ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 листопада 2022 року м. Київ № 640/27487/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд про:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104650005243 від 24.09.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а саме з 22 вересня 2020 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має право на пенсію за віком. Звернувшись до відповідача з необхідними документам для призначенням пенсії їй було відмовлено у призначені пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 10.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому зазначив про законність та обґрунтованість своїх дій відповідно до норм чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 після досягнення пенсійного віку звернулася з відповідною заявою про призначення пенсії за віком до відповідача.
Так, 22.09.2020 року, ОСОБА_1 , письмово звернулася до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивачем були додані документи на підтвердження досягнення нею пенсійного віку та наявності необхідного стажу для призначення пенсії за віком.
З поданих документів (копія паспорта, карта платника податків, копія свідоцтва про народження дітей, копія диплому, копія трудової книжки) вбачається, що станом на вересень 2020 року її стаж становить 29 років 9 місяців 18 днів.
Однак, рішенням ГУ ПФУ № 104650005243 від 24.09.2020 р. (вих. № 104650005243), за результатами розгляду зазначеної вище заяви про призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Як зазначено в рішенні Відповідача, Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) жінки, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року включно, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років 6 місяців, тобто з 25.09.2020 року.
Особи, які досягай пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 26 Закону у 2020 p., мають право на призначення пенсії за віком за наявності 27 років страхового стажу.
У разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статі, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки, мають особи, за наявності страхового стажу в період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. - від 20 до 30 років.
Відповідно до п.2 ст.24 Закону страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За наданими документами страховий стаж заявниці становить 25 років 8 місяців 8 днів.
Відповідно до ст.12 Закону заявниця має право заключити договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За умови надання додаткових документів страхових стаж буде переглянути.
За наявного страхового стажу право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 набуде в 63 роки.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1098 від 27.12.2017 p., ОСОБА_1 має право звернутися до органів соціального захисту населення за місцем проживання для призначення тимчасової допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного статтею 26 Закону, але не набула права на пенсійну виплату у зв'язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за наявності в неї не менше 15 років страхового стажу.
Також позивачу було роз'яснено, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком може бути оскаржене згідно діючого законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. І ст.1 Закону України від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу у період звернення з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993 року.
Відповідно до п.2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Приписами пункту 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, діючим законодавством передбачено, що запис про трудовий стаж у трудовій книжці, яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, повинен бути оформлений у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. У разі наявності неточних, або неправильних та неповних записів про трудовий стаж, то для підтвердження трудового стажу приймається інший документ, визначений пунктом 3 Порядку №637, або пояснення свідків відповідно до пунктів 17,18 Порядку №637.
Відповідач в своєму рішенні від 24.09.2020 р. №104650005243 взагалі не вказав будь-яких причин того, що ним нараховано мій загальний страховий стаж у розмірі 25 років 8 місяці 8 днів, хоча насправді згідно поданих позивачем документів її загальний страховий стаж на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком складав понад 27 років.
Таким чином, Відповідачем не були зараховані періоди навчання позивача у вищому навчальному закладі, її трудової діяльності, знаходження у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та догляду за дитиною до 3-х років, однак про це нічого не вказано в листі про відмову у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а неправильність записів у трудовій книжці.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.03.2018р. у справі №754/14898/15-а.
До страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Так, до 01.01.2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток:
- для догляду за дитиною до 3-х років;
- у зв'язку з вагітністю та пологами;
- для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
- Також до трудового стажу до 01.01.2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладений на роботодавця, невиконання останнім цього обов'язку не може позбавляти працівника права на зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи, які належним чином підтверджені первинними документами.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладені у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104650005243 від 24.09.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а саме з 22 вересня 2020 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., місто Фастів, вул.Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548).
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А. Качур