Справа № 240/39754/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
02 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника позивача: Демчик Н.О.,
представника відповідача: Свінціцької Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ 54ЖТ2688/77/АВ/П/ТД-ФС від 26 серпня 2021 року.
29 червня 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці Книгіна М.М. написала доповідну записку начальнику Управління Держпраці у Житомирській області Сечіну С.М. про те, що у ході здійснення відділом своїх повноважень проводилась роз'яснювальна робота про неприпустимість допуску працівників без оформлення трудових відносин. Під час проведення роз'яснювальної роботи у ФОП ОСОБА_1 було виявлено неоформленого працівника, у зв'язку з чим просить розглянути можливість щодо проведення позапланового заходу державного контролю.
Так, 06.08.2021 наказом Управління Держпраці у Житомирській області призначено проведення у період з 06.08.2021 до 13.08.2021 позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , а також виписане направлення на проведення заходу державного контролю №1501/06 від 06.08.2021.
Під час проведення перевірки на місці здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , було виявлено ОСОБА_2 , яка пояснила, що на момент перевірки знаходилася на робочому місці АДРЕСА_1 , кав'ярня " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", до роботи її допустив ФОП ОСОБА_1 , працює з 05.08.2021 на посаді бариста з режимом роботи з 8:00 до 20:00 (а.с. 41).
За результатами перевірки, 13.08.2021 Управлінням Держпраці у Житомирській області складено акт №ЖТ2688/77/АВ у якому зафіксовано факт виявлення неоформлених трудових відносин. При цьому, акт перевірки було підписано ОСОБА_2 , як уповноваженою на представництво інтересів ОСОБА_1 на підставі довіреності, виданої 12.08.2021 (у період проведення перевірки).
11.08.2021 року ОСОБА_1 повідомив про те, що порушення відносно неоформленого працівника усунуто, копії документів додає, уповноважує особу за довіреністю від 12.08.2021 (а.с. 42).
На підставі акта перевірки видано припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЖТ2688/77/АВ/П від 13.08.2021 та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЖТ2688/77/АВ/П/ПВ від 13.08.2021, у яких відмічено, що на день складання акта перевірки порушення усунуто (а.с. 11, 12).
За таких обставин, 26.08.2021 Управлінням Держпраці у Житомирській області прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЖИ 54ЖТ2688/77/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 60 тис. грн за порушення законодавства про працю, що виявилось у допуску до роботи працівника без укладення трудового договору (стаття 24 Кодексу законів про працю України).
Непогоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржив її до суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (Закон №877-V).
Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 4 ст.2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами Державної фіскальної служби, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно зі ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Так, абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Із аналізу наведених норм слідує, що відповідальність згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
За змістом наведеної норми відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. Тобто, повинен бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 31.05.2021 зареєстрований ФОП з наступними видами діяльності: 56.30 Обслуговування напоями (основний); 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (а.с. 6 на звороті, 7). При цьому, 13.08.2021 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність (а.с. 43).
Таким чином, на момент проведення перевірки з 06.08.2021 до 13.08.2021 позивач мав статус ФОП, який здійснював обслуговування напоями.
Крім того, 06.08.2021 ОСОБА_2 надала пояснення про те, що з 05.08.2021 працювала на посаді бариста у ФОП ОСОБА_1 ; і у той же день зареєструвала підприємницьку діяльність 06.08.2021, тобто у перший день проведення перевірки.
Також, 01.08.2021 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди частини приміщення, однак вказаний договір підписаний 01.08.2021, тобто до того як ОСОБА_2 набула статусу ФОП.
Таким чином, ОСОБА_2 з 01.08.2021 орендувала частину приміщення у ФОП ОСОБА_3 , з 05.08.2021 працювала у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин на посаді бариста, а з 06.08.2021 зареєструвала підприємницьку діяльність.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено факт допуску позивачм до роботи на посаді бариста ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що твердження апелянта не спростовує факту порушення ним законодавства про працю та розцінюється як спосіб захисту для уникнення позивачем відповідальності.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем обгрунтовано прийнято оскаржувана постанова, а тому відсутні підстави для її скасування.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 08 листопада 2022 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.