Справа № 620/16464/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
08 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2014, 2015 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» за 2014, 2015 рік.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року даний адміністративний позов було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
При цьому суд виходив з того, що грошова допомога на оздоровлення не входить до складу грошового забезпечення, має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців, а відтак спори з приводу виплати вказаної допомоги не є спорами, що стосуються оплати праці військовослужбовців.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт вказав, що постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції невірно надав оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що аналізуючи справи №640/7975/15-а, №728/1876/17, №344/10953/17, №344/9292/17 №428/4357/17, на які посилається суд першої інстанції та які розглядалися Верховним Судом, вбачається, що предметом спору у даних справах є вирішення питання щодо складових грошового забезпечення, які слід включати до «грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія».
Тобто, висновки Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції, не є релевантними до даної справи, оскільки стосуються пенсійного забезпечення військовослужбовців.
Натомість, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 10-1 цього Закону визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення.
Грошова допомога на оздоровлення передбачена також розділом XXX наказу Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260.
Тобто, «грошова допомога на оздоровлення» є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Таким чином, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, військовослужбовець (працівник) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому коштів без обмеження будь-яким строком.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, де зазначено про законність оскаржуваної ухвали суду.
Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись вказаними нормами, враховуючи, що судом першої інстанції справи розглядалася у письмовому провадженні, а також враховуючи, що жодна із сторін не заявила клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд призначив дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, виходячи з наступного.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 12 липня 2011 року по 18 серпня 2016 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18 серпня 2016 року №198 ОСОБА_1 було звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Позивачу стало відомо що відповідач при обрахунку розміру «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та ч. 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2014, 2015 рік протиправно не враховував «щомісячну додаткову грошову винагороду» та «індексацію грошового забезпечення».
Такі протиправні дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату «грошової допомоги на оздоровлення» за 2014, 2015 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Надалі до суду надійшло клопотання від Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 10-денний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Позивач надав до суду заяву на виконання вимог ухвали, яка обґрунтована тим, що грошова допомога на оздоровлення є складовою грошового забезпечення, як його одноразовий вид, тому у разі порушення її виплати позивач не може бути обмежений строком звернення до суду, оскільки спір є таким, що стосується оплати праці військовослужбовця.
Відповідно до статті 1 КЗпП України кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 статті 3 КЗпП України).
Поняття заробітної плати визначено у Законі України «Про оплату праці», за змістом статті 1 якого заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
В той же час, згідно статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 10-1 цього Закону визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення.
Грошова допомога на оздоровлення передбачена також розділом XXX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260.
Так, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Тобто, «грошова допомога на оздоровлення» є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Колегія суддів наголошує, що згідно статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці про захист заробітної плати №95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Відповідно до ч.1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 статті 122 КАС України).
Відповідно до ч.5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема, й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що грошова допомога на оздоровлення є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено ч. 2 статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки останній звернувся із позовною заявою про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та ч. 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» за 2014, 2015 рік, що є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та є частиною оплати праці, тому відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду не є пропущеним.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах процесуальних наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.
За таких обставин, колегія суддів дійшлависновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, а тому зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст рішення виготовлено 08 листопада 2022 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків