ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 листопада 2022 року м. Київ № 640/16246/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні і виплаті пенсії за віком з пільговим обчисленням середньомісячного заробітку ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 11.03.2020 року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з 01.06.1987 року по 31.05.1988 року відповідно до вимог ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.03.2020 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про переведення його на пенсію за віком, листом від 17.04.2020 року його повідомлено про те, що для цього немає підстав.
За твердженнями позивача, відповідачем при розрахунку пенсії за віком та при визначенні показника індивідуального коефіцієнту заробітної плати не враховано положення частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача, з огляду на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), у період з 17.05.1987 року по 31.01.1990 року працював на територіях радіоактивного забруднення, що підтверджується відповідними довідками, при цьому відповідачем протиправно не враховано вказані дані при розгляді заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, що, в свою чергу, стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2020 року відкрито провадження у справі спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 18.08.2020 року, послався на те, що підстави для розрахунку пенсії за віком за списком №1, розрахованої відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під час здійснення переходу з пенсії по інвалідності ІІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків, розрахованої відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням періоду заробітної плати з 01.06.1987 по 31.05.1988, відсутні. При цьому зауважує, що суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені пі час розгляду заяви позивача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього № НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої станом на 01.04.2020 року становить 3 685,50 грн.
11.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про перехід з пенсії по інвалідності згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вказаної заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 13.03.2020 року, про відмову у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням заробітної плати за 12 місяців по матеріалах пенсійної справи, оскільки порушуються вимоги пункту 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 17.04.2020 року №2600-0304-8/48626 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що останній перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 3 685,50 грн. При цьому, посилаючись на положення статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», управління повідомило позивача про те, що підстави для розрахунку пенсії за віком за списком №1, розрахованої відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під час здійснення переходу з пенсії по інвалідності ІІІ групи в розмірі відшкодування фактичних збитків, розрахованої відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням періоду заробітної плати з 01.06.1987 по 31.05.1988, відсутні.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка, №442 від 01.02.1990 року, якою підтверджується, що позивач безпосередньо був зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПР від 29 грудня 1987 року № 1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПР від 05 червня 1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 у період з 17.05.1987 по 31.12.1987 та з 01.01.1988 по 31.01.1990. Час вказаної роботи до 01 січня 1988 року зараховується до стажу при призначенні пенсії у триразовому, а в 1988-1990 роках у полуторному розмірі.
Згідно довідки №169 від 01.08.1984 року позивач безпосередньо був зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПР від 29 грудня 1987 року № 1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПР від 05 червня 1986 року №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 у період з 01.02.1990 по 13.08.1994. Час вказаної роботи до 01 січня 1988 року зараховується до стажу при призначенні пенсії у триразовому, а в 1988-1995 роках у полуторному розмірі.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі також - Закон України від 28.02.1991 року № 796-XII), визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з пунктом 2 статті 56 Закону України від 28.0002.1991 року № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі також - Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV ) передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV в редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року згідно з Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Таким чином, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина і порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений у пункті 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Статтею 57 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ передбачено, що у разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Із вищевказаних норм вбачається, що особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 року у справі №185/3101/17.
Як вже було зазначено судом та підтверджується матеріалами справи, пенсія по інвалідності позивачу призначена згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2012 року, а 11.03.2020 року останній звернувся до відповідача з заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, із пільговим обчисленням стажу роботи та середньомісячного заробітку відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач своїм рішенням відмовив у задоволенні його заяви, пославшись на відсутність підстав.
Проте, зі змісту вказаного рішення не вбачається, чи було відповідачем враховано вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що, в свою чергу, позбавляє можливості встановити суду, яким саме чином було «попередньо» обраховано страховий стаж позивача та чи правомірно або протиправно відповідач відмовив позивачу у призначенні позивачу пенсії за віком.
У листі від 17.04.2020 року №2600-0304-8/48626 відповідач також не вказав, чи було відповідачем враховано при попередньому обрахунку положення частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною першою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
У відповідності до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
При цьому, пунктом 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем вчинено усі дії та подано усі наявні в нього документи, необхідні для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, відповідачем вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів не виконані, зокрема, як вже було зазначено судом, у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком не зазначено, чи було враховано при попередньому обрахунку стажу позивача положення частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки надані останнім документи містять усі необхідні реквізити та відомості, які дають право позивачу для призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В той же час, у відповідності до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що відповідачем за наслідками розгляду заяви позивача винесено рішення, з якого неможливо встановити чи було враховано при попередньому обрахунку стажу позивача положення частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог й визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.03.2020, оскільки визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні і виплаті пенсії за віком з пільговим обчисленням середньомісячного заробітку ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не в повній мірі захистить порушене право позивача.
Крім того, зважаючи на встановлені судом обставини у даній адміністративній справі, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 11.03.2020 року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з 01.06.1987 року по 31.05.1988 року відповідно до вимог ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки, з наявних в матеріалах справи доказів взагалі не вбачається, чи врахував відповідач положення частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при розгляді заяви позивача від 11.03.2020 року, а тому, з метою найбільш ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.03.2020 року.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а понесення сторонами інших судових витрат ними не заявлено, тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.03.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у переході з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі поданої заяви від 11.03.2020 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії за роботу на територіях радіоактивного забруднення за період з 01.06.1987 року по 31.05.1988 року відповідно до вимог частини другої статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 11.03.2020 року.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Повне судове рішення складено 04.11.2022 року.
Суддя Л.О. Маруліна