20 липня 2022 року м. Рівне №460/13817/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Вознюк В.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача 1: третьої особи відповідача представник Безпалов А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської обласної прокуратури Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 № 31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
визнати протиправним та скасувати наказ Рівненської обласної прокуратури від 06.09.2021 № 939к про звільнення ОСОБА_1 з 06.09.2021 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області за рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації згідно підпункту 2 частини 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ;
поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній тій посаді, яку вона займала до звільнення з роботи;
стягнути з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявленого позову вказує, що з червня 2005 року безперервно працювала в органах прокуратури України на різних посадах, з 13.01.2016 призначена безстроково на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області.
Зазначає, що нею, на виконання вимог п.п. 1, 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, в межах установленого граничного строку, подано заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури та намір пройти відповідну атестацію. 05.03.2020 позивач складала іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Зауважила, що за результатами проходження нею атестації Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалено рішення №31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора». За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, позивач набрала 63 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, тому вона не була допущена до проходження наступних етапів атестації. Вказує, що про призначення іспиту їй було повідомлено менше ніж за 5 днів до його проведення, а тому в неї не було достатньо часу для підготовки до нього. Під час проведення атестації позивач погано себе почувала, а комп'ютерна техніка працювала з перебоями. На переконання позивача, рішення № 31 від 05.03.2020 є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено вичерпної інформації стосовно конкретних результатів її тестування. Вважає, що сам факт неодержання прохідного балу за результатами тестування, без оцінки зауважень особи щодо переліку питань, варіантів відповідей, роботи комп'ютерної техніки, формування кадрової комісії, не є безумовною підставою для висновків про неуспішне проходження атестування. З наведених підстав просить визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею тестування.
Оскаржуючи наказ від 06.09.2021 № 939к, позивач зазначає про відсутність в законодавстві такої підстави для звільнення як прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації. Зазначає, що після отримання такого рішення кадрової комісії вона могла бути звільнена лише після реорганізації, ліквідації чи скорочення штату органу прокуратори, де вона обіймала відповідну посаду. Позивач вказує, що під час прийняття оскаржуваного наказу порушено принцип правової визначеності, оскільки в ньому відсутня конкретно законодавчо встановлена підстава для звільнення.
Вважає, що рішення Другої кадрової комісії № 31 від 05.03.2020 та похідний від нього Наказ № 939к від 06.09.2021 є протиправними та підлягають скасуванню, а вказані обставини є підставами для поновлення на посаді рівнозначній тій, яку позивач займала до звільнення.
З наведених підстав просить позовну заяву задовольнити.
Ухвалою від 18.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15).
09.11.2021 представником Рівненської обласної прокуратури А. Безпаловим подано до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Необхідність переходу до загального позовного провадження мотивована складністю справи, обсягом та характером доказів та значенням справи для сторін.
Ухвалою від 09.11.2021 здійснено перехід до загального позовного провадження, замінено засідання по розгляду справи по суті підготовчим засідання. Підготовче судове засідання призначено на 02.12.2021.
18.11.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо заявленого позивачем позову. На обґрунтування своєї позиції у справі зазначає, що спірне рішення від 05.03.2020 №31 ухвалене Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур у межах і у спосіб встановлений чинним законодавством. Більше того, позивачем подано заяву у встановлений строк та за визначеною формою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, та надано персональну згоду, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації її буде звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-УП, така згода є свідченням усвідомлення прокурором наслідків неуспішного проходження атестації. Доводи позивача про сумнівну законність створення Другої кадрової комісії, її склад та діяльність є безпідставними, оскільки її створення входить до дискреційних повноважень Генерального прокурора. Крім того, вказує, що накази Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації», від 17.10.2019 № 233 «Про затвердження Порядку роботи кадрових комісій» та від 07.02.2020 № 78 «Про створення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур» не є предметом судового розгляду в даній справі.
Відповідач зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Про результати проходження тестування в рамках атестації позивачу було відомо у дату його проведення про що свідчить її особистий підпис у відомості. Водночас, Офісом Генерального прокурора 21.07.2020, на запит позивача від 09.06.2020, скеровано відповідь з наданням рішення Другої кадрової комісії №31 від 05.03.2020. Відповідно, про оскаржуване рішення кадрової комісії позивач дізналась ще в липні 2020 року. Відтак, позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення другої кадрової комісії № 31 від 05.03.2020. З цієї підстави просить залишити цю позовну вимогу без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Надалі по змісту відзиву відповідач вказує про те, що доводи позивача щодо протиправності наказу про звільнення з огляду на відсутність настання обставин, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», зокрема ліквідації, реорганізації органу, є помилковими, оскільки звільнення на підставі зазначеного пункту є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації. Окрім того, позивач перебував у стані повної правової визначеності, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження одного з етапів атестації.
