Номер провадження: 22-ц/813/8769/22
Справа № 495/6742/17
Головуючий у першій інстанції Гайда-Герасименко О.Д.
Доповідач Бездрабко В.
09.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О.
суддів: Приходько Л.А., Склярської І.В.,
розглянувши питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, починаючи з 06 вересня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.
Не погодившись з судовим рішенням від 12 грудня 2017року, ОСОБА_1 27 жовтня 2022 року звернувся до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження для подачі скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він не має матеріальної змоги сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання доньки ОСОБА_3 , оскільки за місцем роботи отримує мінімальну заробітну плату; також сплачує аліменти на утримання інших повнолітніх та неповнолітніх дітей, повністю утримує дружину, яка не може працевлаштуватися.
Також послався на неправильно визначений судом розмір стягнутих з нього аліментів у вигляді ј частини від всіх отриманих ним видів заробітку (доходів) щомісячно на одну дитину, що на думку апелянта, суперечить вимогам законодавства, а тому просив призначити розмір присуджених до стягнення аліментів на рівні ј частини заробітку.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
За положеннями ч.1 ст.294 ЦПК України (в редакції чинної до 15 грудня 2017 року) заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції могла бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подавалася протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо пред'явленого до нього позову, на який подавав письмові заперечення, приймав участь у розгляді справи по суті. Зокрема, відповідач був присутнім в судовому засіданні 12 грудня 2017року при проголошенні постановлено у справі рішення, а отже був обізнаний про суть ухваленого судом першої інстанції рішення, порядок та строки його оскарження.
Матеріали справи свідчать, що з метою виконання ухваленого рішення від 12 грудня 2017року судом видавалися виконавчі листи (а.с. 44,45).
27 жовтня 2022року, тобто майже через п'ять років, ОСОБА_1 подана апеляційна скарга на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від12 грудня 2017 року, тобто з пропуском визначеного законом строку на апеляційне оскарження. Хоча в апеляційній скарзі й заявлено клопотання про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, проте це клопотання не містить обґрунтування причин пропуску цього строку. Фактично доводи апеляційної скарги зводиться до зміни матеріального становища апелянта у теперішній час, що позбавляє його можливості платити аліменти у визначеному судом розмірі.
Вирішуючи питання про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, колегія суддів приймає уваги усталену практику ЄСПЛ з питання доцільності порушення принципу правової визначеності.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа Перетяка та Шереметьев проти України, заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Принцип правової визначеності- загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року в порядку ст.358 ч.2 ЦПК України, у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження, більш ніж один рік з дня складення повного тексту рішення.
Керуючись ч.2 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Копію цієї ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, для відома.
Скаржнику надіслати копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення, однак може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.А. Приходько
І.В. Склярська