ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 листопада 2022 року м. Київ № 640/1098/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
доГоловного управління Держпродспоживслужби в м. Києві
провизнання протиправним та скасування припису від 15.12.2020 №660,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 15.12.2020 №660.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного припису, з огляду на те, що у будинку, розташованому по вул. Радунській, 3-А, має місце вертикальна схема системи централізованого опалення, що підтверджується актом обстеження будинку, складеного комісією у складі представників КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», ЖЕД №319 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Отже, за твердженням представника позивача, для виконання абз. 2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, необхідно встановлення у квартирі приладів - розподілювачів теплової енергії на всіх радіаторах опалення, які є в наявності у квартирі. Натомість, як наголошено у позовній заяві, споживачем надано робочий проект обладнання вузла обліку теплової енергії, які у розумінні Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», не є приладом - розподілювачем теплової енергії. З наданих схем вбачається що облік здійснюється не на всіх опалювальних приладах. Також, споживачем надано копію акту визначення технічної можливості встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії. В акті чітко зазначено, що відсутня можливість забезпечення вільного доступу до вузла обліку. Документів на підтвердження того, що всі опалювальні прилади у квартирі обладнані приладом - розподілювачем теплової енергії, споживачем не надані. З огляду на викладене, представником позивача зроблено висновок про те, що керуватися під час здійснення заходу та встановлення факту порушення, виключно Постановою без урахування Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (який має вищу юридичну силу) є неправомірним. На додаток, представником позивача зауважено, що виконання вимог такого припису призведе до некоректного визначення фактичного обсягу споживання послуги з централізованого опалення, а наслідком цього стане необхідність нарахування неврахованого такими приладами обліку обсягу теплової енергії тим споживачам, квартири яких не обладнані приладами обліку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що лічильник тепла у квартирі АДРЕСА_1 ) гр. ОСОБА_1 вже був встановлений на облік ще у 2017 році, згідно із законодавчими положеннями, які діяли станом на момент його встановлення. У той же час, положення Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 №829, набрав чинності лише 24.10.2018, а тому, за твердженням представника відповідача, положення та вимоги даного Порядку мають застосовуватись на нові відносини, які визначають процедуру встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії, з моменту чинності даного Порядку, та не мають зворотньої сили до вже встановлених лічильників, які були прийняті на облік. При цьому, у відзиві наголошено на тому, що жодною нормою законодавства, на які посилається позивач, не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку та, відповідно, з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядком №829. Як наслідок, у позивача були відсутні правові підстави для зняття з обліку індивідуального лічильника гр. ОСОБА_1 , який був погоджений та взятий на облік ще у 2017 році, що свідчить про порушення абз. 2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі наказу від 03.12.2020 №6372 та направлення на проведення заходу від 03.12.2020 №4707 проведено позаплановий захід (перевірку) КП «Київтеплоенерго» з питання дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з питань, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 , за результатами чого складено акт від 11.12.2020 №6372-1, в якому зазначено про порушення КП «Київтеплоенерго» абз. 2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, оскільки в опалювальному періоді 2019-2020 роки нарахування за послугу з теплопостачання справлялась плата за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку, без урахування їх показань, що є порушенням абз. 2 п. 9 договору про надання послуг з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води населенню.
На підставі викладеного Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві складено припис від 15.12.2020 №660, яким, з метою усунення виявлених порушень, визначено КП «Київтеплоенерго» усунути порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, враховуючи показники квартирних засобів обліку теплової енергії.
Вважаючи вказаний припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
У силу ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виключно законами встановлюються, зокрема, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Приписами п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів.
Таким органом виконавчої влади, згідно з п. 1 Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (надалі - Положення №667), є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба).
Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (п. 7 Положення №667), яким, зокрема, є Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в місті Києві (п. 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставою для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, підставою для проведення спірної перевірки КП «Київтеплоенерго» слугувало звернення гр. ОСОБА_2 , а погодження такого позапланового заходу здійснено Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом від 17.12.2019 №3631-06/54299-03.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Як було зазначено вище, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві складено припис від 24.01.2020 №69, яким, з метою усунення виявлених порушень, визначено КП «Київтеплоенерго» усунути порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, враховуючи показники квартирних засобів обліку теплової енергії.
Згідно з п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодно та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (надалі - Правила №630), ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Відповідно до абз. 2 п. 10 Правил №630, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
У силу ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»:
вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності);
вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 №829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії (надалі - Порядок №829).
Пунктом 6 Порядку №829 передбачено, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям: окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності); принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі; під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.
Згідно з п. 3 Порядку №829, розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення будівлі або приладів - розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах.
Технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб'єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у пункті 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім'я, по батькові виконавця обстеження. Якщо у висновку зазначено, що технічна можливість встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії відсутня, зазначається критерій з переліку згідно з пунктом 6 цього Порядку, якому не відповідає внутрішньобудинкова система опалення, а також можуть зазначатися заходи, здійснення яких дозволить встановити вузли розподільного обліку (п. 4 Порядку №829).
Технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям: окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності); принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі; під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації (п. 6 Порядку №829).
У свою чергу, слід зазначити, що Порядок № 829 набрав чинності лише 24.10.2018, а тому положення та вимоги даного Порядку мають застосовуватися (до нових відносин, які визначають процедуру встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії) з моменту чинності даного Порядку та не мають зворотної сили до вже встановлених лічильників, які були прийняті на облік.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, слід зазначити, що Порядок №829 не передбачає зняття з обліку тих лічильників споживачів, які були погоджені та взяті на облік до набуття чинності цієї Постанови, та не встановлює заборони щодо врахування показників по даним лічильникам, які надаються споживачами.
Також, не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку та відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, тобто до набрання чинності Порядку №829.
Так, згідно з п. 12 розділу ІІ Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвиту, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 №270, не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії), який раніше був прийнятий на абонентський облік, в приміщенні реконструйованої, капітально відремонтованої будівлі, якщо реконструкція, капітальний ремонт будівлі були здійснені без заміни такого вузла обліку (приладу - розподілювача теплової енергії).
Таким чином, у КП «Київтеплоенерго» були відсутні правові підстави для зняття з обліку індивідуальний лічильник гр. ОСОБА_1 , який був погоджений та взятий на облік ще у 2017 році.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що КП «Київтеплоенерго» порушено абз. 2 п. 10 Правил №630, відповідно до якого справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил.
Натомість, у межах спірних правовідносин не вбачається випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил, у силу яких не враховуються показання квартирних засобів обліку.
Матеріали свідчать, що, наголошуючи на неможливості встановлення вузлів розподільного обліку у будинку АДРЕСА_2 , представник позивача посилається на акт обстеження, складений та підписаний головним інженером КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», начальником ЖЕД №319 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго».
Однак, суд наголошує, що вказаний акт не може вважатися належним і допустимим доказом, що підтверджує неможливість встановлення у будинку АДРЕСА_2 вузлів розподільного обліку, оскільки він складений суб'єктами, що не мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання.
Також необґрунтованими є посилання представника позивача на рішення судів в інших цивільних справах, оскільки останні не створюють преюдиції щодо спірних правовідносин.
Як наслідок, оскаржуваний припис, яким КП «Київтеплоенерго» визначено усунути порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, враховуючи показники квартирних засобів обліку теплової енергії, складно правомірно та у межах наданих відповідачу повноважень.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (код ЄДРПОУ 40414833, адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 12) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок