01 листопада 2022 року м. Рівне №569/5974/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Шеруда О.П., відповідача: представник не прибув, третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 у квітні 2020 року звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 у частині зняття позивача з житлового обліку; зобов'язання поновити документи щодо поновлення ОСОБА_2 на житловому обліку у загальній черзі на отримання житла.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд зобов'язав житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України поновити ОСОБА_1 на житловому обліку у загальній черзі на отримання житла. В іншій частині вимог позову відмовив.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 січня 2021 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року задоволено частково касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України; скасовано рішення судів обох інстанцій та закрито провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2022 справу №569/5974/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії передано до Рівненського окружного адміністративного суду.
Згідно супровідного листа від 29.08.2022 справа надіслана до суду та отримана останнім 03.10.2022.
Відповідно до протоколу від 03.10.2022 автоматизованою системою документообігу для розгляду справи №569/5974/20 визначено суддю Друзенко Н.В.
Ухвалою суду від 04.10.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в обгрунтування позовної заяви зазначає, що є полковником запасу та перебуває на військовому обліку офіцерів запасу. Згідно з витягом із протоколу від 11 червня 2004 року № 7 засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 позивач включений до списків загальної черги на отримання житла та його зараховано на квартирний облік з 03 березня 1995 року. Відповідно до витягу з наказу Міністерства оборони України від 01 листопада 1995 року № 438 позивачу виділили житлове приміщення в новозбудованому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , куди він був вселений на підставі ордера на жиле приміщення від 25 грудня 2005 року № 39.
Представник позивача в судовому засіданні вказала, що ОСОБА_1 продовжує проживати у службовій квартирі. З відповіді на адвокатський запит стало відомо, що на квартирному обліку при ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 не перебуває. Його не було поінформовано про підстави та прийняте рішення щодо зняття з обліку. Інформації щодо його перебування на квартирному обліку в м. Рівне немає, облікової справи теж немає. Позивач вважає, що зняття його з обліку є протиправним та суперечить вимогам розділу 2 пункту 5 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380. Тому, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи є відзив, поданий відповідачем, в якому останній вказує, що ОСОБА_1 у 2007 році відповідно до наказу Міністра оборони України від 20.09.2007 №888 переведено для подальшого проходження служби до об'єднаного оперативного командування на посаду начальника групи радіоелектронної боротьби управління оперативного забезпечення штабу. З цього часу та до моменту його звільнення з військової служби у запас позивач неодноразово змінював місця проходження військової служби. В зв'язку з переміщенням позивача до нового місця служби, його було знято з обліку забезпечення жилими приміщеннями у військовій частині НОМЕР_1 , облікову та особову справу було направлено у відповідності до вимог законодавства до нового місця служби. Тому, позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне пояснень на позовну заяву не подав, представник в судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні 01.11.2022 відповідно до статті 250 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з витягом з послужного списку за підписом т.в.о. військового комісара Рівненського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковник запасу ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України з 01 серпня 1987 року до 21 вересня 2018 року (а.с.4-5).
З 12 березня 2004 року до 20 вересня 2007 року ОСОБА_1 проходив службу в 13 армійському корпусі Західного оперативного командування (ВЧ НОМЕР_1 ).
Відповідно до витягу з протоколу від 11 червня 2004 року № 7 засіданням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 включений до списків загальної черги на отримання житла та зарахований на квартирний облік з 03 березня 1995 року (а.с.10).
Згідно з витягом із наказу Міністерства оборони України від 01 листопада 1995 року № 438 ОСОБА_1 виділили житлове приміщення в новозбудованому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , куди він вселений на підставі ордера на жиле приміщення від 25 грудня 2005 року № 39 (а.с.4).
З 28 вересня 2008 року до 31 жовтня 2009 року ОСОБА_1 був слухачем (штатний) факультету підготовки Національної академії оборони України.
З 2009 року ОСОБА_1 проходив військову службу, яка не пов'язана з ВЧ НОМЕР_1 .
Позивач разом із сім'єю постійно проживав і проживає в квартирі на АДРЕСА_2 .
Згідно з інформацією виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24 грудня 2020 року № П-3154/20 у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1 - з 16 червня 2006 року, ОСОБА_3 - з 04 червня 2010 року, ОСОБА_4 - з 16 листопада 2011 року (а.с.57).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка, площею 0, 0651 га (а.с.53).
Позивач, вважає протиправними дії житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 у частині зняття його з житлового обліку та просить суд зобов'язати поновити документи щодо поновлення ОСОБА_1 на житловому обліку у загальній черзі на отримання житла.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно з статтею 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №577 від 06.10.2006 року «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень» (яка діяла на той час) на кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Обліковій справі надається номер, що відповідає номеру у Книзі обліку. Облікова справа є документом суворої звітності і зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку в квартирно-експлуатаційному органі (копія - у військовій частині постійно), а після надання йому житла для постійного проживання протягом п'яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом, - в квартирно-експлуатаційному.
Пунктом 3.7 Інструкції №577 передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
При цьому облікова справа направляється командиром (начальником) військової частини до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі розформування військової частини - до військового комісаріату.
Аналогічні правові норми закріплені в «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженій наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737, яка прийшла на заміну Інструкції №577 та була чинною до набрання законної сили «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міністерства оборони України у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 розділу І Інструкції № 380).
Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення (абзац перший пункту 4 розділу І Інструкції № 380).
Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міністерства оборони України, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях ЗС України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії. До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку (пункт 1 розділу ІІ Інструкції № 380).
Житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва (пункт 7 розділу ІІ Інструкції № 380).
Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі (абзац перший пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 380).
Відповідач стверджує, що облікова справа була направлена за новим місцем навчання чи проходження служби. Однак доказів на підтвердження цього Військова частина НОМЕР_1 не надала.
Відповідач не надав суду також рішення, за результатом якого позивача було знято з квартирного обліку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 від житлової комісії військової частини НОМЕР_1 чи КЕВ м. Рівне не надходило жодного повідомлення про необхідність поновити документи для перебування на квартирному обліку, підтвердження права перебування на квартирному обліку, чи звільнення службового житла у зв'язку з переїздом в іншу місцевість.
Таким чином, у матеріалах справи немає документів про зняття позивача з житлового обліку у зв'язку з направленням облікової справи командиром (начальником) військової частини до нового місця служби військовослужбовця.
Суд вважає, що позивачем не доведена неправомірність дій чи бездіяльності житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні документи про зняття позивача з житлового обліку у зв'язку з направленням облікової справи командиром (начальником) військової частини до нового місця служби військовослужбовця.
Тому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
При цьому, суд враховує положення вищенаведених нормативно-правових норм, які чітко передбачають, що облікова справа на кожного військовослужбовця, який перебуває на квартирному обліку, є документом суворої звітності і зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку в квартирно-експлуатаційному органі, а у разі його переведення на інше місце служби - направляється командиром (начальником) військової частини до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою.
Докази дотримання відповідачем такого обов'язку щодо ОСОБА_1 відсутні, що порушує права останнього.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція
Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зміст адміністративної юстиції ефективний судовий захист від порушень у публічно-правових відносинах.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв'язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
Тому, суд дійшов висновку, що порушені права ОСОБА_1 підлягають поновленню шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 вчинити дії - поновити позивача на житловому обліку у загальній черзі на отримання житла.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Рівне, задовольнити частково.
Зобов'язати житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України поновити ОСОБА_1 на житловому обліку у загальній черзі на отримання житла.
В решті - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складений 09 листопада 2022 року
Суддя Н.В. Друзенко