Справа № 450/1653/13-ц Провадження № 4-с/450/30/22
07 листопада 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії, -
Скаржник звернувся до суду зі скаргою, у якій просив поновити строк для подання скарги, визнати незаконною бездіяльність Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ільницької О.І., а саме нескасування арешту, накладеного на його грошові кошти, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві «Ідея Банк» (номер платіжної картки Card Blanche Green Social НОМЕР_2 ), а також зобов'язати її скасувати арешт, накладений на його грошові кошти, які знаходяться на згаданому рахунку.
Мотивував свої вимоги тим, що державним виконавцем не скасовано арешт його грошових коштів, які наявні на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві «Ідея Банк». Зауважив, що на вказаний рахунок він отримує заробітну плату та пенсію по інвалідності. Вважає, що вказаний рахунок призначений для отримання даних типів платежів. Вказав, що він повідомляв державного виконавця про зазначені обставини, подавав відповідні підтверджуючі документи і просив скасувати арешт, однак йому було відмовлено, що суперечить ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Зауважив, що до закінчення воєнного стану припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. З огляду на вказане просив скаргу задовольнити. Крім того, просив поновити строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця. Підстави для поновлення строку мотивував тим, що 20 вересня 2022 року він отримав лист від Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відсутність підстав для зняття арешту.
Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав з мотивів, викладених у такій, просив її задовольнити. Подав копію довідки ДП «Арена Львів» № 2022/290 від 01 листопада 2022 року.
Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, однак представник ОСОБА_2 07 листопада 2022 року подала до суду пояснення, у яких просила відмовити у задоволенні скарги, покликаючись на те, що рахунок НОМЕР_1 є поточним і на нього може бути зарахована будь-яка виплата. АТ «Ідея Банк» не повідомляв виконавця про цільове призначення рахунку та прийняв до виконання постанову про арешт коштів.
ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання явку повноважного представника не забезпечило, причини неявки суду не повідомило, клопотань про розгляд справи за відсутності представника або про відкладення судового розгляду не подало.
Заслухавши пояснення учасника судового розгляду, вивчивши матеріали скарги та долучені до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року по справі № 450/1653/13-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 16193,90 доларів США, що згідно офіційного курсу НБ України станом на 24 листопада 2014 року становило 244527 грн. 89 коп., проценти за користування кредитом (в тому числі прострочені) у розмірі 1331,95 доларів США, що згідно офіційного курсу НБ України станом на 24 листопада 2014 року становило 20112 грн. 45 коп.; пеню в розмірі 8096,95 доларів США, що згідно офіційного курсу НБ України станом на 24 листопада 2014 року становило 122263 грн. 95 коп.; плату за обслуговування кредиту (в тому числі прострочену) в розмірі 4581 грн. 20 коп., 2290,60 грн. пені за обслуговування кредиту, а також 3441 грн. судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2015 року рішення від 24 листопада 2014 року залишено без змін.
В касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржувалися.
З відповіді Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 28859 від 20 вересня 2022 року вбачається, що за результатами розгляду звернень ОСОБА_1 йому повідомлено, що арешт коштів боржника, які наявні на рахунку в АТ «Ідея Банк», накладено відповідно до постанови від 19 серпня 2021 року. АТ «Ідея Банк» прийняло до виконання вказану постанову. Рахунок боржника UA813363100000026205001779009 є поточним і на нього може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). З огляду на вказане, у органу виконавчої служби відсутні підстави для скасування арешту грошових коштів.
Судові рішення, відповідно до ст. 124 Конституції України, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено. своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», так звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року по справі № 756/1927/15-ц, від 07 липня 2021 року по справі № 712/9660/20.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_1 неодноразово звертався до органу виконавчої служби для скасування арешту, мотивуючи це тим, що на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ідея Банк», він отримує заробітну плату та пенсію.
Так, як вбачається з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 15463-14745/Х-55/8-1300/21 від 26 жовтня 2021 року, виплата пенсії по інвалідності ІІ групи ОСОБА_1 здійснюється на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ідея Банк».
Випискою по рахунку клієнта-фізичної особи № 100000-2022/0923 від 23 вересня 2022 року стверджується, що на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ідея Банк», ОСОБА_1 отримує також заробітну плату від ДП «Арена Львів».
З довідки ДП «Арена Львів» № 2022/290 від 01 листопада 2022 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалася з затримкою на картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Ідея Банк», а саме на дебетний рахунок НОМЕР_1 . Станом на 01 листопада 2022 року на підставі постанови державного виконавця Ільницької О.І. по виконавчому провадженню № 52343649 з його заробітної плати здійснено відрахування в сумі 16582 грн. 02 коп.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено у Розділі IX Закону України «Про виконавче провадження».
Частинами першою, третьою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено максимальний розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії .
Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено кошти, на які не може бути звернено стягнення.
Наведене дає підстави для висновку, що законом визначено як перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, так і граничні розміри відрахувань із тих виплат боржника, на які може бути звернено стягнення та, відповідно, накладено арешт виконавцем.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі№ 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд в абзацах 77, 98 постанови від 20 квітня 2022 року по справі № 756/8815/20 визначив, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Як попередньо встановлено судом та підтверджується, зокрема письмовими поясненнями представника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Савчин Н.В., державний виконавець отримував від скаржника інформацію про надходження на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ідея Банк», заробітної плати та пенсії по інвалідності, на які згідно закону заборонено накладати арешт, однак не скасував накладений арешт самостійно, що свідчить про неправомірну бездіяльність такого. Таким чином, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ільницьку О.І. скасувати арешт, накладений на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві «Ідея Банк» (номер платіжної картки Card Blanche Green Social НОМЕР_2 ).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо поновлення строку для подання скарги на бездіяльність державного виконавця слід зазначити наступне.
Як вбачається з відповіді Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), яким скаржнику повідомлено про відсутність підстав для скасування арешту грошових коштів, які перебувають на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ідея Банк», така датована 20 вересня 2022 року.
За п. «А» ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Частиною 2 статті 449 ЦПК України встановлено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Враховуючи те, що скаржник дізнався про порушення його права 20 вересня 2022 року та звернувся зі скаргою до суду 29 вересня 2022 року, суд приходить до висновку, що строк для подання такої пропущений з поважних підстав, а тому такий слід поновити.
Керуючись ст.ст. 18, 81, 89, 259, 265, 447, 449, 451 ЦПК України, ст.ст. 1, 5, 18,48, 52, 56, 59, 68, 69, 70, 73 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги на бездіяльність державного виконавця.
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ільницької Ольги Ігорівни, а саме нескасування арешту, накладеного на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві «Ідея Банк» (номер платіжної картки Card Blanche Green Social НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ільницьку Ольгу Ігорівну скасувати арешт, накладений на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві «Ідея Банк» (номер платіжної картки Card Blanche Green Social НОМЕР_2 ).
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 09 листопада 2022 року.
Суддя Мусієвський В.Є.