Справа № 755/20606/21 Суддя першої інстанції: Марфіна Н.В.
08 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
за участю:
позивача: - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції 2-ї роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Павлушина С.А. про визнання неправомірними дії та скасування постанови та закриття провадження,-
У грудні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції 2-ї роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Павлушина С.А. про визнання неправомірними дії та скасування постанови та закриття провадження, в якому просив:
- визнати неправомірними дії сержанта поліції УПП в Житомирській області Павлушина Сергія Андрійовича та скасувати постанову серії ЕАО №5069113 від 24.11.2021 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП;
- закрити провадження відносно позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 15 грудня 2021 року у відкритті провадження у справі в частин позовних вимог про визнання неправомірними дій сержанта поліції Павлушина С.А. - відмовлено.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 13 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі та закрити провадження у справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
07 листопада 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 49068, від Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, з фото та відеозапису лазерного вимірювача швидкості TruCam, долученого до матеріалів справи, встановлено, що водій ОСОБА_1 перевищив дозволену швидкість руху, рухався зі швидкістю 78 км/год., чим порушив вимоги п.12.4 ПДР України, сама постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5069113 від 24.11.2021 року винесена сержантом поліції 2-ї роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Павлушиним С.А. на підставі та в межах норм чинного законодавства.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 24.11.2021 року о 16 год. 03 хв. в населеному пункті с. Станишівка ТРАСАР18 6 км, водій, керуючи ТЗ рухався зі швидкістю 78 км/год. в зоні дії знаку 5.45 с. Станишівка, чим перевищив дозволену швидкість на 28 км/год., зафіксовано Trucam 000771, п/в АМ-00082, чим порушив п. 12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах, з огляду на що сержантом поліції 2-ї роти, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Павлушиним Сергієм Андрійовичем винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серія ЕАО №5069113 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Позивач, вважаючи винесену постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів, дослідивши фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam Сер.№: ТС000771 та матеріали відео-фіксації події (DVD-R диск також наданий відповідачем до матеріалів справи), зазначає, що на ньому зафіксовано автомобіль Toyota д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу та який рухався зі швидкістю 78 км/год.
Варто зазначити, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС000771 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam № ТС000771», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 р. № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 р. № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20908, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 28.12.2020 року та чинного до 28.12.2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000771, є придатним до застосування.
Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam № ТС000771 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, пункт 5 містить суть вчиненого водієм правопорушення, а саме: «водій керуючи тз рухався у населеному пункті С. Станишівка зі швидкістю 78 км/год. чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 28 км. Швидкість вимірювалась приладом Трукам ТС000771».
Згідно координат, які автоматично визначає прилад ТrиСАМ, за допомогою влаштованого GPS навігатора, при здійсненні заміру швидкості автомобіля вбачається, що автомобіль позивача знаходився в координатах вулиця: Автодорога Р18,6 км, широта: 50°13'34.81"N довгота: 28°41'26.46"Е.
У листі Служби автомобільних доріг у Житомирській області з вих. № 05-03/2751 від 14.12.2021 року міститься інформація щодо місць встановлення дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.50 «Кінець населеного пункту», які розміщені на автомобільній дорозі загального користування Р-18 «Житомир- Попільня-Сквира-Володарка-Ставище» станом на 14.12.2021 року. У вказаному листі міститься інформація щодо адресної прив'язки дорожніх знаків, за якою встановлено на якому кілометрі розташований дорожній знак 5.49, який вказує на початок населеного пункту с.Станишівка.
Дійсно, при винесені оскаржуваної постанови, патрульним поліцейським було допущено помилку у написанні номеру дорожнього знаку, однак, зі змісту постанови можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), тому таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для скасування спірної постанови за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог адміністративного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді таких спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Отже, на переконання колегії суддів, відповідач надав належні докази, в розумінні норм КАС України, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Щодо порядку складання та винесення постанови у справі, колегія суддів зазначає наступне.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом N 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Так, ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Так, із аналізу змісту та форми постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі вбачається, що остання прийнята відповідним суб'єктом владних повноважень на підставі норм чинного законодавства.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 283 КУпАП.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 липня 2022 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 липня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
С.Б.Шелест