Справа № 420/7953/22
09 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Комунальне підприємство «Сількомунгосп» Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення XVI сесії VIII скликання Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 14 грудня 2021 року № 315-УІІІ “Про встановлення тарифів на послуги КП “Сількомунгосп” на території Курісовської сільської ради”.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято 14.12.2021р. на пленарному засіданні меншістю депутатів від загального складу ради, також не був дотриманий порядок інформування сільрадою споживачів про намір змінити тариф на житлово-комунальні послуги, та проект оскаржуваного рішення на офіційних веб-сайтах відповідачем в мережі Інтернет та на інформаційних стендах не оприлюднювався, та оголошення за місцем надання споживачам послуг не робилось, розрахунок економічно-обгрунтованих планових витрат на водопостачання не проводився.
Курісовська сільська рада Березівського району Одеської надала до суду відзив на позов у якому позов не визнала, та зазначила, що Курісовська сільрада налічує 22 депутата, в обговоренні рішення та голосуванні приймали участь 14 депутатів, що являє собою більшість від загального складу ради, та за прийняття оскаржуваного рішення проголосувало 7 депутатів та 1 голос сільського голови, проти -6 депутатів, та 1 утримався, тобто більшість присутніх депутатів проголосувало «За» прийняття оскаржуваного рішення, отже твердження щодо недодержання вимог законодавства є безпідставним.
Рішення сільської ради було оприлюднено на офіційному сайті сільради та одночасно оголошення про підвищення тарифів на водопостачання з 01.01.2022 року були розміщені на дошках оголошень всіх населених пунктів громади, а повідомлення особисто кожного споживача послуг не передбачено законодавством. Підставою для прийняття рішення стало клопотання Комунальне підприємство «Сількомунгосп» та калькуляція обґрунтованого розрахунку на водопостачання за 2021рік виконана згідно вимог чинного законодавства.
22.06.2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
22.06.2022 року ухвалою суду зупинено провадження у справі.
22.07.2022 року поновлено провадження у справі.
30.09.2022 ухвалою суд вирішив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
17.10.2022 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків.
Від представника позивача та відповідача до суду надійшли письмові заяви про розгляд справи в письмовому провадженні.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши адміністративний позов, відзив на позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.
Правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 2, 3 статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України від 09.11. 2017 року № 2189 «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 2 частини 3 статті 4 Закону №2189-VIII до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до статті 5 Закону №2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать житлова послуга та комунальні послуги, в тому числі з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
Особливості доступу споживачів до інформації про встановлення цін/тарифів, заходи з енергозбереження, формування та виконання інвестиційних програм у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення визначає Закон України від 10.12.2015 № 887-VIII «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення».
Відповідно до п.6 ст.1 Закону №887 Споживачам у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення гарантується безперешкодний та безоплатний доступ до інформації, у тому числі шляхом розміщення розпорядниками (володільцями) у відкритому доступі в мережі Інтернет, про: прогнози зміни цін/тарифів та обґрунтування необхідності таких змін відповідно до заяви суб'єкта господарювання, що надається для встановлення тарифів на товари, послуги, та згідно ч.3 ст.1 це стосується й водопостачання.
Згідно ч.3 ст.4 Закону України №887 державні органи та органи місцевого самоврядування, до повноважень яких віднесено встановлення цін/тарифів на товари, послуги суб'єктів природних монополій у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, визначають порядок оприлюднення інформації, зазначеної у пункті 2 частини першої статті 1 цього Закону, та проведення відкритих слухань щодо цієї інформації за місцем надання споживачам послуг суб'єктами природних монополій та суміжних ринків.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про доступ до публічної інформації» громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо.
Згідно ст.4 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» органи місцевого самоврядування, до повноважень яких віднесено встановлення цін/тарифів у сферах теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, забезпечують доступ споживачів до видів інформації, зазначених у пунктах 1, 2, 6-8, 12, 14 частини першої статті 1 цього Закону, шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет (за наявності), на своїх інформаційних стендах, у засобах масової інформації.
Згідно п.11 ч.2 ст.8 Закону України №2189 Виконавець комунальної послуги зобов'язаний інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства.
Згідно ч.4 ст.10 Закону України №2189 інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства
Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №130 від 05.06.2018 р. (далі- Порядок № 130), визначає механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування (далі - орган, уповноважений встановлювати тарифи).
