вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.11.2022м. ДніпроСправа № 904/3075/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліформ", Дніпропетровська область, м. Кам'янське
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 307 830,60 грн.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліформ" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полістар" про стягнення 307 830,60 грн, з яких: 189 900,00 грн - основний борг, 53 988,83 грн - пеня, 21 591,37 грн - 10% річних, 42 350,40 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 203021 від 09.06.2021 в частині оплати поставленого товару.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 20.09.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвала від 20.09.2022 направлена відповідачу на електронну пошту 20.09.2022.
Станом на 09.11.2022 відповідач відзив не подав.
Суд зазначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
09.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліформ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полістар" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 203021 (далі - договір).
Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товар за вільними цінами, що відповідають рівню звичайних цін та зафіксованим на дату підписання цього договору без урахування ПДВ: компонент А-17«З»-40 у кількості 1,6 т за ціною 95 000,00 грн/т; полімерний МДІ Desmodur 44V20L в кількості 2,5 т за ціною 92 500,00 грн/т (п. 1.1. договору).
Розрахунок за цим договором здійснюється покупцем шляхом відстрочення платежу вартості товару до 30 календарних днів від дати відвантаження. Дозволяється дострокова оплата за поставлену продукцію. Договірна ціна за договором зафіксована у гривні, проте підлягає збільшенню у разі, якщо на день оплати міжбанківський курс продажу євро збільшується від дня постачання продукції до дня оплати (п. 2.1. договору).
Вартість договору на момент його підписання - 383 250,00 без ПДВ, ПДВ 20% - 76 650,00 грн, загальна сума договору - 459 900,00 грн (п. 2.3. договору).
Постачання товару здійснюється в узгоджені терміни за умови DAP м. Дніпро, згідно з Інкотермс-2010 (п. 3.1. договору).
При відпустці товару оформлюється акт приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.4. договору).
У разі несплати, неповної, несвоєчасної оплати, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 5.2. договору).
У разі несплати, неповної, несвоєчасної оплати покупець виплачує постачальнику суму заборгованості з урахуванням 10 % річних користування чужими коштами і з урахуванням % інфляції (п. 5.3. договору).
Цей договір діє з моменту підписання до 30.09.2021, але не раніше виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1. договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 459 900,00 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками:
- акт приймання-передачі від 10.06.2021, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв товар: компонент А-17«З»-40 у кількості 1,6 т та полімерний МДІ Desmodur 44V20L в кількості 2,5 т (а.с. 10);
- накладну № 206 від 10.06.2021 про поставку відповідачу товару: компонент А-17«З»-40 у кількості 1,6 т та полімерний МДІ Desmodur 44V20L в кількості 2,5 т, на загальну суму 459 900,00 грн з ПДВ (а.с. 13);
- товарно-транспортну накладну № 206 від 10.06.2021 про поставку відповідачу товару: компонент А-17« 3»-40 у кількості 1,6 т та полімерний МДІ Desmodur 44V20L в кількості 2,5 т, на загальну суму 459 900,00 грн з ПДВ (а.с. 15).
Також, позивач виставив відповідачу рахунок № 251 від 09.06.2021 на суму 459 900,00 грн з ПДВ (а.с. 11).
Відповідно до п. 2.1. договору розрахунок за цим договором здійснюється покупцем шляхом відстрочення платежу вартості товару до 30 календарних днів від дати відвантаження.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відповідач відповідно до п. 2.1. договору та з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України повинен був сплатити за поставлений товар у строк до 12.07.2021 включно (10.06.2021 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день).
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково 270 000,00 грн, на підтвердження чого надав виписки по рахунку (а.с. 18-20). З наданих позивачем виписок по рахунку вбачається, що:
- 09.07.2021 відповідач сплатив позивачу 200 000,00 грн, з призначенням платежу: «за компоненти згідно рах 251 від 09.06.2021»;
- 19.08.2021 відповідач сплатив позивачу 50 000,00 грн, з призначенням платежу: «за компоненти згідно рах 251 від 09.06.2021»;
- 26.08.2021 відповідач сплатив позивачу 20 000,00 грн, з призначенням платежу: «за компоненти згідно рах № 251 від 09.06.2021». У зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 189 900,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати поставленого товару в сумі 189 900,00 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 189 900,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 53 988,83 грн за період з 11.07.2021 по 30.08.2022.
Відповідно до п. 5.2. договору у разі несплати, неповної, несвоєчасної оплати покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме позивачем при розрахунку використано неправильну початкову дату періоду нарахування; не враховано приписи ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню за період з 11.07.2021 по 30.08.2022.
Згідно з п. 2.1. договору розрахунок за цим договором здійснюється покупцем шляхом відстрочення платежу вартості товару до 30 календарних днів від дати відвантаження.
Як вказано вище, відповідач відповідно до п. 2.1. договору та з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України повинен був сплатити за поставлений товар у строк до 12.07.2021 включно (10.06.2021 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день).
Таким чином, початковою датою періоду нарахування пені має бути 13.07.2021, а кінцевою, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України - 13.01.2022 (13.07.2021 + шість місяців).
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 16 185,72 грн.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 10 % річних за період з 11.07.2021 по 30.08.2022 у розмірі 21 591,37 грн та інфляційні втрати за той же період у розмірі 42 350,40 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.3. договору у разі несплати, неповної, несвоєчасної оплати, покупець виплачує постачальнику суму заборгованості з урахуванням 10 % річних користування чужими коштами і з урахуванням % інфляції.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 10% річних та встановлено, що він також виконаний неправильно. При розрахунку 10% річних позивачем також використано неправильну початкову дату періоду нарахування.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 10% річних у розмірі 21 539,34 грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно з перерахунком, виконаним господарським судом, розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 269 975,46 грн, з яких: 189 900,00 грн - основний борг, 16 185,72 грн - пеня, 21 539,34 грн - 10% річних, 42 350,40 грн - інфляційні втрати.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 567,95 грн (12,30 %), на відповідача - 4 049,51 грн (87,70 %).
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістар» (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Б. Кротова, 35, ідентифікаційний код 33323795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Січеславський шлях, 155, ідентифікаційний код 13457623) 269 975,46 грн, з яких: 189 900,00 грн - основний борг, 16 185,72 грн - пеня, 21 539,34 грн - 10% річних, 42 350,40 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 049,51 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя І.В. Мілєва