Справа № 607/18023/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/917/22 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія -
02 листопада 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Бершадська Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2022 року (ухвалене суддею Братасюком В.М., дату складення повного тексту не зазначено) в цивільній справі №607/18023/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її колишній чоловік ОСОБА_2 тривалий час умисно не виконував рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення на її користь неустойки за прострочення сплати аліментів в сумі 223 803,45 грн.
За фактом даного злочину 16 квітня 2019 року були внесені відомості в ЄРДР за №12019210010001168 та розпочате досудове розслідування щодо ОСОБА_2 з попередньою кваліфікацією ч.1 ст. 382 КК України.
Під час досудового розслідування вказаного злочину слідчим не вчинялися усі необхідні слідчі дії, спрямовані на всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження та здійснення захисту потерпілої. 13 жовтня 2020 року слідчим було винесено незаконну постанову про закриття кримінального провадження у зв”язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, яка скасована ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.12.2020 року. У даній ухвалі суд встановив бездіяльність слідчого. Проте, не вчинивши усіх необхідних слідчих дій, слідчий повторно постановою від 26.02.2021 року закрив кримінальне провадження за закінченням строку досудового розслідування.
Такою бездіяльністю органу досудового розслідування, що полягала в неналежному розслідуванні кримінального провадження, ігноруванні вказівок слідчого судді та процесуального керівника, втрачене право позивачки як потерпілої на справедливий суд, а тому вважала, що їй завдана моральна шкода в розмірі 1 000 000 гривень. Розмір моральної шкоди обгрунтовувала тим, що вона є особою з інвалідністю з дитинства 3 групи довічно, постійно звертається до лікарів за медичною допомогою, а вжиття додаткових заходів внаслідок бездіяльності слідчого потребували надто великих її зусиль, змінили її постійний та звичний спосіб життя, викликали недосипання та нервові зриви. У розумні строки слідство не завершено, чим заподіяно їй моральні страждання.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2022 року позов задоволено частково - стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким стягнути в її користь 1 000 000 грн. моральної шкоди з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України.
Вважає, що судом першої інстанції не дано належної оцінки доводам щодо обставин завдання їй моральної шкоди та стражданням, яких вона зазнала. Стверджує, що судом при визначені розміру моральної шкоди не було враховано те, що більше п'яти років вона не може виконати рішення суду, при цьому значну частину часу було використано на скарги щодо бездіяльності працівників правоохоронних органів, відповідно ухвалами слідчих суддів було встановлено, що органами досудового розслідування протягом двох років грубо порушувались права позивачки. Вважає, що міськрайонним судом було неналежно взято до уваги той факт, що вона є особою з інвалідністю. Звертає увагу на те, що вона чітко вказувала, яких саме страждань зазнала внаслідок завданої їй моральної шкоди. Посилається на те, що внаслідок дій органів досудового розслідування у неї погіршився сон, вона почала частіше звертатись до лікарів, через постійний негативний емоційний стан, почались сварки у сім'ї та змінився її повсякденний порядок життя, зокрема вона втомилась терпіти несправедливість.
Від ГУНП в Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивачем не аргументовано розмір завданої шкоди в сумі 1 000 000 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 квітня 2017 року, яке набрало законної сили 23 жовтня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 223 803, 45 грн.
30 березня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у даній справі видано позивачці виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 223 803,45 грн.
18 квітня 2018 року за заявою ОСОБА_1 відділом ДВС відкрито виконавче провадження №56207000.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 квітня 2019 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов'язано службових осіб Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області внести відомості до ЄРДР згідно заяви ОСОБА_1 від 15 березня 2019 року про вчинене кримінальне правопорушення відносно осіб та кваліфікації можливо вчиненого злочину.
16 квітня 2019 року відомості внесено в ЄРДР за №12019210010001168 та розпочато досудове розслідування щодо ОСОБА_2 з попередньою кваліфікацією ч.1 ст. 382 КК України - умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.
Постановою слідчого СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області Скавінської Г.А. від 13 жовтня 2020 року кримінальне провадження № 12019210010001168 закрито у зв'язку з відсутністю у діях складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 31 грудня 2020 року вищезазначену постанову слідчого скасовано, з огляду на її передчасність, оскільки слідчим не було проведено комплексу необхідних слідчих дій для належного встановлення обставин кримінального правопорушення та повністю не виконано вказівок прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Галаса Н. від 18 квітня2019 року у даному кримінальному провадженні.
Постановою слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 26 лютого 2021 року закрито кримінальне провадження №12019210010001168 у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП в Тернопільській області Скавінської Г.А. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019210010001168 з підстав того, що клопотання про продовження строку досудового розслідування було подано поза межами строку досудового розслідування.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2021 року відмовлено в задоволенні скарги представника ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 26 лютого 2021 року. В даній ухвалі слідчий суддя встановив, що оскільки слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Скавінська Г.А. не вчинила всіх необхідних слідчих дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні №12019210010001168, а також те, що, ні слідчий, ні прокурор не подали клопотання про продовження строку досудового розслідування №12019210010001168 від 16 квітня 2019 року до його закінчення, тому вказані обставини беззаперечно свідчать про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупереджено дослідження усіх обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з чим право потерпілої ОСОБА_1 на здійснення ефективного досудового розслідування даного кримінального провадження було порушене.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності законних підстав для відшкодування позивачці завданої їй діями органу досудового розслідування моральної шкоди.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
При цьому, рішення суду оскаржується лише в частині визначеного розміру моральної шкоди, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України переглядає законність та обгрунтованість рішення лише в цій частині.
Спірні правовідносини регулюються ст.1174 ЦК України, що передбачає відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Частиною шостою статті 1176ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до статті 1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода - це фізичні або душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю (ч. 1 ст. 1167 ЦК), якими порушуються її особисті немайнові права або які посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Згідно роз'яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
В п. 74 рішення «Ігнаткіна проти України» від 21.05.2015 року (заява 70758/12 ) констатуючи порушення права заявника на справедливий суду, ЄСПЛ наголошує, про необхідність недопущення національними органами невиправланих затримок тривалості провадження - «розумність» тривалості провадження має оцінюватися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінку заявника та відповідних органів влади, та також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших джерел рішення у справі «Фріленлер проти Франції», заява №30979/96 п.43).
Оскільки досудове розслідування велося неефективно, порушено право ОСОБА_1 на здійснення ефективного досудового розслідування та спричинено їй моральну шкоду.
При визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції враховано усі зазначені позивачкою обставини, якими вона обгрунтовувала розмір моральної шкоди, зокрема, стан її здоров'я, характер завданої шкоди, глибину її душевних страждань, тривалість завдання такої шкоди, наслідки, що виникли після завданої шкоди, а також вимоги розумності та справедливості.
Колегія суддів погоджується із визначеним розміром компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 5000 грн. та вважає його розумним, справедливим та співмірним.
Доводи апеляційної скарги не містять аргументів, які б давали підстави для збільшення розміру такої компенсації.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає, як постановлена у малозначній справі.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2022 року.
Головуюча Бершадська Г.В.
Судді Гірський Б.О.
Хома М.В.