ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.11.2022Справа № 910/8353/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Рагімової Майї Аполлінаріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570)
про стягнення 306, 98 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Позивача
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Рагімової Майї Аполлінаріївни (далі за текстом - ФОП Рагімова М.А., Позивач) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі за текстом - АТ КБ «Приватбанк», Відповідач) про стягнення 306, 98 грн, з яких: 0, 29 грн - пеня, 86, 89 грн - 3 % річних, 219, 80 грн - інфляційні втрати, нараховані Позивачем за неналежне виконання Відповідачем постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/8819/19, а саме повернення Відповідачем 755, 56 грн з простроченням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що оскільки Відповідач свій обов'язок по невідкладному поверненню банківських коштів, безпідставно списаних з рахунку Позивача в розмірі 755, 66 грн фактично виконав 26.01.2022, тобто допустив прострочення виконання договірного зобов'язання, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 28.03.2018 по 25.01.2022 та звернення до суду з даним позовом.
Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Позивач, обґрунтовуючи період нарахування пені, посилається на положення пункту 5.3. договору № К322SS банківського вкладу від 30.05.2008, яким закріплено порядок нарахування пені від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, Позивач зазначає, що позовна давність до даних вимог обчислюється окремо за кожний день прострочення.
Враховуючи відзив на позовну заяву, Позивач у відповіді на відзив зазначає, що з огляду на дату звернення до суду з даним позовом - 30.08.2022 (позов зареєстровано в електронному кабінеті), нормативно обґрунтованим періодом нарахування на суму 755, 66 грн пені в розмірі 0, 03 грн є з 30.08.2021 по 25.02.2022, а 3 % річних в розмірі 64, 59 та інфляційних втрат в розмірі 207, 13 грн є з 30.08.2019 по 25.01.2022.
2. Стислий виклад заперечень Відповідача.
Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що останній не погоджується з доводами Позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що строк спеціальної позовної давності для стягнення пені за період 28.03.2018-28.09.2018 сплив щодо кожного дня нарахування пені окремо в межах періоду 28.03.2019-28.09.2019, оскільки Позивач звернувся до суду з позовом 31.08.2022.
Відтак, Відповідач стверджує, що позовна вимога про стягнення пені заявлена Позивачем з порушенням правил нарахування штрафних санкцій та поза межами спеціального строку позовної давності.
Також Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем заявлено до стягнення нараховані суми 3 % річних та інфляційних втрат за період з 28.03.2018 по 25.01.2022, що свідчить про аналогічний пропуск Позивачем загального строку позовної давності.
З огляду на викладене, Відповідач просить суд застосувати суд спеціальну та загальну позовну давність та відмовити у задоволенні позову.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
06.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
12.10.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2022 поновлено Позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим останню долучено до матеріалів справи.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
30.05.2008 між ФОП Рагімовою М.А. (клієнт) та Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» (попереднє найменування відповідача) (банк) укладено договір № К322SS банківського рахунка (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов Договору.
Згідно доводів Позивача 27.03.2018 внаслідок несанкціонованих операцій, без відома Позивача та поза його волею Відповідачем здійснено списання з рахунку коштів в розмірі 755, 66 грн.
З метою захисту свого порушеного права в липні 2019 ФОП Рагімова М.А. звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» відновити баланс рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ФОП Рагімової М.А., шляхом повернення (зарахування) несанкціоновано списаних 755,66 грн.
Рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/8819/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 задоволено апеляційну скаргу ФОП Рагімової М.А., рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та відповідно зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» відновити баланс рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ФОП Рагімової М.А., шляхом повернення (зарахування) несанкціоновано списаних 755,66 грн.
В мотивувальній частині зазначеної постанови вбачається, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо задоволення позову ФОП Рагімової М.А. оскільки банком не надано суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача та не доведено, що позивач як володілець та користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію про номер картки, CVV2 коду картки, що дало змогу ініціювати платіжні операції, а відповідно до частини 22.6. статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів», пунктом 1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» відповідає за схоронність коштів на рахунку клієнта, якщо не доведе, що доступ до рахунку клієнта відбувся за участі останнього як з умислу так і з необережності.
16.06.2020 господарським судом міста Києва у справі № 910/8819/19 видано накази про примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020.
Постановою Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.08.2021 відкрито виконавче провадження № 66622567 щодо виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/8819/19 від 16.06.2022 про зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» відновити баланс рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ФОП Рагімової М.А., шляхом повернення (зарахування) несанкціоновано списаних 755,66 грн.
В подальшому ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі
№ 910/8819/19 змінено спосіб виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, а саме з зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» відновити баланс рахунку
№ НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ФОП Рагімової М.А., шляхом повернення (зарахування) несанкціоновано списаних 755,66 грн. на стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ФОП Рагімової М.А. 755,66 грн.
Постановою Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.02.2022 закінчено виконавче провадження № 66622567 у зв'язку зі сплатою боргу.
Як вбачається з наданої Позивачем банківської виписки кошти в розмірі 755, 66 грн сплачено Відповідачем 26.01.2022.
Зазначені вище обставини Відповідачем у поданому відзиві не заперечуються.
Однак, враховуючи фактичне виконання Відповідачем постанови апеляційної інстанції у справі № 910/8819/21 від 02.06.2020 та повернення Позивачу коштів в розмірі 755, 66 грн лише 26.01.2022, Позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 28.03.2018 (наступний день за днем несанкціонованого списання коштів) по 25.01.2022 (день, що передує виконанню відповідачем грошового зобов'язання).
Відповідач у поданому відзиві заперечує щодо задоволення позовних вимог, з огляду на пропуск Позивачем строків загальної та спеціальної позовної давності.
Відтак, Позивачем, враховуючи заперечення Відповідача в частині строків позовної давності, зазначено інший період нарахування пені (на підставі пункту 5.3. договору № К322SS банківського рахунка від 30.05.2008) - з 30.08.2021 (перший день в межах річного строку позовної давності) по 25.01.2022 (день, що передує виконанню відповідачем грошового зобов'язання); період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат - 30.08.2019 (перший день в межах трирічного строку позовної давності) по 25.01.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з даним позовом через підсистему «Електронний суд» 30.08.2022.
Також судом встановлено, що пунктом 5.3. договору № К322SS банківського рахунка від 30.05.2008 закріплено, що у разі помилкового або безпідставного переказу грошей з рахунку клієнта, банк зобов'язується переказати (повернути) клієнту списану суму коштів і сплатити клієнту пеню в розмірі 0, 01% від суми переказу за кожний день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.
Враховуючи, посилання Позивача на положення пункту 5.3. договору № К322SS банківського рахунка від 30.05.2008 судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії останнього станом на дату здійснення Позивачем нарахувань пені, а відтак такий договір є чинним на період спірних правовідносин сторін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом вище, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/8819/19, яка набрала законної сили 02.06.2020, встановлено обставини щодо неправомірного списання Відповідачем коштів в розмірі 755, 66 грн. та відповідно зобов'язано Відповідача повернути останні, у зв'язку з чим зазначені обставини не встановлюються в межах даної справи, а є преюдиціальними.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Факт порушення Відповідачем зобов'язання та повернення Позивачу коштів в розмірі 755, 66 грн з простроченням 26.01.2022 не заперечується у поданому відзиві, а відтак є встановленою судом обставиною.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (пункт 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК, за час прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно пункту 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частин 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Як встановлено судом вище, сторонами пунктом 5.3 договору № К322SS банківського рахунка від 30.05.2008 передбачено право Позивача здійснювати нарахування пені за кожний день такого прострочення, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу.
Водночас, як вбачається з доводів Відповідача та згідно вимог чинного законодавства, а саме статтей 256 - 258 ЦК України існують строки позовної давності у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України закріплено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
З матеріалів справи не вбачається, що сторонами погоджувалося збільшення/зменшення позовної давності.
Згідно з пунктом 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
З огляду на викладене вище, враховуючи заперечення Відповідача та уточнений розрахунок заявлених Позивачем вимог з огляду на положення цивільного законодавства щодо позовної давності, оскільки Позивач фактично звернувся до суду з даним позовом 30.08.2022, а також враховуючи межі фактично заявлених вимог, суд вважає правомірними та такими, що підлягають стягненню з Відповідача нарахування на суму 755, 66 грн, а саме: пеня за період з 30.08.2021 по 25.01.2022 в розмірі 0, 29 грн., 3 % річних за період з 30.08.2019 по 25.01.2022 в розмірі 54, 59 грн та інфляційні втрати за період за вересень 2019 - січень 2022 в розмірі 140, 06 грн.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що фактично заявлені Позивачем вимоги у позовній заяві (згідно наданого періоду розрахунку) частково виходять за межі позовної давності, а саме здійснення нарахування пені за період з 28.03.2018 по 29.08.2021, 3 % річних та інфляційних втрат з 28.03.2018 до 29.08.2019, що відповідно є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині здійснених нарахувань на підставі частини 4 статті 267 ЦК України.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи дату фактичного виконання Відповідачем зобов'язання з повернення коштів в розмірі 755, 66 грн, строки позовної давності, суд дійшов висновку про задоволення позову частково та стягнення з Відповідача пені в розмірі 0, 29 грн., 3 % річних в розмірі 54, 59 грн та інфляційні втрати в розмірі 140, 06 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов Фізичної особи-підприємця Рагімової Майї Аполлінаріївни - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Рагімової Майї Аполлінаріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пеню розмірі 0 (нуль) грн 29 коп., 3 % річних в розмірі 54 (п'ятдесят чотири) грн 59 коп та інфляційні втрати в розмірі 140 (сто сорок) грн 06 коп. та судовий збір в розмірі 1 575 (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) грн 49 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 07.11.2022
Суддя Антон ПУКАС