З наведених мотивів відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
30.11.2021 представником Офісу Генерального прокурора В. Бойко подано пояснення на позовну заяву, в яких зазначає про безпідставність та необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 позову. Мотивуючи відсутність підстав для задоволення позовної заяви, вказує, що рішення комісії № 31 від 05.03.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації прийнято уповноваженим на це органом, у межах та у спосіб, передбачений законом. Позивачем не висловлювалася та жодним чином не повідомлялася до початку іспитів її незгода із процедурою атестації у відповідності до п. 2 розд. 5 Порядку № 221, яким регламентована можливість подачі зауважень чи скарг на процедуру її проведення. Своїми конклюдентними діями (безпосередня участь в процедурі атестації) позивач підтвердила свою згоду на проходження атестації відповідно до Порядку № 221. Першим етапом атестації є складання іспиту у формі анонімного тестування з використання комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів) для успішного складання іспиту становить 70 балів (п. 4.5 розділу ІІ Порядку № 221). Перед початком тестування для усіх його учасників проведено детальний інструктаж. Всі учасники були в рівних умовах і кожен мав можливість самостійно обрати собі комп'ютер. Позивач за результатами анонімного тестування набрала 63 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якій ОСОБА_1 власноручно поставлено підпис та не вказано жодних зауважень. За наведених обставин, рішення комісії відповідає вимогам п. п. 13, 16, 17 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, п. 8 розділу І Порядку № 221, не потребує іншого обґрунтування та мотивування.
Щодо доводів позивача про неналежний розгляд її звернення про повторне проходження тестування у зв'язку із поганим самопочуттям та технічними збоями представник Офісу Генерального прокурора вказує, що відповідно до матеріалів атестації позивача від 05.03.2020 вона звернулася із заявою про повторне проходження тестування на знання законодавства у зв'язку з тим, що виходила в туалет та витратила понад 10 хвилин часу на тестування. У вказаній заяві позивач не вказувала ні про втрату свідомості, ні про погане самопочуття, ні про технічні збої, а факт втрати понад 10 хвилин часу спростовується звітом про деталі іспиту, який додається. За результатами звернення ОСОБА_1 від 05.03.2020 члени кадрової комісії дійшли висновку, що згідно з даними системи тестування з боку заявника було завершено, під час проведення тестування звернень до робочої групи та членів кадрової комісії не було, відповідні акти не складались. Тому, підстави для повторного проходження тестування відсутні. Також, позивач не навів жодних доказів, які б підтверджували, що при утворенні кадрової комісії було порушено вимоги п. 3 Порядку № 233.
У поясненнях на позовну заяву представник Офісу Генерального прокурора вказує, що юридичним фактом, який зумовлює звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» є виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Також, представник Офісу Генерального прокурора вказує на пропуск позивачем строку для звернення до суду в частині скасування рішення кадрової комісії, оскільки про неуспішне проходження тестування позивач дізналася ще 05.03.2020. Додатково зазначає, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 у справі № 460/135/21 позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05.03.2020 № 31 про неуспішне проходження тестування залишено без розгляду.
На підставі викладеного, представник Офісу Генерального прокурора вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а позовна вимога в частині скасування рішення кадрової комісії - залишенню без розгляду.
03.12.2021 позивачем подано заяву про відкладення розгляду справи, з огляду на перебування її на лікуванні, що підтверджується копією результатів лабораторних досліджень від 29.11.2021.
08.12.2021 розгляд справи відкладено на 12.01.2022.
В судовому засіданні 12.01.2022 оголошено перерву до 26.01.2022, надано позивачу можливість подати письмове клопотання про поновлення строку на оскарження рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів № 31 від 05.03.2020.
25.01.2022 позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. ОСОБА_1 вказує, що фактичною підставою позову є незгода зі звільненням з публічної служби згідно наказу керівника Рівненської обласної прокуратури № 939к від 06.09.2021. У поданій заяві позивач підтверджує, що відповідно до вимог Закону № 113-ІХ нею 05.03.2020 неуспішно складено іспити, про що ухвалено рішення № 31. Однак, всупереч вимогам Закону № 113-ІХ, відповідач не реалізував рішення № 31 від 05.03.2020, не звільнив позивача, а продовжив трудові відносини до 06.09.2021. На думку позивача, в стані правової невизначеності вона пропрацювала в період з 05.03.2020 по 06.09.2021. Таким чином, юридичний конфлікт між нею та відповідачем виник саме з моменту реалізації рішення кадрової комісії № 31 від 05.03.2020 та винесення наказу № 939к від 06.09.2021 про звільнення з органів прокуратури.
За наведених підстав просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
26.01.2022 закінчено стадію підготовчого засідання у справі, розгляд справи по суті призначено на 22.02.2022.
21.02.2022 позивач подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку зі станом здоров'я, про що надала копію довідки Медичного центру «DEF».
22.02.2022 розгляд справи відкладено на 16.03.2022.
16.03.2022 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці (наказ № 95 від 16.03.2022).
Ухвалою від 01.04.2022 розгляд справи відкладено на 12.04.2022.
У судовому засідання 12.04.2022 розгляд справи відкладено на 17.05.2022 у зв'язку із поданим клопотанням позивача про перенесення слухання справи.
До початку судового засідання 17.05.2022 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням за кордоном.
Ухвалою від 17.05.2022 розгляд справи відкладено на 08.06.2022.
