Справа № 711/8789/20
Номер провадження 1-кп/711/140/22
7 листопада 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12020251010003003 від 01.08.2020 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, освіта середня, не працюючого, громадянина України, депутатом, учасником бойових дій, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС не являється, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 04.03.2009 року Придніпровським районним судом м.Черкаси за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, з відбуттям покарання умовно строком на 1 рік 6 місяців;
- 04.05.2011 року Соснівським районним судом м. Черкаси, за ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України, до покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
- 16.09.2016 року Придніпровським районним судом м. Черкаси, за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.12.2019 року звільнено від призначеного покарання в зв'язку з закінченням іспитового строку;
-22.03.2021 року Придніпровським районним судом м. Черкаси, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Черкаси, Черкаської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, тимчасово не працює, депутатом, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом не являється, не зареєстрованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше судимого:
- 10.06.2009 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки
- 01.03.2010 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст. 71 приєднано невідбуту частину покарання та засуджений до 5 років позбавлення волі;
- 18.04.2013 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ч. 1 ст. 71 приєднано невідбуту частину покарання та засуджений до 3 років та 4 місяців позбавлення волі;
- 05.07.2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
- 09.02.2018 року Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст. 71 приєднано невідбуту частину покарання та засуджений до 3 років та 1 місяців позбавлення волі;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст. 190 КК України.
за участі в судовому розгляді:
потерпілого - ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10
ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, умисно, протиправно, 18.08.2020 близько о 22 год. 00 хв. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , під приводом здійснення телефонного дзвінка, шляхом зловживання довірою заволодів мобільним телефоном марки «DOOGEE S70 Lite», який належить ОСОБА_11 чим спричинив потерпілому матеріальних збитків, які згідно з висновком експерта № 8/936 від 22.09.2020 становлять 3766 грн. 67 коп. та з викраденим майном зник.
Цими своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що він дійсно у зазначений в обвинувальному акті день та час шляхом обману заволодів мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_11 , про що щиро жалкує та розкаюється в скоєному, просить суд його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_11 звернувся до суду із заявою про проведення судового розгляду без його участі. Враховуючи, що ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, суд приходить до висновку про можливість ухвалення судового рішення по вказаному епізоду без допиту потерпілого та свідків, які неодноразово викликалися у судове засідання та на допиті яких не наполягав прокурор.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України також підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 18.08.2020 року, в якому потерпілий ОСОБА_11 повідомив про те, що 18.08.2022 року близько 22.00 год. зустрів свого знайомого ОСОБА_7 , який заволодів його мобільним телефоном;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2020 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка шляхом обману заволоділа його мобільним телефоном;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2020 року, згідно з яким свідок ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_7 як особу, яка шляхом обману заволоділа мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_11 ;
- висновком товарознавчої експертизи № 8/936 від 22.09.2020 року, яким встановлено вартість належного потерпілому ОСОБА_11 мобільного телефону, яка станом на 18.08.2020 року становить 3766,67 грн.
Суд вважає вину ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, доведеною та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 190 КК України.
Крім цього органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_13 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, за попереднього змовою групою осіб.
А саме за те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , будучи особами раніше судимими за скоєння майнових та корисних злочинів знаходячись поблизу перехрестя вул. Новопричистенська-Волкова, що в м. Черкаси, маючи умисел на заволодіння чужим майном, умисно, повторно з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 наблизилися до потерпілого ОСОБА_8 та в подальшому ОСОБА_6 наніс кулаком правої руки один удар область грудної клітини потерпілому ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_7 відкрито, шляхом ривка, з правого плеча потерпілого, заволодів шкіряною чоловічою сумкою в котрій перебували особисті речі потерпілого а саме: паспортом громадянина України на ім'я потерпілого, посвідченням водія на ім'я потерпілого, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Рено Меган» 2006 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 , пенсійне посвідчення на ім'я потерпілого, банківська картка банку «Укргазбанк», банківська картка банку «ПриватБанк», службове посвідчення судового експерта на ім'я потерпілого, ключі від транспортного засобу «Рено Меган» 2006 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 , зв'язка ключів від квартири потерпілого, мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «Мі 9 SЕ Piano Black 6 GB RAM 64GB ROM» вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи № 8/783 від 14.08.2020, станом на 31.07.2020 могла становити 5066, 66 грн. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишили місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на вказану суму.
Згідно обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_13 вчинили кримінальне правопорушення (злочини), передбачений ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнав в повному обсязі, оскільки даний злочин не вчиняв. Надав суду наступні покази, що з 29 на 30 липня 2020 року він перебував вдома. 30 липня 2020 року о 5-6 ранку до нього звернувся знайомий ОСОБА_14 з пропозицією купити телефон, він погодився. ОСОБА_15 приніс телефон приблизно о 7-8 годині і він купив його за 500 грн. Потім він звернувся до ОСОБА_16 і та запропонувала здати телефон у ломбард. Приблизно о 9 год. він зустрівся із ОСОБА_17 і остання заклала телефон у ломбард. Телефон був марки ASUS. Близько 12 год. 30 липня 2020 року до нього приїхали працівники поліції і повезли в райвідділ, де запитували про грабіж, але потім відпустили, так як він був не причетний.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 суду показав, що вину в пред'явленому звинуваченні він не визнає в повному обсязі, оскільки даний злочин не вчиняв. Надав суду наступні покази, що з 29.07.2020 року по 04 чи 05 серпня 2020 року перебував в селі Єлизаветка Катеринопільського району Черкаської області. За час перебування в гостях у тестя та тещі він виїзджав із села лише один раз - 02.08.2020 року. До Черкас із дружиною повернулися 4 чи 5 серпня 2020 року. Були в гостях у батьків дружини, так як якраз на цей час припало День народження дружини, яке вони святкували в селі.
В судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_8 , який надав суду покази, що влітку 2020 року, точно числа не пам'ятає, в темний час доби він перебував в районі ринка «Сєдова» в місті Черкаси, там він вживав із другом слабоалкогольні напої, після чого пішов додому. Він йшов по вулиці Шевченка в місті Черкаси, повернув на вул. Сєдова і побачив на відстані приблизно 200 метрів двох осіб, які йшли йому на зустріч. Одна особа - коренаста, саме та, яка нанесла йому удар, а інша, яка зараз з бородою, зірвала у нього сумку. Грабіжників він запам'ятав по формі обличчя, і за формою обличчя може впізнати. Працівників поліції він не викликав, а пішов додому. Він особисто, дня через чотири, викупляв мобільний телефон у ломбарді, та надавав його слідчому.
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_18 , яка надала суду покази, що ОСОБА_6 вона взагалі не знає, а ОСОБА_7 знайомий їй через спільну подругу. Час, дату, рік події вона не пам'ятає, але ще було не холодно. Вранці їй на якийсь із месенджерів написав ОСОБА_7 з проханням здати на її паспорт мобільний телефон до ломбарду. Вона зустрілася із ОСОБА_7 та взяла у нього мобільний телефон синього кольору, можливо «Ксіомі», який здала в ломбард «Зелений» на перехресті вул. Енгельса - бульв. Шевченка в м. Черкаси. За телефон вона отримала 1000 гривень, які віддала ОСОБА_7 . ОСОБА_7 не говорив їй, що телефон крадений та звідки він у нього з'явився.
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_19 , який надав суду покази, що він є тестем ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не знає. В кінці липня 2020 року, за декілька днів до дня народження його доньки ОСОБА_20 , можливо і 29 числа, до них в гості приїхали донька із зятем. Він їх забирав на автомобілі зранку на залізничному вокзалі в місті Шпола, так як до їхнього села Єлизаветка дуже тяжко добратися на автобусі, який ходить один раз на день. Поїхали донька та зять в Черкаси 04 серпня, він їх відвозив на вокзал в місто Шполу. День народження доньки святкували третього серпня вдома, в колі сім'ї. За весь час перебування в селі ОСОБА_6 нікуди не виїзджав.
