ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
(ДОДАТКОВЕ)
08 листопада 2022 року м. Київ № 640/32063/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, видані ГУ ДПС у місті Києві:
- податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2021 року № 0076577/0706, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів в розмірі 537539,00 грн. та штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 81441 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2021 року № 0076578/0706, яким завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 1167776 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2021 року № 0076581/0706, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів в розмірі 966796 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 241699 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2022 адміністративний позов задоволено.
14 лютого 2022 року до суду надійшла заява представника позивача про винесення додаткового судового рішення у даній справі щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Так, в позовній заяві викладено заяву про надання доказів щодо понесених позивачем судових витрат на правову (правничу) допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у даній справі.
Розглянувши зазначену заяву представника позивача, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами третьою, сьомою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відтак, при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу застосуванню підлягають загальні приписи статті 139 КАС України, які регулюють порядок розподілу судових витрат між сторонами, зокрема, щодо пропорційного стягнення витрат на користь сторони в разі часткового задоволення позовних вимог, а також щодо необхідності подання стороною доказів на підтвердження фактичного понесення таких витрат у визначені даною нормою строки.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивачем до заяви додано копії документів: звіту про наданні послуги від 08.02.2022 року; акта виконаних робіт №080222/1 від 08.02.2022 року; рахунок на оплату №311 від 22.10.2021 року; платіжного доручення №14043 від 28.10.2021 року; договору про надання адвокатських послуг від 07.02.2022 року та договору про надання адвокатських послуг від 27.01.2022 року.
Водночас, до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 09.0.2021 року №2076, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.09.2018 року серія ЗП №001826 та ордер від 03.11.2021 року серія АА №115193.
Інших доказів про понесення судових витрат позивачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, наданими документами підтверджено, що адвокат виконував послуги з професійної правничої допомоги позивачу у розгляді цієї справи.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Так, у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну ціну.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Слад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18, та відповідно до ч. 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги на суму 65504,00 грн., при цьому в ньому відсутній детальний розрахунок, з чого складається така сума.
Оцінюючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, суд враховує: - розмір заявлених позовних вимог та розгляд судом справи за правилами загального позовного провадження; - незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування у справі, і доказів на їх підтвердження, які, до того ж однотипні і знаходились у розпорядженні позивача; - формальність відзиву відповідача; - сталу судову практику. Справа є важливою для позивача. Вплив результату вирішення справи на репутацію позивача та наявність публічного інтересу з матеріалів справи не вбачається.
Крім того, суд звертає увагу, що дана справа є типовою та відносно аналогічних спорів Верховним Судом вже неодноразово висловлювалася правова позиція.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є завищеними, а отже розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню з 65504,00 грн до 10000 грн.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Як вбачається із змісту судового рішення від 08 лютого 2022 року судом вирішено питання про повернення судового збору, однак не вирішено питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, тому суд вбачає підстави для ухвалення додаткового рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України та часткового задоволення заяви представника позивача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 139, 243, 252 КАС України, суд -
Задовольнити частково заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативні технології ПФ» (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, 18, ЄДРПОУ 37090592 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп. (десять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда