Номер провадження: 11-сс/813/1465/22
Справа № 521/14990/22 1-кс/521/3613/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.11.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів режимі відеоконференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в рамках кримінального провадження №42022163020000077, внесеного до ЄРДР 28.07.2022 року,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 34 (тридцять чотири) дні, в межах строку досудового розслідування, а саме до 19.11.2022 року, з утриманням в Державній установі "Одеській слідчий ізолятор".
Розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК - не визначено.
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, обставин його вчинення та тяжкості, особи підозрюваного, а також наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, які не зменшилися та продовжує існувати, тому є необхідність подальшого тримання під вартою підозрюваного.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, яка їх подали.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що не погоджується з ухвалою слідчого судді, з наступних підстав:
- сторона обвинувачення не довела наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились, чи з'явились нові ризики, оскаржувана ухвала слідчого судді не містить посилань на докази, які доводили існування ризиків, зазначених в ухвалі;
- слідчий суддя не встановив обставини, щодо стану здоров'я підозрюваного та міцності соціальних зв'язків;
- сторона обвинувачення не довела обставини, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не здатен забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 .
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати оскаржену ухвалу і постановити нову, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді просив залишити без змін. Крім того, прокурор зазначив, що у Приморському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 199 КПК України передбачено що, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
На підставі аналізу мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався у повному обсязі.
З клопотання слідчого вбачається, що у провадженні СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 42022163020000077, внесене до ЄРДР 28.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
19.08.2022 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
В свою чергу, висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, може вчинити інше кримінальне правопорушення, обумовлені тим, що: останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, який карається позбавленням волі на строк до 15 років із конфіскацією майна, в умовах воєнного часу, ступінь та характер суспільної небезпеки від вчинення злочину, а також відсутність міцних соціальних зв'язків, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з огляду на сукупність встановлених обставин не зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Соціальні зв'язки підозрюваного апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки, на переконання апеляційного суду, місце проживання не є фактором настільки міцним та впливовим, щоб нівелювати існуючі на час постановлення оскаржуваної ухвали ризики.
На переконання апеляційного суду, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики більш м'який запобіжний захід не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків. Окрім того, жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_6 у випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу на вказаній стадії кримінального процесу ані слідчому судді, ані апеляційному суду надано не було.
Таким чином, на думку апеляційного суду, в цьому випадку суспільний інтерес перебування підозрюваного під вартою, переважає особистий інтерес підозрюваного.
Апеляцій суд, звертає увагу, що в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Апеляційний суд також відхиляє посилання захисника на стан здоров'я підозрюваного, як на підставу неможливості перебування ОСОБА_6 під вартою та підставу для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Окрім того, в матеріалах провадження не міститься жодних медичних документів з приводу того, що підозрюваний не може отримувати належне лікування в умовах утримання в слідчому ізоляторі, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров'я в передбаченому законом порядку.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставин в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статями 177, 178, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, в рамках кримінального провадження №42022163020000077, внесеного до ЄРДР 28.07.2022 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4