ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 листопада 2022 року м. Київ № 640/19125/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірій Р.О., ознайомившись із заявою про забезпечення позову
за позовомОСОБА_1
доВідповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження,
про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-Б, ЄДРПОУ:41356563), в якому просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 21.09.2022 № 153дп-22.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного рішення від 21.09.2022 № 153дп-22.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ, дію якого просить зупинити, порушує права позивача на належне матеріальне забезпечення, оскільки він буде позбавлений можливості отримати премію за 2022 рік в розмірах, передбачених частиною другою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить, на думку позивача, про ускладнення та унеможливлення ефективного захисту та поновлення його порушеного права.
Очевидність наявності ознак протиправності оскаржуваних рішень суб'єктів владних повноважень позивачем обґрунтовано відповідно до підстав позову.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заяви, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Згідно частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 4 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до частини п'ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Враховуючи природу принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зокрема, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд враховує, що відповідно до абзацу 3 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Так, із змісту заяви позивача висновується, що позивач обґрунтовує підстави необхідності забезпечення позову через призму трудових правовідносин.
З огляду на викладене в призмі спірних правовідносин, що виникли у справі, слід дійти висновку, що вирішення заяви про забезпечення адміністративного позову у спосіб, в якій просить заявник, є фактично вирішення спору по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи викладене, наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним ним шляхом.
З огляду на відсутність обґрунтованості очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявників до ухвалення рішення, характер спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити позивачу у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій