отже, ризик впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків, іншого підозрюваного та дослідження їх судом. Вказане доводить, що з метою зміни останніми своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань ОСОБА_6 може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб.
Разом з тим посилання на інші ризики є неконкретизованими та формальними, так як прокурор не вказує, які конкретні дії може вчиняти підозрюваний з метою перешкодити даному кримінальному провадженню та не надає доказів на підтвердження цих обставин, а також не наводить обставин з підтверженням їх доказами щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру.
За таких підстав слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що в даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Разом з тим, вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує таке.
Згідно зі ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Однак з урахуванням встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Щодо застосування запобіжного заходу у видгляді домашнього арешту, слідчий суддя зазначає, що вказаний запобіжний захід є наближеним до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому вказані запобіжні заходи згідно з КПК України передбачають обмеження особистої свободи громадян та є найтяжчими.
Так, зокрема у рішенні від 02.08.2001 у справі «Манчіні проти Італії» Європейський
суд з прав людини зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі.
Також слідчий суддя не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Разом з тим, на думку слідчого судді, дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти ризикам, наявним у цьому кримінальному провадженні, є запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Слід зазначити, що при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищевказаними обставинами враховує вагомість наявних доказів про вчинення останнім інкримінованого йому кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його соціальних зв'язків, та приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, вважаючи, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.
Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов'язки, визначені даною нормою закону, в тому обсязі, який сприятиме забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігатиме ризикам цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 177, 179, 193, 194, 369-372, 532 КПК України, -
1. Клопотання залишити без задоволення.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування.
3. Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві, чи прокурора, чи слідчого судді/суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населених пунктів смт. Глеваха та м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні №12021100010001529 від 24.06.2021р.;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дабють право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
4. Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього можуть бути застосовані більш жорсткі запобіжні заходи і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
5. Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
6. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у кримінальному провадженні.
7. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
8. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
9. Повний текст ухвали слідчого судді буде складено та оголошено в приміщенні суду протягом 5 діб.
Слідчий суддя ОСОБА_1