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_21 , яка надала суду покази, що вона є тещею ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не знає. 29 липня 2020 року, за декілька днів до дня народження їхньої доньки ОСОБА_20 , до них в гості приїхали донька із зятем. Чоловік їх забирав на автомобілі зранку на залізничному вокзалі в місті Шпола, так як до їхнього села Єлизаветка дуже тяжко добратися на автобусі, який ходить один раз на день. Коли донька та зять поїхали на ОСОБА_22 вона не пам'ятає, але вже після святкування Дня народження доньки. День народження доньки святкували 03 серпня вдома, в колі сім'ї. За весь час перебування в селі ОСОБА_6 нікуди не виїзджав.
Також обґрунтовуючи вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 сторона обвинувачення послалася на наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 31.07.2020 року, згідно із яким в ніч з 29.07.2020 року на 30.07.2020 року близько 00:15 год., перебуваючи на перехресті вул. Новопречистенська-Волокова в м. Черкаси, двоє невідомих осіб шляхом ривка заволоділи чоловічою сумкою ОСОБА_8 в якій знаходилися паспорт громадянина України; посвідчення водія, документи на транспортний засіб, пенсійне посвідчення, банківські картки та мобільний телефон «Хіаомі Мі 9SE» чорного кольору.
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2020 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка відкрито заволоділа його майном;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 04.08.2020 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка відкрито заволоділа його майном;
- протокол проведення слідчого експерименту проведенного за участю потерпілого ОСОБА_8 від 04.08.2020 року з додатками, під час якого останній, в приміщенні кабінету № 413 Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, показав обставини, за яких у нього відкрито викрали майно;
- висновком експерта №02-01/904 від 21.09.2020 року, згідно якого, при огляді ОСОБА_8 в травматологічному пункті Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги, йому був виставлений діагноз: забій грудної клітки;
- протокол огляду предмету від 05.08.2020 року, яким оглянуто мобільний телефон Xiaomi, модель Мі 9 SE сірого кольору, добровільно виданий потерпілим ОСОБА_8 ;
- постанову від 05.08.2020 року про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження, якою мобільний телефон Xiaomi, модель Мі 9 SE, визнано речовим доказом по справі та передано на відповідальне зберігання потерпілому;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 02.08.2020 року, згідно з яким свідок ОСОБА_18 впізнала ОСОБА_7 як особу, яка попросила її закласти до ломбарду мобільний телефон;
- протокол огляду предмету від 03.08.2020 року, яким оглянуто договір про надання фінансового кредиту під заклад майна з ломбарду «Кеш Бокс», який добровільно видала працівникам поліції свідок ОСОБА_18 ;
- постанову від 03.08.2020 року про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження, якою оглянутий договір визнано речовим доказом по справі та приєднано до матеріалів справи;
- протокол огляду предмету від 03.08.2020 року, яким оглянуто чек про виплату грошових коштів із ломбарду «Кеш Бокс», який добровільно видала працівникам поліції свідок ОСОБА_18 ;
- постанову від 03.08.2020 року про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження, якою оглянутий чек визнано речовим доказом по справі та приєднано до матеріалів справи;
- висновок експерта № 8/783 від 14.08.2020 року, яким встановлена вартість належного потерпілому ОСОБА_8 мобільного телефону станом на 31.07.20202 року у розмірі 5066,66 грн;
- протокол проведення слідчого експерименту проведеного за участю потерпілого ОСОБА_8 від 13.10.2020 року з додатками, під час якого останній, в приміщенні кабінету № 413 Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, показав обставини, за яких у нього відкрито викрали майно.
Разом з тим, згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності з ч.ч.1, 2 та 6 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч.2ст.9 КПК України покладає обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що вина особи має доводитись в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбаченихст.91 КПК України, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно із ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів
Згідно до приписів ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння як порушення права особи на захист. Докази, передбачені цією статтею повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.
Відповідно до положень ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності (прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як це встановлено у ст.85 КПК України), допустимості (отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а саме у ст.86 КПК України), достовірності (чи відповідає фактичним обставинам справи), а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Надаючи оцінку вищевказаним доказам суд виходить з наступного.
Відповідно до рішення Конституційного суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Так, оцінюючи покази потерпілого ОСОБА_8 , суд досліджуючи всі надані йому матеріали, встановив, що потерпілий під час досудового розслідування та судового розгляду неодноразово змінював свої покази. Так, на досудовому розслідуванні потерпілий був допитаний 04.08.2022 року та додатково допитаний 13.10.2020 року змінив покази щодо того, хто із на той час підозрюваних наніс йому удар, приховував своє місце роботи експертом в НДЕКЦ та те, що в е нього було викрадене службове посвідчення експерта.
Суд приходить до висновку, що покази потерпілого є непослідовними, нещирими та такими, які не заслуговують на увагу, опираючись на які неможливо винести обвинувальний вирок.
Що стосується вказівки потерпілим ОСОБА_8 під час судового розгляду на обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , як на осіб, що відкрито заволоділи його майном, то суд виходить з того, що згідно вимог ст. 355 КПК України свідкові, потерпілому, обвинуваченому під час судового розгляду можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи річ. Пред'явлення для впізнання проводиться після того, як особа, яка впізнає, під час допиту вкаже на ознаки, за якими вона може впізнати особу чи річ. Під час пред'явлення особи чи речі для впізнання особа, яка впізнає, повинна зазначити, чи впізнає вона особу або річ і за якими саме ознаками. В даному випадку потерпілий ОСОБА_8 під час допиту не міг вказати суду ознаки, за якими він може впізнати кожну з осіб, а при вказівці на обвинувачених ОСОБА_8 не зазначив, за якими саме ознаками він впізнає кожну з осіб.
Крім цього суд враховує, що під час розгляду вказаного кримінального провадження попереднім складом суду, потерпілий був присутній в судовому засіданні, був допитаний в судовому засіданні і йому було достовірно відомо, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення стосовно нього.
Таким чином, таке впізнання не може бути покладене в основу обвинувального вироку.
Оцінюючи покази свідка ОСОБА_18 суд виходить з того, що сам по собі продаж викраденого майна обвинуваченим ОСОБА_7 не свідчить про його причетність до скоєння кримінального правопорушення, так як згідно правової позиції Верховного Суду від 21.07.2020 року по справі № 331/2390/17 продаж речей не може безпосередньо вказувати на крадіжку чи заволодіння такими речами в незаконний спосіб.
Оцінюючи покази свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_21 суд бере до уваги те, що ці свідки є близькими родичами обвинуваченого і зацікавлені в кримінальному провадженні.
Свідки точно запам'ятали час перебування ОСОБА_6 поза межами міста Черкаси у зв'язку з тим, що на ці дні припадало день народження свідка ОСОБА_23 які вони разом відсвяткували у с Єлизаветка. Разом з тим вказані свідки надали різні покази стосовно святкування самого дня народження, кількості гостей, які були на святкуванні
З урахуванням зацікавленості вказаних свідків суд вважає, що вони використали подію, яка насправді мала місце (день народження їхньої доньки), але з метою полегшення становища обвинуваченого ОСОБА_6 .
Оцінюючи протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_8 від 04.08.2020 року (т.2 а.с.18-20) суд виходить з наступного.
Суд при оцінці такого доказу з точки зору допустимості враховує вимоги для проведення такої слідчої дії, закріплені у ч.1 ст. 228 КПК України: перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Так, вказана слідча дія була проведена 04.08.2020 року у період з 09:30 год. до 10:00 год. в приміщенні службового кабінету №413 Черкаського ВП в присутності понятих та за участі потерпілого.
З протоколу вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 впізнав особу котра зображена на фотознімку №2, яку він впізнає за сукупністю зовнішніх ознак, а саме: за формою обличчя, формою лобу, формою очей, формою носу, формою губ та сукупністю інших ознак.
Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 04.08.2020 року на фотознімку за № 2 зображений ОСОБА_7 .
