Справа № 314/2112/22
Провадження № 3/314/1268/2022
08.11.2022 м. Вільнянськ
Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Кіяшко В.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення СіЗ ВКР СБ України в ОУВ «Дніпро» стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, заступник командира бригади з тилу-начальник тилу військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 212-2КУпАП,
встановив:
до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 17/6/1/2-2810, складений 23.08.2022, стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення співробітником Сил і Засобів ВКР СБ України в ОУВ «ДНІПРО» полковником ОСОБА_2 , відповідно до Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_3 від 28.07.2022 року №69/6 здійснюється контррозвідувальне забезпечення 65-ої ОМБр (далі в/ч НОМЕР_1 ) в районі безпосереднього проведення бойових дій на території Запорізької області, з дозволу командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 , здійснено перевірку режиму секретності Управління частини та тилового командного пункту (з міркувань безпеки, адреса ТКП в/ч НОМЕР_1 - не вказується), на предмет дотримання вимог Постанови КМУ від 19.10.2016 №736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію», Наказу СБ України від 23.12.2020 року № 383 «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» та Постанови КМУ від 18.12.2013 № 939 «Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях».
У зв'язку із викладеним, здійснено перевірку наявності документальних матеріалів та МНІ (матеріальних носіїв інформації), на яких зберігається та обробляється секретна інформація та інформація з обмеженим доступом, відповідно до журналів реєстрації вхідних та підготовлених документів та інших МНІ, що містять службову інформацію (Форма 2).
В ході проведеної перевірки виявлено робочу карту, «РОБОЧУ КАРТУ тилового забезпечення наступального бою 65 ОМБр» (Масштаб 1:50 000), з нанесеними умовними позначеннями рубежів оборони, розташуванням та ймовірними шляхами руху підрозділів та з відміткою в правому верхньому кутку «Таємно». Проведеним аналізом встановлено, що дана робоча карта належить заступнику командира бригади з тилу-начальнику тилу в/ч НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_1 , про що свідчить відмітка в нижньому рядку Карти. В той же час встановлено, що незважаючи на факт заповнення Робочої карти та поставлення грифу обмеження доступу «Таємно», така карта не була належним чином зареєстрована в РСС в/ч НОМЕР_1 , про що свідчить відсутність реєстраційного номера, а в журналі реєстрації підготовлених документів відсутній запис про реєстрацію.
Проведеним аналізом встановлено, що відомості з нанесеними умовними позначеннями рубежів оборони, розташуванням та ймовірними шляхами руху підрозділів на «РОБОЧІЙ КАРТІ тилового забезпечення наступального бою 65 ОМБр» (Масштаб 1:50 000), підпадають під п. 1.1.3. «Відомості про зміст документів з управління військами (силами), які розкривають за окремими показниками питання підготовки, організації, ведення бойових дій, розташування військ (сил), у цілому щодо бригади, окремого батальйону (до них прирівняного)», якому надасться гриф обмеження доступу «Таємно» відповідно до Наказу СБ України від 12.08.2005 року № 440 «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю».
Таким чином, заступник командира бригади з тилу-начальник тилу в/ч НОМЕР_1 полковник ОСОБА_1 , будучи ознайомленим з порядком ведення таємного діловодства, порядку передачі відомостей, які містять службову інформацію, Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, маючи допуск до державної таємниці за Формою III, всупереч функціональних обов'язків через власну недисциплінованість (службову недбалість), всупереч вимог Постанови КМУ від 18.12.2013 № 939 «Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», а саме п. 244 «Обліку підлягають усі рукописні, машинописні, підготовлені з використанням автоматизованих систем секретні документи, робочі зошити для ведення записів, що містять секретну інформацію, спец блокноти та окремі аркуші паперу для підготовки чернеток проектів секретних документів, машинні та інші матеріальні носії секретної інформації, робочі папки, спец портфелі і спец валізи для тимчасового зберігання виконавцями матеріальних носіїв секретної інформації», а особливо з урахуванням введеного в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 не провівши реєстрацію документа, тримав його у загальному приміщенні, до якого мають доступ інші військовослужбовці без відповідних форм допуску, створив передумови до потрапляння таких відомостей до третіх осіб, які не мають відповідних допусків до державної таємниці, що у свою чергу могло призвести до погіршення стану обороноздатності держави в час російської агресії щодо України та відповідно призвести до тяжких або особливо тяжких наслідків.
З урахуванням викладеного, заступник командира бригади з тилу- начальник тилу в/ч НОМЕР_1 полковник ОСОБА_1 , порушив вимоги Постанови КМУ від 18.12.2013 № 939 «Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», а саме п. 244 «Обліку підлягають усі рукописні, машинописні, підготовлені з використанням автоматизованих систем секретні документи, робочі зошити для ведення записів, що містять секретну інформацію, спец блокноти та окремі аркуші паперу для підготовки чернеток проектів секретних документів, машинні та інші матеріальні носії секретної інформації, робочі папки, спец портфелі і спец валізи для тимчасового зберігання виконавцями матеріальних носіїв секретної інформації», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення законодавства про державну таємницю, а саме ненадання грифу секретності МНІ, що становлять державну таємницю».
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, відповідно до якої адміністративне правопорушення не визнає, справу просить розглянути без його участі, адміністративний матеріал просить закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22грудня 2010року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до положень глави 19 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому викладається твердження про вчинення особою відповідного правопорушення, при доведенні вчинення якого особа піддається певним заходам примусу. Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для подальшого провадження у справі, викликає у особи необхідність здійснення свого захисту, у зв'язку із чим до нього пред'являються особливі вимоги.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, протокол про адміністративне правопорушення № 17/6/1/2-2810 від 23.08.2022 містить інформацію пронормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, яка різниться одна одній, а саме ч. 1 п. 4 ст. 212-2 КУпАП та ч. 4 ст. 212-2 КУпАП. При цьому, супровідний лист керівника ОГ СіЗ в ОУВ «Дніпро» оперуповноваженого 2 відділу 1 ГВ 6 управління ДВКР СБ України полковника І. Дзери також має посилання на ч. 4 ст. 212-2 КУпАП. Проте стаття 212-2 КУпАП має тільки дві частини, частини 4 ст. 212-2 КУпАП взагалі не існує.
Крім того, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена дата та час вчинення правопорушення. Крім того, в протоколі свідком зазначений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак його письмових пояснень до матеріалів справи не долучено.
Тобто протокол містить суперечливі відомості, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення вказане невірне посилання на конкретну норму закону щодо порушення законодавства про державну таємницю, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28 жовтня 2003 року у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29 червня 2010 року у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Крім того, порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення, є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою справи про адміністративне правопорушення (ст. 254 і ст. 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Таким чином, оцінюючи вказаний доказ відповідно ст. 252 КУпАП, суддя приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення № 17/6/1/4-856нт від 16 серпня 2022 року складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його, як доказу, недопустимим.
Ознайомлення із текстом Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року N 939 - є неможливим, оскільки цей акт призначений лише для службового користування.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-XII, громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний: - не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків; - не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом; - не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; - виконувати вимоги режиму секретності; - повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України; - додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Крім того, статтею 14 КУпАП вказано, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
До протоколу додано: Протокол огляду Робочої документації від 22.08.2022; Лист щодо оцінки інформації № б/н; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 226 від 06.06.2022; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 13 від 26.04.2022; посадову інструкцію заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу-начальник тилу.
Проаналізувавши вищевказані документи, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в матеріалах даної справи відсутні докази ознайомлення ОСОБА_1 з функціональними обов'язками заступника командира бригади з тилу-начальника тилу військової частиниА7013.
Розділом IV Інструкції про порядок здійснення Службою безпеки України контролю за додержанням порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 18 серпня 2017 року за N 471, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2017 року за N 1127/30995, встановлено порядок оформлення результатів проведення перевірки, відповідно до якого за результатами перевірки члени комісії складають довідки з відповідями на питання, що ними вивчалися, та описом виявлених порушень. Зазначені довідки надаються голові комісії. Голова комісії або визначений ним член комісії здійснює узагальнення довідок членів комісії та складає акт перевірки стану обігу документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни. Акт перевірки складається у строк до п'яти робочих днів після останнього дня перевірки. При обчисленні вказаного строку останній день перевірки до уваги не береться. Інформація, що викладається в акті перевірки, має бути достовірною, повною, містити посилання на реєстраційні номери документів, що перевірялися, та містити норми законодавства у сфері захисту інформації з обмеженим доступом, які було порушено. В акті перевірки зазначається строк для усунення виявлених порушень і недоліків, а також робиться запис щодо необхідності письмового інформування органу СБУ щодо їх усунення. З актом перевірки під підпис ознайомлюють керівника об'єкта перевірки, де проводилася перевірка, та/або уповноважену ним особу, керівника служби діловодства, які мають право викласти особисту думку щодо стану обігу документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, на об'єкті перевірки.
У разі виявлення під час перевірки ознак злочину чи адміністративного правопорушення голова комісії доповідає про це посадовій особі, яка прийняла рішення про проведення перевірки, з пропозиціями щодо притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.
Акта проведення перевірки до матеріалів справи не додано.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
За таких обставин, розглядаючи матеріали адміністративної справи в межах наявних доказів, приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 212-2 КУпАП, не доведена наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 212-2, 245, 247, 251, 252, 254, 280, 283-285 КУпАП, суд, -
постановив:
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 212-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.
Суддя В.О. Кіяшко
08.11.2022