про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 120/2833/22-а
08 листопада 2022 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Біла Л.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року позов повернуто заявнику.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ст.ст. 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.
Ухвалою від 03 жовтня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу позивача без руху та запропонував скаржнику в строк протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали звернутись до суду з заявою про поновлення строку і вказати поважні причини для поновлення строку.
20 жовтня 2022 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яка обгрунтована тим, що саме вина працівника суду апеляційної інстанції через його недбале відношення до своїх обов'язків на посаді судді, стала підставою для пропуску заявником строку подання апеляційної скарги у даній справі.
Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів відзначає наступне.
Так, відповідно до статті 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
Зазначеній правовій нормі Основного Закону України кореспондують приписи пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також статті 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Водночас частина 2 статті 44 КАС України та частина 1 статті 45 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Як вбачається з тексту заяви ОСОБА_1 , остання не відповідає вимогам ст. 296 КАС України, а саме, у ній застосовані зневажливі вислови та необгрунтовані звинувачення, які дискредитують посадових осіб суду.
Зокрема, обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку подання апеляційної скарги у даній справі, заявник виклав власні доводи некоректно, допустивши зневажливі висловлювання щодо судді, який постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, що зі сторони учасника судового процесу суд апеляційної інстанції вважає неприпустимими.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року (справа № 9901/34/19) зазначено, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це, вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Обґрунтування заяви з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Судом враховується, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у вже згаданому вище рішенні, ч. 2 ст. 45 КАС України не містить вичерпного переліку обставин, що можуть бути розцінені судом як зловживання процесуальними правами.
Натомість, суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). А неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (п. 9 ч. 3 ст. 2 КАС України).
Отже, апеляційний суд констатує, що використання образливих та зневадливих висловлювань є неприпустимим при оформленні заяви до суду.
Відтак, підстав для врахування доводів позивача, про те, що процесуальний строк для оскарження ухвали суду першої інстанції у даній справі пропущено з вини працівника Сьомого апеляційного адміністративного суду, тобто судді, не вбачається, до того ж, останні повністю спростовуються матеріалами справи.
Так, як встановлено судом, оскаржувана в межах даної справи ухвала постановлена Вінницьким окружним адміністративним судом 14.03.2022 року.
Апеляційну скаргу позивачем вперше подано 08.04.2022 року, проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2022 року її залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
Водночас, апелянту було запропоновано в строк протягом п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про отримання поштового відправлення ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 09.05.2022 року була отримана апелянтом 18.05.2022.
В подальшому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2022 року строк наданий ухвалою від 09.05.2022 року для усунення виявлених недоліків було судом продовжено та запропоновано скаржнику в строку протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали виконати вимоги ухвали суду від 09.05.2022 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про отримання поштового відправлення ухвала від 24.05.2022 року була отримана апелянтом 03.06.2022.
В зв'язку з невиконанням вимог суду апеляційну скаргу позивача ухвалою від 13.06.2022 року повернуто скаржнику.
Повторно апеляційну скаргу подано позивачем 28.06.2022 року, яку також ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2022 року було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору в повному обсязі, надано строк для усунення недоліків, який згодом було продовжено, а в подальшому, повернуто скаржнику ухвалою від 15.08.2022 року в зв'язку з неусуненням виявлених недоліків.
Втретє з апеляційної скаргою апелянт звернувся до суду 10.09.2022 року, тобто з пропуском строку визначеного ст. 295 КАС України.
В контексті викладених обставин, суд зауважує, що апелянта не було обмежено у спробах апеляційного оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2022 року та надавалось достатньо часу для виконання вимог ухвал суду про залишення поданих нею апеляційних скарг без руху з врахуванням строку поштового перебігу кореспонденції.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
Крім того, судом враховується висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
У рішенні від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
В даному випадку, невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом, в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року.
2. Відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року.
3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишити без руху.
4. Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку.
5. Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
6. Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Біла Л.М.