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №130, виконавці комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) комунальних послуг і подають їх для встановлення тарифів органам, уповноваженим встановлювати тарифи.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку №130, протягом 5 робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, виконавці комунальних послуг інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів (або встановити тарифи) у спосіб, визначений цим Порядком, та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється виконавцем комунальних послуг, але він не може бути меншим за 7 календарних днів та більшим ніж 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на комунальні послуги (або встановити тарифи).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №130, виконавцями комунальних послуг, що надають послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір планованого тарифу, поданого до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість); обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планованого економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу із визначенням форми (способу) його зміни, відсотка зміни основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів), визначення відсотка зміни тарифу тощо); обґрунтування необхідності встановлення тарифу (у випадку, якщо тариф встановлюється вперше); інша додаткова інформація, визначена виконавцем комунальних послуг (за необхідності); адреса, за якою приймаються зауваження і пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань (місцезнаходження виконавця комунальної послуги та органу, уповноваженого встановлювати тарифи), а також строк приймання таких зауважень і пропозицій.
За змістом пункту 5 розділу ІІ Порядку №130 інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.
Виконавець комунальних послуг може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов'язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов'язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.
Виконавець комунальних послуг за власним бажанням може додатково також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.
Пунктами 6 та 7 вказаного Порядку встановлено, що способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються передбаченими цим Порядком. Інформація має бути достовірною, точною, повною.
Згідно п.8-10 Порядку у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань підлягають реєстрації та обов'язковому розгляду виконавцем комунальних послуг.
Зауваження і пропозиції, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду відповідному виконавцеві комунальних послуг. За результатами такого розгляду виконавець комунальних послуг приймає рішення про їх урахування чи відхилення.
Виконавець комунальних послуг в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який протягом встановленого строку надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень виконавцем комунальних послуг споживачеві надається відповідь з обґрунтуванням причин їх неврахування.
У разі врахування зауважень і пропозицій виконавець комунальних послуг здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи, листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями.
У такому випадку процедура доведення до відома споживачів інформації повторно виконавцем комунальних послуг не здійснюється.
ОСОБА_1 є членом Курісовської сільської громади Березівського району Одеської області.
КП “Сількомунгосп” як водопостачальник звернулось до Курісовської сільської ради з клопотанням від 10.12.2021 року про затвердження тарифу на водопостачання при наявності лічильника обліку води в сумі 28грн., за 1 куб.м. та без лічильника 100грн. на 1 особу, до якого додало калькуляцію обґрунтованого розрахунку на водопостачання за 2021 рік з якого вбачалось що собівартість 1 метра кубчного води складає, 25.22 грн., та для забезпечення розвитку підприємства врахована рентабельність 2,78грн.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014 року «Про встановлення державних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» на одну особу на місяць за відсутності послуги з постачання гарячої води необхідно 3,6 куб.м. води.
Відповідно до чого тариф без лічильника розраховано 3.6м.х28грн.=100,8грн. з особи в місяць.
Після обговорення даного клопотання в той же день 10.12.2021р. на засіданні постійної комісії з питань фінансів, бюджету планування соціально-економічного розвитку сільради воно було передано на розгляд сільради.
Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради.
Загальний склад Курісовської сільської ради складає 22 депутата, що визнається сторонами.
Із витягу з протоколу XVI сесії пленарного засідання Курісовської сільської ради від 14 грудня 2021 року та результатів поіменного голосування щодо питання встановлення тарифів на послуги водопостачання КП "Сількомунгосп" на території Курісовської сільської ради вбачається, що при обговоренні клопотання КП “Сількомунгосп” про зміну тарифів були присутні на засіданні 14 депутатів, з яких "ЗА" оскаржуване рішення проголосувало 7 депутатів, та голова сільради, "ПРОТИ» - 6, один - «УТРИМАВСЯ".
Тоді як більшість депутатів від загального складу ради становить 12 депутатів, та для прийняття рішення на пленарному засіданні необхідно 12 голосів «За», або 11 депутатів плюс один голос сільського голови. Твердження відповідача, що рішення приймається більшістю від кількості присутніх на пленарному засіданні депутатів є не вірним. Враховуючи встановлені судом обставини оскаржуване рішення прийнято неповноважним складом ради, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо решті аргументів позивача до суд зазначає наступне.
Як встановлено судом відповідач має офіційний веб-сайт та відповідачем чи третьою особою не надано суду доказів на підтвердження розміщення інформації на інформаційних стендах в абонентських відділах суб'єктів господарювання та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги або в мережі Інтернет (в тому числі на веб -сайті сільради) інформації про намір змінити тарифи, а так само не проводились слухання з цього приводу, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем та третьою особою не виконані вимоги діючого законодавства щодо інформування населення про зміну тарифів на водопостачання та водовідведення.
Згідно пункту 13 розділу ІІ Порядку №130, контроль за дотриманням виконавцями комунальних послуг порядку доведення до відома споживачів інформації, передбаченої цим Порядком, здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи, відповідно до їх повноважень, визначених законом.
Однак, відповідачем не здійснено належного контролю за дотриманням третьою особою КП “Сількомунгосп” (виконавцем комунальних послуг) Порядку доведення до відома споживачів повної інформації про зміну тарифів.
Відтак суд доходить висновку, що відповідачем та виконавцем комунальних послуг не дотримано процедури прийняття рішення, передбаченої положеннями Порядку №130, який визначає обов'язок виконавчого органу місцевої ради контролювати дотримання суб'єктом господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, механізму доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Порушення порядку доведення до споживачів інформації про структуру тарифів з обґрунтуванням необхідності їх підвищення порушило права позивача у законний спосіб бути повідомленим виконавцем комунальних послуг, про намір зміни тарифів на комунальні послуги, про джерело розміщення всієї необхідної інформації з якою без перешкод міг ознайомитись споживач та на участь в формуванні цих тарифів.
Згідно статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №278/2802/17.
Разом із тим, саме по собі визначення на законодавчому рівні права на громадські слухання є недостатнім без ефективного механізму їх реалізації.
Суд зазначає, що проведенню громадських слухань щодо зміни тарифу, скликанню сесії ради та прийняттю рішення повинна передувати процедура належного інформування споживачів про намір змінити тарифи.
Також суд зазначає, що відповідач є розпорядником публічної інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Враховуючи викладене проект рішення Курівської сільської ради “Про встановлення тарифів на послуги КП “Сількомунгосп” на території Курісовської сільської ради” підлягав обов'язковому оприлюдненню відповідачем не пізніш як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постанові від 04.03.2020 у справі №360/3753/18, у постанові від 19.06.2020 у справі №420/3134/19, у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 500/3719/15-а.
Щодо зауважень на не розміщення відповідачем на офіційному веб-сайті сільради оскаржуваного рішення, то з наданого суду скріншота сторінки веб-сайту вбачається, що воно опубліковано (розміщено) на сайті 22.12.2021 року о 15-30год.(а.с.127), тому судом порушень з боку відповідача прав позивача не встановлено.
Враховуючи вищевикладені обставини суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує наступні обставини.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Так, між Позивачем (далі Замовник) та Адвокатом Пановим Володимиром Степановичем укладено договір про надання правової допомоги №24/10/22 від 24.10.2022 року (далі Договір)(а.с.140).
Згідно п.2.2 Адвокат бере на себе представництво інтересів замовника в судових органах усіх рівнів.
За наданим суду представником позивача описом обсяг робіт(наданих послуг) що має виконати адвокат за вищевказаним Договором включає: 1) аналіз вивчення отриманих документів клієнта для підготовки письмових пояснень 1год -600грн; 2) підготовка і подача в суд письмових пояснень по справі 4год.-2400грн., 3) підготовка та подача до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи 0,5 год-300грн., 4) ознайомлення з матеріалами справи 3год. -3000грн., 5) участь у судовому засіданні при розгляді справи 2 год.-2000грн.(а.с.143).
При цьому суд не приймає до уваги Додаткову угоду №1 від 24.10.2022 року додану до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, так як з її змісту вбачається, що вона укладена адвокатом з клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю ТД «Белтранс» та укладена до Договору про надання правової допомоги №05/10/22 від 05.10.2022року.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд враховує, що адвокат прийняв участь у справі за ордером від 24.10.2022 року в одному підготовчому засіданні, яке відбулось 24.10.2022 року. та тривало менш години.
Адвокатом складено та надано до суду письмові пояснення 24.10.2022 року (а.с.132-136).
Водночас матеріали справи не містять доказів ознайомлення адвоката з матеріалами справи та заява на ознайомлення ним до суду не подавалась.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 4000,00 грн.
Позивачем до позову додано квитанцію №0.0.2564763645 від 02.06.2022 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 993 грн.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору сплаченого позивачем з Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до ст. 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення XVI сесії VIII скликання Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області від 14 грудня 2021 року № 315-УІІІ “Про встановлення тарифів на послуги КП “Сількомунгосп” на території Курісовської сільської ради”.
Стягнути з Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000грн.
Стягнути з Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295
Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: Курісовська сільська рада Березівського району Одеської області 67512, Одеська область, Березівський район, село Курісовее, вул.Партизанської слави, буд.28 код ЄДРПОУ 04379692.
Суддя Іванов Е.А.