08.06.2022 розгляд справи відкладено на 20.07.2022 у зв'язку з першою неявкою позивача без поважних причин.
У судове засідання, призначене на 20.07.2022, позивач ОСОБА_1 не прибула. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідача А. Безпалов у судовому засіданні 20.07.2020 заперечив проти позовних вимог повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При вирішенні клопотань відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду та заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Із аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Так, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії №2 від 05.03.2020 № 31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» пов'язані з проходженням позивачем публічної служби у органах прокуратури, а тому для звернення до суду з таким позовом встановлюється місячний строк.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 29.05.2003 безперервно працювала в органах прокуратури України на різних посадах, спочатку призначена помічником прокурора Корецького району, а з 10.06.2006 призначена безстроково на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с. 20-26).
19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон № 113-ІХ), яким передбачено створення у системі органів Прокуратури обласних прокуратур.
07.10.2019 позивачем подано заяву Генеральному прокурору про переведення її на посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури та намір, у зв'язку із цим, пройти атестацію (а.с. 143).
05.03.2020 ОСОБА_1 проходила перший етап атестації, а саме: складала іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
За результатами засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур зафіксованого Протоколом № 2 було ухвалено рішення від 05.03.2020 №31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» (а.с. 27, 168-172).
Згідно з цим рішенням ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 63 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв'язку з цим, позивач не успішно пройшла атестацію.
Про результат проходження вказаного іспиту ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис у відповідній відомості 05.03.2020 після проведення тестування (а.с. 139).
21.07.2020 Офісом Генерального прокурора (у відповідь на запит позивача від 14.07.2020 № 3332-20) скеровано відповідь з наданням рішення Другої кадрової комісії №31 від 05.03.2020, а також відомостей з протоколу засідання другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 2 від 05.03.2020, в частині що стосується розгляду її заяви, роздруківку за результатами складання іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора із зазначенням дати та часу (години, хвилини та секунди) початку та закінчення складання даного іспиту (а.с. 31).
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 05.03.2020 №31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».
При цьому, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом 06.10.2021.
Вказане свідчить про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен дізнатися, що містяться в статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
З огляду на це, позивач повинен також ґрунтовно мотивувати, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Позивач в обґрунтування дотримання строку звернення до суду зазначає, що юридичний конфлікт між нею та відповідачем виник саме з моменту реалізації рішення кадрової комісії № 31 від 05.03.2020 та винесення наказу № 939к від 06.09.2021 про звільнення з органів прокуратури (а.с. 187-188).
Таким чином, позивач не надав доказів та жодним чином не навів аргументів що перешкоджало та створювало труднощі для своєчасного звернення до суду у місячний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з позовом щодо проходження публічної служби.
Відтак, наведені обставини не є об'єктивно непереборними та залежали від волевиявлення позивача.
Невжиття позивачем активних дій починаючи з 05.03.2020 (дата ознайомлення з результатами про неуспішне проходження тестування), та з липня 2020 (отримання наказу Другої кадрової комісії № 31 від 05.03.2020) по 06.10.2021 свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.
Суд зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
За таких обставин, суд вважає, що нереалізація позивачем права звернення до суду зумовлена її власною поведінкою.
Суд виснує, що про результати тестування позивач дізналася 05.03.2020, про зміст рішення Другої кадрової комісії №31 від 05.03.2020 - у липні 2020 року, а з даним позовом звернулась до суду 08.10.2021, що підтверджується відміткою у реєстраційній позначці (штампі) проставленій на першому аркуші позовної заяви, тобто, після спливу більш ніж півтора року після отримання оскаржуваного рішення.
З наведеного суд констатує, що позивачем пропущений місячний строк на звернення до суду із позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 31 від 05.03.2020.
Суд зазначає, що позивач вже зверталась до суду із вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №2 від 05.03.2020 № 31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2022 у справі № 460/135/21 позовну заяву ОСОБА_1 в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 05.03.2020 № 31 - залишено без розгляду. Дана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Поважні причини пропуску строку звернення до суду в даному випадку відсутні, а факт неодноразового звернення до суду з одним і тим самим предметом спору, проте без відповідної реалізації права на судовий захист виключно за ініціативи позивача може свідчити про зловживання позивачем процесуальними правами, що є неприпустимим з огляду на вимоги частини 1 статті 45 КАС України.
Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 160/17496/20.
Факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог було виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до суду у вказаній частині, а з тексту позовної заяви та доданих матеріалів не вбачається, що підстави пропуску цього строку є поважними.
Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що норма п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України є імперативною і у суду існує обов'язок, при встановленні судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки, позивач звернувся із пропущенням строку звернення до суду, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду визнано судом не поважними, не зазначив інших підстави для поновлення строку звернення до суду та не надав докази поважності його пропуску, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду в частині заявлених позовних вимог.
Повний текст ухвали складений з урахуванням тимчасової непрацездатності головуючої судді з 24.10.2022 по 04.11.2022.
Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 №31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 08 листопада 2022 року
Суддя У.М. Нор