ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 листопада 2022 року м. Київ № 640/8099/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-ІV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 13.01.2022;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.01.2022, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки.
Позиція позивача.
Позивачка зазначає, що є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з 22.02.2008 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-ХII), як працівник охорони здоров'я.
Додає, що 13.01.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV).
На підставі вказаної заяви, як зазначено позивачкою, позивачку було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Позивачка зазначає, що листом ГУ ПФУ в м. Києві від 24.05.2022 №2600-0202-8/55479 повідомлено (у відповідь на адвокатський запит про проведення перерахунку за показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки) про те, що для розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 6186,32 грн. (фактично у листі зазначено інший показник).
На думку відповідача, як зазначено у позові, правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки немає.
З урахуванням цього, на думку відповідача, пенсія, призначена згідно із Законом № 1058-ІV, обчислена відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.
На думку позивача, відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-1V із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 13.01.2022.
Позивач вважає, що належним способом захисту її прав буде зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 13.01.2022.
На думку позивачки, частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV вказує на порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
Натомість у цій справі, як зазначено у позові, позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону №1788-ХП, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV Позивач звернулася вперше.
На думку позивачки пенсія відповідно до Закону № 1058-IV має бути перерахована, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2019- 2021 роки, що передували року звернення (2022 рік) за призначенням пенсії за віком.
Таким чином, на думку заявниці, дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у призначенні, перерахунку та виплаті пенсії Позивачу за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020 та 2021 роки при призначенні пенсії позивачу згідно із Законом № 1058-IV мають протиправний характер. А тому, як зазначає позивачка, пенсія має бути призначена та перерахована і виплачена виходячи з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три останні роки, тобто за 2019, 2020 та 2021 роки, що передували року (2022 рік) звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Виходячи з цього, як зазначено у позові, порушене право позивачки підлягає захисту в судовому порядку та має бути відновлене з моменту такого порушення, тобто з 13.01.2022 (дати звернення за призначенням пенсії Позивачу за віком).
Позиція відповідача.
У відзиві на позов відповідач просить відмовити у позові.
ГУ ПФУ зазначає, що адвокат позивачки звернувся із адвокатським запитом від 23.05.2022 вих. №5223-05/2022, який зареєстрований в ГУ 24.05.2022 № 15234/8 щодо пенсійного забезпечення.
Листом Управління від 24.05.2022 вих. № 2600-0202-8/55479 заявнику надана відповідь.
ГУ ПФУ звертає увагу, що 11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148 -VIII. У зв'язку з цим проведені автоматизовані перерахунки пенсій з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., при цьому величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Відповідач, крім іншого, зазначає, що відповідно до постанови КМ України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11, а саме, 4888,83 грн. х 1,11 = 5426,60 грн.
Додає, що оскільки відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи Позивача з 22.02.2008 була призначена пенсія за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров'я та згідно її заяви з 13.01.2022 було переведено па пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який залишається таким, що враховується під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії в розмірі 5426,60 грн.
З огляду на зазначене, як зазначає ГУ ПФУ, застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - як зазначено позивач за 2019, 2020 та 2021 роки, при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за 2019,2020,2021 роки) немає підстав, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства.
Застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні, що враховується при первинному призначенні пенсії не можливо, оскільки це суперечить чинному законодавству.
ГУ ПФУ звертає увагу на те, що у ст. 9 Закону № 1058-ІУ визначено, що в рамках даного закону є такі види пенсії: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства): пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Позивач до 22.02.2008 отримувала пенсію за вислугу років, як працівник охороні здоров'я відповідно до п. е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої було визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 13.01.2022 Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач зазначає, що згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка має право на різні види пенсій, призначається один з них видів пенсій за її вибором.
Таким чином, як зазначає ГУ ПФУ, пенсія може призначатися лише один раз та один з її видів. Якщо особа має право на декілька видів пенсії, то вона може перейти на інший вид пенсії після призначення, але це буде не призначення, а перехід з виду на вид пенсії.
У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як зазначає відповідач, звернення 23.05.2022 Позивача фактично є заявою про переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, про переведення в межах одною виду пенсії - за віком, а відтак управлінням не вбачається порушень у зв'язку з продовженням виплати позивачці зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії з урахуванням середнього заробітку застосованого управлінням.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 06.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 22.08.2022 повернуті без розгляду заяви представника позивача від 11.08.2022 («додаткові пояснення») та від 18.08.2022 («відповідь на відзив») разом з доданими до них матеріалами.
Встановлені судом обставини.
Так, у даному випадку сторонами не спростовується та не заперечується, а матеріалами справи, у т.ч. пенсійної справи, підтверджується, що вперше позивачці призначено 22.02.2008 пенсію за вислугу років, як працівнику охороні здоров'я відповідно до п. е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої, як зазначає ГУ ПФУ, було визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13.01.2022 позивачкою до ГУ ПФУ подана зава з проханням перерахувати пенсію, вид перерахунку - перехід на інший вид пенсії - на пенсію за віком.
У заяві зазначено, що до цього призначалась пенсія за віком.
На підставі цієї заяви позивачку переведено на інший вид пенсії, як зазначено вище, - за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-1V) на «пенсію за віком».
Слід зазначити, що позивачка у позові зазначає, що відповідно до відповіді ГУ ПФУ від 24.05.2022 для розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 6186,32 грн., хоча такий показник у відповіді не згадується.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат позивачки звернувся до ГУ ПФУ з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію - коли позивачку переведено на пенсію за віком, що вказує на розуміння представником сутності процедури - переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення пенсії вперше.
У вказаному запиті адвокат вимагав перерахувати пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019 - 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн.
Як вже зазначалося, ГУ ПФУ у відповіді від 25.05.2022 повідомило адвоката про відсутність підстав для перерахунку, роз'яснивши адвокату нормативно-правове регулювання порушеного питання та з викладенням відповідних розрахунків, застосованих до даного випадку, які є аналогічними тим, що зазначені у відзиві на позов.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Перш за все, слід зазначити, що ГУ ПФУ у Вінницькій області, про вчинення яким протиправних дій відносно позивачки щодо незастосування показників середньої заробітної плати за 2019 - 2021 зазначає адвокат (стор. 3 позову), не вчиняло відносно позивачки взагалі будь-яких дій, не є відповідачем у справі.
При цьому, саме цю особу (ГУ ПФУ у Вінницькій області) адвокат вимагає від суду зобов'язати дії щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2019 - 2021 роки (стор. 2 позову), а тому доводи адвоката на вказані обставини як на підставу для задоволення позову є безпредметними, безпідставними, а відтак, не можуть бути підставою для задоволення позову відносно ГУ ПФУ в м. Києві.
По-друге, щодо суб'єкта звернення за перерахунком пенсії із застосуванням показника за 2019 - 2021, слід повторитися, що вказана вимога висунута адвокатом в адвокатському запиті (адвокат Хомич І.О.).
Між тим, відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 44 Закону № 1058-IV, який є спеціальним у сфері пенсійного забезпечення, звернення за перерахунком пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для перерахунку пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
У даному випадку позивачка із заявою щодо проведення перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019 - 2021 особисто не зверталася, що зумовлювало відсутність у ГУ ПФУ будь-якого обов'язку, за відсутності особистої заяви позивачки, взагалі реагувати на звернення особи, яка не є суб'єктом звернення щодо проведення перерахунку пенсії.
Щодо дій за довіреністю або іншим уповноваженням, слід зазначити, що вказаний Закон допускає вчинення за довіреністю дій по отриманню пенсії (ч. 2 ст. 47 цього ж Закону).
Слід зазначити у зв'язку з цим, що адвокатський запит в розумінні пенсійного законодавства та законодавства з питань діяльності адвокатури не є замінником заяви пенсіонера. Слід нагадати, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит - письмове звернення адвоката про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту та адвокатський запит, відповідно, не може ототожнюватися та прирівнюватися до персональної (особистої) заяви пенсіонера.