У відповідності із ч.1 ст. 358 КПК суд, дослідив протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 , який був проведений 04.08.2020 року у період часу з 08:50 год. до 09 год. 20 хв., в якому зазначено, що осіб. які заволоділи його майном він може впізнати за сукупністю зовнішніх ознак а саме: за формою обличчя, висотою та формою лобу, формою очей, формою носу, формою губ та за сукупністю інших ознак.
Суд звертає увагу, що вказані ознаки мають загальний характер
Серед зазначених у нормі вимог, частина 6 встановлює можливість проведення впізнання за фотознімками, однак встановлює вимогу «за необхідності». Безумовно таке законодавче визначення є оціночним. Разом з тим, це зовсім не означає, що така необхідність не повинна бути мотивована та щонайменше не зазначена у протоколі, як підстава проведення слідчої дії. У дослідженому протоколі відсутні будь-які відомості, щодо підстав необхідності проведення такого впізнання виключно за фотознімками. Далі, є очевидним, що впізнання особи за фотознімком за своєю якістю не може замінити впізнання особи безпосередньо. Враховуючи обставини цього провадження, той факт, що подія мала місце в темний час доби, джерело освітлення не освітлювало обличчя осіб, які заволоділи його майном достатньому обсязі, ОСОБА_8 об'єктивно не зміг розгледіти належно обличчя вказаних осіб, а лише певні риси, було б більш зрозумілим впізнання особи безпосередньо.
Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Суд звертає увагу що в протоколі допиту потерпілого та в протоколі пред'явлення особи для впізнання зазначені потерпілим ознаки мають загальний характер.
На недопустимість протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з підстав порушення вимог ст. 228 КПК України вказав Верховний Суд при розгляді справ № 332/2781/15-к від 24.05.2018 року та № 607/14707/17 від 07.08.2019 року, №761/2021/16-к від 18.12.2019 року, № 331/2390/17 від 21.07.2020 року, № 306/2629/17 від 24.09.2020 року.
Також необхідно наголосити, що відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Відповідно до частини 10 розділу 6 «Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України», затвердженої наказом МВС № 440 від 23.05.2017 року «При розгляді обставин затримання або доставлення осіб до територіального підрозділу поліції необхідно дотримуватися таких вимог: усі без винятку особи, які затримані, доставлені, викликані працівниками поліції для складання матеріалів про адміністративні правопорушення, проведення процесуальних та слідчих (розшукових) дій, чи прибули з особистих або службових питань, реєструються в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених (додаток 11 Інструкції)». З метою отримання відповідних відомостей захисником на адресу Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області було направлено запит в порядку ст. 93 КПК України (т.1 а.с.215). Згідно відповіді Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області за вих. № 2378/46/01-2021 від 18.02.2021 року відповідно до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області в період за 04.08.2020 року інформація щодо осіб, а саме: ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які вказані як поняті в протоколі впізнання, та потерпілого ОСОБА_8 щодо відвідування, доставлення та запрошення до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області - не зафіксована (т.1 а.216). Верховний Суд 06.05.2020 року при розгляді справи № 367/7368/15-к зазначив, що правильно визнано судом недопустимим доказом протокол пред'явлення особи для впізнання за відсутності понятих, участь яких при проведенні такої слідчої дії є обов'язковою.
В зв'язку з цим суд приходить до висновку про недопустимість цих доказів.
Отже сукупність таких порушень вказує на отримання зазначеного доказу з порушенням встановленої процедури, а тому у відповідності до ст. 86 КПК визнається судом недопустимим доказом.
З аналогічних підстав судом визнається недопустимим доказом - протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2020 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_8 пред'явлені фотознімки 4 осіб, де ОСОБА_8 впізнав особу, яка знаходиться на фотознімку 1, на якому зображений ОСОБА_6 , за сукупністю зовнішніх ознак, а саме: за формою обличчя, формою та висотою лобу, формою очей, формою носу, формою губ та іншими сукупними ознаками (т.2, а.с. 21-23).
Судом досліджено протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 13.10.2020 року.
Згідно вказаного протоколу, ця слідча дія була проведена 04.08.2020 року вепрі од часу з 10:40 год. до 11:00 год., слідчим ОСОБА_26 в приміщенні кабінету №413 Черкаського ВР ГУНП в черкаській області за участі потерпілого ОСОБА_8 та понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_24 (т.2 а.с. 24-27).
