ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
07 листопада 2022 року справа №640/15857/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті пенсії яка призначена, нарахована та належала її чоловіку ОСОБА_2 , але не була ним одержана за життя, у розмірі 657 921,06 грн; 2) зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсію, яка призначена, нарахована та належала її чоловіку ОСОБА_2 , але не була ним одержана за життя, у розмірі 657 921,06грн.
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно відмовив у виплаті недоотриманої пенсії її померлого чоловіка, яка була нарахована відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/11205/20.
Ухвалою від 27 вересня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду; відкрив провадження в адміністративній справі №640/15857/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
В матеріалах справи докази надання відповідачем відзиву на позовну заяву відсутні.
Суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/11205/20 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений частково, зокрема, визнані протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_2 під час її перерахунку з 90% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 в розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01 червня 2016 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі №640/11205/20 апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року скасовано частково в частині відмови в задоволенні вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 без обмеження максимального розміру, починаючи з 01 січня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено цю позовну вимогу у повному обсязі; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року залишено без змін.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 13 листопада 2021 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із Свідоцтвом про одруження від 22 грудня 1966 року серії НОМЕР_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 22 грудня 1966 року зареєстрований шлюб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/11205/20 встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 19 листопада 2021 року, в якій просила виплатити їй недоотримані її померлим чоловіком кошти в сумі 657 921,06 грн.
У відповідь на заяву позивача відповідач листом від 20 грудня 2021 року №34521-34081/Г-02/8-2600/21 повідомив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/11205/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року ГУ ПФУ в м. Києві проведений перерахунок пенсії ОСОБА_2 в порядку, встановленому судовим рішенням і здійснено нарахування коштів; різниця пенсії на виконання рішення суду за період з 01 січня 2017 року по 31 квітня 2021 року в сумі 657 921,06 грн. підлягала виплаті в порядку черговості в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету і може бути виплачена в разі зміни стягувача.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі смерті пенсіонера.
Відповідно до частин першої та третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналогічна норма зазначена і у статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, предметом передачі членам сім'ї померлого пенсіонера можуть бути лише конкретні суми пенсій, допомог або інших виплат, встановлених законом, які належали пенсіонеру за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Так, Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Суд зазначає, що недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо у вказаний проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Відповідно до абзацу другого пункту 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1) заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.
Пунктом 2.26 Порядку №22-1 передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, члени сім'ї померлого пенсіонера мають право на отримання невиплаченої такій особі пенсії. При цьому, обов'язок з виплати таких пенсій покладено на орган, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер.
Як вбачається з матеріалів справи пенсіонер ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, позивач звернулася до відповідача із з заявою щодо виплати недоотриманої пенсії 19 листопада 2021 року, тобто в межах шестимісячного строку.
Проте, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем до ГУ ПФУ в м. Києві разом із заявою про виплату недоотриманої пенсії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 та документів, які підтверджують родинні стосунки позивача та ОСОБА_2 , а також документ, що посвідчує особу заявника.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші притиснення прав та свобод позивача.
Позивачем не надано доказів надання відповідачу свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , документів, які підтверджують родинні стосунки позивача та ОСОБА_2 , документа, що посвідчує особу заявника, а тому, на думку суду, докази порушення прав позивача відсутні.
Отже, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).
Суддя В.А. Кузьменко