Наведене у сукупності є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
По-третє.
З метою досягнення правової визначеності у відносинах між позивачем та ГУ ПФУ у заявленому у позові питанні, слід зазначити наступне.
Позивачці пенсія призначена за Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004.
Принциповою відмінністю вказаних актів є те, що у першому випадку йшлося саме про пенсійне забезпечення, як спосіб задоволення соціальних потреб, у другому - про соціальне страхування, як нова платформа для пенсійного забезпечення.
Між тим, базові види пенсій (трудових) не змінилися.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд звертає увагу на останню тезу «… застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії», яка в останньому визначенні не розмежовує - з якої виду пенсії на який вид пенсії здійснюється перехід пенсії, та констатує, що у всіх випадках застосовується показник на час призначення пенсії, а не на час переходу на інший вид пенсії.
Між тим, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Тобто, лише у цьому випадку (при переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), що є виключенням із загального правила, може застосований алгоритм, формула, на яку посилається заявник у справі, тобто показник середньої заробітної плати станом на час переходу з одного виду пенсії на інший.
Відтак, для цілей застосування того чи іншого показника формули розрахунку/ перерахунку пенсії, показника середньої заробітної плати, який має застосовуватись у спірних відносинах, слід визначитись, чи мало місце призначення позивачці пенсії вперше у 2022 році, чи раніше, що, відповідно, зумовлює застосування належних до цих обставин норм права.
При цьому, як встановлено судом, у вищезгаданій заяві від 13.01.2022 позивачка самостійно зазначила вид процедури «перехід на інший вид пенсії - на пенсію за віком», у графі «Пенсія на іншій підставі….» зазначено - «призначалась по вислузі років».
Як зазначено вище, позивачці вперше призначено пенсію за вислугу років у 2008 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка є державною пенсією.
На рівні вказаних законів установлено рівнозначність статусу вказаних пенсій, які отримував та отримує позивач, як державних, - як отримуваних за одним Законом, так і за іншим.
Обравши одну з державних пенсій при виході на пенсію (у період до подання заяви від 13.01.2022) згідно Закону № 1788-XII, особа вважається такою, якій вперше призначено одну з державних пенсій.
Подальше отримання іншої державної пенсії не свідчить про призначення державної пенсії вперше («повторно вперше», що само по собі є взаємовиключним), а свідчить про переведення з одного виду державної пенсії на інший вид державної пенсії.
Наведене вже само по собі вказує на помилковість висновків позивачки відносно того, що інша державна пенсія, яка виплачувалась йому після подання заяви від 13.01.2022 за Законом № 1788-XII є пенсією, яка також призначена вперше.
На підтвердження цієї тези слід додати, що відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, що вказує на єдність статусу державних пенсій за Законом № 1788-XII та за Законом № 1058-IV, які входять до єдиної системи пенсійного забезпечення громадян України, у зв'язку з чим призначення пенсії вперше за одним з цих законів та подальше переведення на інший вид пенсії за іншим законом не змінює кваліфікації цих процедур як призначення пенсії вперше та подальше переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення державної пенсії повторно вперше (вдруге вперше).
На підтвердження тези відносно того, що у даному випадку у 2022 відбулось не призначення пенсії вперше, а переведення з одного виду пенсії на інший, слід зазначити, відповідно до положень статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються такі види державних пенсій:
а) трудові пенсії:
за віком;
по інвалідності;
в разі втрати годувальника;
за вислугу років.
Тобто, обидві отримувані позивачкою пенсії належать до трудових пенсій.
У свою чергу, відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З наведеного у сукупності вбачається, що процедура призначення пенсії вперше пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів пенсій (пенсійних виплат), чи «за вислугу років», чи на «пенсію за віком».
У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками державної пенсії.
Визначення терміну «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії на інший" не є співставними та є різними правовими категоріями за підставами виникнення та наслідками реалізації.
Визначення терміну «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії.
Пенсія за віком, яка отримується позивачем з 2022 в рамках Закону № 1058-IV, та пенсія за вислугу років, яка отримувалась до цього в рамках Закону № 1788-XII, є одними з видів державних пенсійних виплат, у зв'язку з чим з 13.01.2022 відносно позивачки мало місце саме переведення на інший вид пенсійних виплат - за віком, на іншу державну пенсію, що свідчить про помилковість доводів позивачки в аспекті заявлених позовних вимог та свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 (як для випадків призначення пенсії вперше) та для зобов'язання ГУ ПФУ провести перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки.
Відносно тези щодо того, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, слід повторитися, що відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, що вказує на помилковість тези про «відірваність» цього Закону від системи пенсійного забезпечення, інших законів з питань пенсійного забезпечення та його «особливе», відокремлене застосування до питань призначення пенсій та переведення на інший вид пенсії.
Що стосується посилання позивача на судову практику, слід зазначити, що судова практика не стоїть на місці. У багатьох сферах вона еволюціонує і постійно розвивається. Як свідчить і практика ЄСПЛ, Конвенція - це живий організм, і її необхідно тлумачити з урахуванням реалій сьогоднішнього дня. Як зазначив Суд у рішенні «Тайрер проти Сполученого Королівства» від 25 квітня 1978 р. (Tyrer v. the United Kingdom), вперше тлумачити Конвенцію як «живий організм» («живий інструмент») почала Європейська комісія з прав людини, а Суд з таким тлумаченням погодився: «Суд повинен також нагадати, що, як слушно наголосила Комісія, Конвенція є живим інструментом і повинна тлумачитися у світлі умов сьогодення (п. 31)», чим і керується суд у даній справі.
Що стосується посилань на судові рішення у справі № 133/476/15-а, а також на аналогічні позиції інших справах, слід зазначити, що правові висновки формувалися на підставі положень абзаців першого та другого ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 без врахування цілісного змісту цієї частини, а саме без аналізу абзацу третього ч. 3 ст. 45 Закону № 1058, з аналізу якого та частини статті в цілому вбачається, що лише при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три останні календарні роки, у зв'язку з чим суд вважає правові позиції не застосовними до обставин даної справи.
Що стосується посилання на постанову Великої Палати Верховного суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, слід зазначити, під правовим аналізом у даній справі були положення Законів № 1060-XII, № 1841-III, та стосувалася висновку відносно того, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. За висновком суду у цій справі, яка стосувалася лише призначення пенсії, стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909, що у сукупності не свідчить про аналогічність спору із спором у даній справі.
Що стосується судових рішень у справі №185/1474/17(2-а/185/161/17), слід зазначити, що висновок щодо застосування ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 формувався як і у справі № 133/476/15-а без аналізу всієї частини та, зокрема, абзацу третього ч. 3 ст. 45 Закону № 1058, з аналізу якого та частини статті в цілому як раз і вбачається сутність та порядок застосування при процедурі переведення показника середньої заробітної плати, а саме, що лише при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три останні календарні роки, у зв'язку з чим суд вважає правові позиції не застосовними до обставин даної справи.
З аналізу норм цього Закону, ч. 3 ст. 45 цього Закону та законодавства про пенсійне забезпечення не вбачається, що цією нормою визначається порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, враховуючи, як вже зазначалося, єдність пенсійного законодавства щодо визначення видів пенсійного забезпечення (у даному випадку - видів трудових пенсій) та сутності понять «призначення» та «переведення».
Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують вищенаведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак, оскільки судом не встановлено вчинення ГУ ПФУ в м. Києві відносно позивача протиправних дій чи допущення протиправної бездіяльності або ж прийняття протиправного рішення, підстав для задоволення судом не вбачається.
В силу ст. 139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 111 «Перехідні положення»).
Суддя О.А. Кармазін