Так, відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Згідно зі змістом протоколу вказана слідча дія проводилася в приміщенні кабінету № 413 Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. Відповідно до частини 10 розділу 6 «Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України», затвердженої наказом МВС № 440 від 23.05.2017 року «При розгляді обставин затримання або доставлення осіб до територіального підрозділу поліції необхідно дотримуватися таких вимог: усі без винятку особи, які затримані, доставлені, викликані працівниками поліції для складання матеріалів про адміністративні правопорушення, проведення процесуальних та слідчих (розшукових) дій, чи прибули з особистих або службових питань, реєструються в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених (додаток 11 Інструкції)».
З метою отримання відповідних відомостей захисником на адресу Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області було направлено запит в порядку ст. 93 КПК України (т.1 а.с.215). Згідно відповіді Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області за вих. № 2378/46/01-2021 від 18.02.2021 року відповідно до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області в період за 04.08.2020 року інформація щодо осіб, а саме: ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які вказані як поняті в протоколі впізнання, та потерпілого ОСОБА_8 щодо відвідування, доставлення та запрошення до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області - не зафіксована (т.1 а.216).
За таких обставин, вказаний доказ також є недопустимим.
Оцінюючи протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 13.10.2020 року (т.2. а. с. 144-154) суд приходить до наступного.
Вказана слідча дія була проведена слідчим ОСОБА_26 13.10.2020 року в період часу з 11.10 год. до 11.50 год. у приміщенні кабінету №413 Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за участі потерпілого ОСОБА_8 та понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 .
Згідно зі змістом протоколу вказана слідча дія проводилася в приміщенні кабінету № 413 Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області в період часу з 11:10 до 11:50 год. При проведенні цієї слідчої дії був застосований технічний засіб - фотокамера SONY. При цьому в додатках (фотозображень до протоколу) зафіксовано, що вказана слідча дія була проведена у темний період доби на вулиці. При цьому з фотокарток не можливо зробити висновок за якою адресою проводилася така слідча дія.
Також, відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи.
Відповідно до частини 10 розділу 6 «Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України», затвердженої наказом МВС № 440 від 23.05.2017 року «При розгляді обставин затримання або доставлення осіб до територіального підрозділу поліції необхідно дотримуватися таких вимог: усі без винятку особи, які затримані, доставлені, викликані працівниками поліції для складання матеріалів про адміністративні правопорушення, проведення процесуальних та слідчих (розшукових) дій, чи прибули з особистих або службових питань, реєструються в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених (додаток 11 Інструкції)».
З метою отримання відповідних відомостей захисником на адресу Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області було направлено запит в порядку ст. 93 КПК України (т.1 а.с.217). Згідно відповіді Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області за вих. № 5150/46/01-2021 від 07.04.2021 року відповідно до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області в період за 13.10.2020 року інформація щодо осіб, а саме: ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , які вказані як поняті в протоколі проведення слідчого експерименту, та потерпілого ОСОБА_8 щодо відвідування, доставлення та запрошення до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області - не зафіксована (т.1 а.с. 218).
Верховний Суд 06.05.2020 року при розгляді справи № 367/7368/15-к зазначив, що правильно визнано судом недопустимим доказом протокол пред'явлення особи для впізнання за відсутності понятих, участь яких при проведенні такої слідчої дії є обов'язковою. Крім цього, згідно із постановою ВС № 712/11679/18 від 24.03.2021 року: інформація щодо місця проведення слідчого експерименту від 10 липня 2018 року, зазначена у протоколі слідчої дії, не відповідає процедурі відтворення дій, обстановки, обставин події за участю свідка ОСОБА_3 , зафіксованій на оптичному диску, дослідженому у суді першої інстанції, згідно з якою експеримент було проведено за двома різними локаціями - у кабінеті слідчого та за місцем проживання засудженого ОСОБА_1, про що не зазначено у протоколі слідчої дії, а тому вбачається порушенням приписів статей 104 -107 КПК. У цій справі мали місце аналогічні порушення, так як у протоколі зазначено, що слідча дія відбувалася в приміщенні службового кабінету ВП, проте на додатках до протоколу зображені будівлі, дерева, огорожі тощо.
В зв'язку з цим суд приходить до висновку про недопустимість цього доказу.
Оцінюючи протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 31.07.2020 року (т.2 а.9), суд приходить до висновку, що він є допустимим доказом, проте не є доказом вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
Оцінюючи протокол огляду предмету від 03.08.2020 року, яким оглянуто договір про надання фінансового кредиту під заклад майна з ломбарду «Кеш Бокс», який добровільно видала працівникам поліції свідок ОСОБА_18 (т.2 а.с.46-47), постанову від 03.08.2020 року про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження, якою оглянутий договір визнано речовим доказом по справі та приєднано до матеріалів справи (т.2 а. 48-50), протокол огляду предмету від 03.08.2020 року, яким оглянуто чек про виплату грошових коштів із ломбарду «Кеш Бокс», який добровільно видала працівникам поліції свідок ОСОБА_18 (т.2 а.с.51-52), постанову від 03.08.2020 року про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження, якою оглянутий чек визнано речовим доказом по справі та приєднано до матеріалів справи ( т.2 а.с. 53-55), протокол огляду предмету від 05.08.2020 року, яким оглянуто мобільний телефон, добровільно виданий потерпілим ОСОБА_8 (т.2 а.с.32-33), постанову від 05.08.2020 року про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження, якою мобільний телефон, виданий потерпілим ОСОБА_8 визнано речовим доказом по справі та передано на відповідальне зберігання потерпілому (т.2 а.с.34-35), суд приходить до висновку про те, що вказані докази вказують на те, що відносно потерпілого ОСОБА_8 було вчинене кримінальне правопорушення, але вони не вказують на причетність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до його вчинення.
Так, в протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.07.2020 року потерпілий вказує на те, що в нього було викрадено паспорт громадянина України; посвідчення водія, документи на транспортний засіб, пенсійне посвідчення, банківські картки та мобільний телефон «Хіаомі Мі 9SE» чорного кольору. Відомості стосовно цього факту внесено до ЄРДР 01.08.2020 року о 12:02:32 за ч.2 ст. 186 КК України. При цьому, з заяви ОСОБА_18 від 31.07.2020 року (т.2 а.с.45) вбачається, що вона добровільно видала працівникам поліції квитанцію з ломбарду «Кеш Бокс» №03920562 та видатковий чек про закладення нею мобільного телефону ХIAOMI Мі 9SE IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Разом з тим, допитаний лише 04.08.2020 року потерпілий ОСОБА_29 повідомив працівників поліції під час допиту про індивідуальні ознаки викраденого у нього телефону (марка, модель та ІМЕІ телефону) (т.2 а.с. 12-13). Також під час допиту потерпілий повідомив про те, що вказаний мобільний телефон 02.08.2020 року він виявив у ломбарді «Кеш Бокс», що розташований за адресою м. Черкаси. бульвар Шевченка, 325 та в подальшому даний мобільний телефон він викупив за власні грошові кошти в сумі 1000 грн.
Також, судом досліджено протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2020 року (т.2 а.с.), згідно з яким свідок ОСОБА_18 впізнала ОСОБА_7 як особу, яка попросила її закласти до ломбарду мобільний телефон.
Дослідивши вказані докази, суд приходить до висновку, що кожен доказ окремо так і їх сукупність не спростовують версію обвинуваченого ОСОБА_7 щодо обставин подій, за яких у нього з'явився мобільний телефон, про які він повідомив під час допиту в судовому засіданні.
