09 листопада 2022 року м.Суми
Справа №589/3196/19
Номер провадження 22-ц/816/973/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня 2022 року про забезпечення позову, постановлену в м. Шостка Сумської області у складі судді Лєвши С.Л.,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Шосткинської міської ради Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шосткинська міська державна нотаріальна контора Сумської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним,
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Шосткинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці після набрання рішенням суду законної сили.
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шосткинська міська державна нотаріальна контора Сумської області, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОА 913125 від 24 вересня 2019 року на житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2021 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 589/3374/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шосткинська міська державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним із цивільною справою № 589/3196/19 за позовом ОСОБА_2 до Шосткинської міської ради Сумської області, ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку.
Заяву мотивовано тим, що предметом спору в даній справі є 1/2 частка житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та земельної ділянки за АДРЕСА_1 .
Заявник вказує на те, що 17 серпня 2022 року з мережі Інтернет, а саме Facebook з сайту «Дошка оголошень м. Шостка», йому стало відомо, що відповідачка ОСОБА_1 намагається продати житловий будинок, який є предметом спору.
На думку заявника, у разі невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, продаж спірного житлового будинку може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Шосткинської міської ради Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шосткинська міська державна нотаріальна контора Сумської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідачка зазначила, що вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом є передчасними. Станом на час звернення позивача до суду з позовом з вказаними вимогами він не був і не є особою, яка прийняла спадщина, тому не відбулося будь-яких порушень прав позивача, адже право на спадщину у нього не виникло у зв'язку з неприйняттям ним такої спадщини.
Вважає, що шляхом подання безпідставного позову за відсутності предмета спору позивачем здійснено зловживання своїми процесуальними правами.
На думку відповідачки, до заяви про забезпечення позову позивачем не було додано будь-якого належного та допустимого доказу на підтвердження факту необхідності порушення її конституційного права на розпорядження нерухомим майном (будинком та земельною ділянкою) та забезпечення позову шляхом накладення на нього арешту за умови відсутності будь-яких прав позивача на це майно.
Зазначає, що суд не взяв до уваги висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.
Наголошує на тому, що ще не вирішилось навіть питання про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, яку прийняв її чоловік (батько відповідачки), після якого спадщину прийняла відповідачка, а тому навіть не існує оспорюваних прав позивача, які б були порушені і вимагали захисту шляхом забезпечення позову.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а ухвалу - залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог та є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову в цій справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав наявними підстави для забезпечення позову, а тому вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок з надвірними будівлями і земельну ділянку та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку.
Проте, повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1 та 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового спору є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1
Заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову, просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного житлового будинку, оскільки вважав, що відповідачка має намір продати вказаний житловий будинок. При цьому в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 не спростовує вказану обставину, а навпаки, наголошує на тому, що вжиті судом заходи забезпечення позову порушують її право на розпорядження нерухомим майном (будинком та земельною ділянкою).
З врахуванням вказаних обставин, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Проте, не можна погодитися з наявністю підстав для застосування вжитих судом заходів забезпечення позову водночас шляхом і накладення арешту і заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна.
Вжитий судом вид забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірного нерухомого майна взагалі не конкретизований. В свою чергу арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
На думку колегії суддів, з урахуванням підстав та змісту позову, відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, достатнім заходом забезпечення позову є заборона відчуження спірного нерухомого майна, оскільки такий вид забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами в цій справі.
Заборона на відчуження спірного нерухомого майна, щодо якого між сторонами виник спір, не є позбавленням права власності ОСОБА_1 . Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.
Отже, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині виду забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня 2022 року змінити.
Викласти абзац перший та другий резолютивної частини в наступній редакції:
Заяву позивача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити відчуження житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
С. С. Ткачук