Оцінюючи висновок експерта № 8/783 від 14.08.2020 року (т.2 а.с.60-62), яким встановлено вартість належного потерпілому ОСОБА_8 мобільного телефону, суд приходить до висновку, що він є допустимим доказом, проте не є доказом вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
Оцінюючи висновок судово-медичного експерта № 02-01/904 від 21.09.2020 року (т.2 а.с.29) суд зауважує, що експертом не встановлено тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, та що цей висновок є допустимим доказом, але не є доказом вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
Оцінюючи докази кожен окремо та у їх сукупності суд також зауважує, що подія мала місце з 29 на 30 липня 2020 року, потерпілий ОСОБА_8 звернувся за медичною допомогою в травмпункт 30.07.2020 року о 10 год. 30 хв., а з письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення до органів поліції - лише 31.07.2020 року. При цьому потерпілий ОСОБА_8 не зміг пояснити суду чому він зволікав у зверненні за медичною допомогою та до органів поліції із заявою про скоєння відносно нього злочину.
Разом з тим, суд відкидає твердження захисника ОСОБА_9 про допущені під час провадження досудового розслідування істотні порушення вимог кримінального процесуального закону щодо винесення постанови про об'єднання матеріалів досудового розслідування по кримінальних провадженнях не уповноваженим прокурором, та, як наслідок, необхідності визнання з цих підстав усіх зібраних під час досудового розслідування доказів недопустимими, так як судом встановлено, що після дати винесення постанови прокурором ОСОБА_5 , а саме після 04.12.2020 року, жодних слідчих дій направлених на збирання доказів по справі органом досудового розслідування не провадилось.
Також під час судового розгляду знайшов підтвердження той факт, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України складалося протягом усього строку досудового розслідування лише один раз - 24.09.2020 року, в подальшому повідомлення не змінювалося. Опис об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення в тексті письмового повідомлення про підозру від 24.09.2020 року відрізняється від тексту обвинувачення, яке міститься в обвинувальному акті від 18.12.2020 року, чому суд надає відповідну оцінку.
Докази, які визнаються судом допустимими, кожен окремо та у своїй сукупності не доводять винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, по епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу) потерпілого ОСОБА_8 , тому суд виправдовує обвинувачених в цій частині пред'явленого обвинувачення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (Постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17, від 17 квітня 2020 року у справі № 199/3295/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 761/7897/18).
Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). В справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до роз'яснень п. 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані - суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Таким, чином, приймаючи до уваги зазначені вище обставини, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення в судовому засіданні докази є недопустимими, інші ж докази не підтверджують вину обвинувачених у відкритому викраденні чужого майна (грабежі) - поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.
За таких обставин суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до відкритого викрадення чужого майна (грабежу).
А тому, аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред'явленого обвинувачення, суд приходить до переконання про недоведеність вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а тому ОСОБА_6 необхідно визнати невинуватим та виправдати у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, а ОСОБА_7 необхідно визнати невинуватим в частині пред'явленого обвинувачення та виправдати в частині пред'явленого обвинувачення, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Цивільний позов у провадженні не заявлено.
Також, у зв'язку з виправданням обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , судові витрати за проведення судових експертиз по епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу) необхідно віднести за рахунок держави.
Призначаючи вид і міру покарання ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, суд враховує те, що обвинувачений визнав свою винуватість, за місцем проживання він характеризується посередньо, не працює, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.
Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, проте є раніше неодноразово судимою особою за вчинення майнових злочинів, судимості не погашені, тому суд призначає йому покарання у виді позбавлення волі.
Покарання у виді реального позбавлення волі, на переконання суду, надасть обвинуваченому ОСОБА_7 змогу довести своє виправлення, а також справить на нього належний запобіжний вплив щодо недопущення вчинення нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
У зв'язку із ухваленням обвинувального вироку за ч.2 ст. 190 КК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта по епізоду заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Долю речових доказів по справі слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні скасувати.
ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину.
Визнати ОСОБА_7 винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 09 жовтня 2020 року.
До вступу вироку в законні силу запобіжний захід відносно ОСОБА_7 залишити попередній - тримання під вартою.
Речовий доказ: мобільний телефон «Xiaomi» - залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_8 , аркуш паперу білого кольору котрий являє собою договір про надання фінансового кредиту ломбардом під заклад та видатковий чек залишити в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_7 судові витрати, які складають вартість судової експертизи в сумі 3766,67 грн.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий: ОСОБА_1