Справа № 420/12405/22
09 листопада 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, згідно з яким позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Вiддiлу державного нагляду (контролю) у Одеській області № 331881 від 15.08.2022 року про застосування щодо ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 від 28.08.2017 року, орган, що видав 5144; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адміністративно господарського штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.07.2022 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 під час перевезення вантажів, транспортним засобом, спеціалізованим вантажним контейнеровозом марки «DAF», модель 85 CF, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , з спеціалізованим причепом марки KAESSBOHRER, модель D 19L, реєстраційний номер НОМЕР_4 , посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області в пункті контролю автомобільної дороги М-05, «Київ-Одеса» (452 км. + 811 м.) було виявлено порушення, передбачене частиною 1, абзацом 3, статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що було винесено Постанову № 331881 від 15.08.2022 року про застосування щодо ФОП ОСОБА_1 адміністративно господарського штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Посилаючись на пункт 6.3. Положення №340, відповідач приходить висновку, що наразі можливі два варіанти фіксування робочого часу та часу відпочинку водія: перший - контроль здійснюється за допомогою обладнаного тахографа, другим варіантом - ведення індивідуальної контрольної книжка водія. Проте на момент перевірки транспортного засобу в пункті контролю автомобільної дороги М-05, «Київ - Одеса» (452 км. + 811 м.) старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_2 не витребував в Позивача індивідуальну контрольну книжку водія. Не провівши належним чином перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення вантажу та не прийнявши до уваги пояснення Позивача про наявність індивідуальної контрольної книжки водія, інспектором одразу було винесено Акт № 329934 від 22.07.2022 року, з якого вбачається, що інспектором не зазначається про наявність інших документів, що передбачені статтею 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та Положенням № 340, а саме не зазначено про наявність індивідуальної контрольної книжки водія та/або графіку змінності водіїв.
Позивач наголошує, що згідно Положення № 340, автомобільні перевізники, водії, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами мають право вибору підтверджуючих документів про облік робочого часу i часу відпочинку, а саме: індивідуальної контрольної книжки водія або роздруківки даних роботи тахографа, а тому застосування адміністративно господарського штрафу за наявності одного з таких документів - є протиправним та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що винесена Постанова № 331881 від 15.08.2022 року про застосування щодо ФОП ОСОБА_3 адміністративно господарського штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 12.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, вказаною ухвалою суд витребував з Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) належним чином засвідчені копії матеріалів, які були підставою для прийняття постанови від 15.08.2022 року №331881.
02.08.2022 року до суду надійшов відзив від Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що посадовими особами відповідача було зупинено транспортний засіб марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_3 , власником якого є Позивач. Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III -здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу (тахокарти при аналоговому або особистої карти водія, роздруківки даних роботи водія при цифровому тахографі). Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 22.07.2022 № 329934. При цьому, індивідуальна контрольна книжка водія не надавалась для перевірки, а долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.
Відповідач наголошує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, відсутність зазначених вище документів.
Надані до позову матерiали відносно заповнення індивідуальної книжки водія не є юридично значимими документами, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання інших матеріалів жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Крім того, відсутність зазначених в акті документів не заперечується.
Доводи позивача про те, що оскаржувана постанова є протиправною внаслідок того, що позивачем забезпечено контроль за умовами праці і відпочинку водія шляхом ведення індивідуальної контрольної книжки відповідач вважає необґрунтованими. Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 ведення індивідуальної контрольної книжки передбачено для водіїв, які керують транспортними засобами, що не обладнані тахографами. Проте, в силу приписів пункту 6.1 Положення № 340 норма пункту 6.3. цього Положення не є застосовною до транспортного засобу позивача, який має повну вагу понад 3,5 тонни, що зумовлює обов'язковість обладнання такого транспортного засобу діючим та повіреним тахографом.
Відповідач звертає увагу, що в графі акту № 329934 від 22.07.2022 пояснення водія про причини порушень зазначено «не согласен». Так, водієм не зазначено, про наявність у нього iндивiдуальноп контрольної книжки водія, що дає підстави вважати доводи позивача, що інспектором не прийнято пояснень водія щодо наявності у нього індивідуальної контрольної книжки водія, неаргументованими.
Додатково відповідач повідомляє, що позивачем на адресу відповідача було направлено заяву від 15.08.2022 про розгляд справи без участі, жодних пояснень чи додатків, зокрема ніби-то наявної копії індивідуальної контрольної книжки водія надано не було.
На підставі зазначеного відповідач наполягає, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.08.2022 № 331881 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
04.10.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.
11.10.2022 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, що також ґрунтуються на твердженнях відзиву на адміністративний позов.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
22.07.2022 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 10.07.2022 №018/в відповідно до направлення від 18.07.2022 № 020/B на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здiйснюють внутрiшнi та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
22.07.2022 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області в пункті контролю автомобільної дороги М-05, «Київ-Одеса» (452 км. + 811 м.) було проведена рейдова перевірка транспортного засобу спеціалізованого вантажного контейнеровозу марки «DAF», модель 85 CF, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , з спеціалізованим причіпом марки KAESSBOHRER, модель D 19L, реєстраційний номер НОМЕР_4 , власник - ФОП ОСОБА_1 . За результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом складено Акт №329934 від 22.07.2022, відповідно до якого встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу (тахокарти при аналоговому або особистої карти водія, роздруківки даних роботи водія при цифровому тахографі).
Акт №329934 від 22.07.2022 підписаний водієм транспортного засобу - ОСОБА_1 та посадовими особами, що проводили перевірку - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . У строчці «пояснення водія про причини порушень» зазначено «не згоден».
Відповідач повідомляв позивача про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначене на 15.08.2022 року шляхом направлення відповідного запрошення. Представник позивача заявою від 15.08.2022 року просив розглянути справу про порушення законодавства без участі заявника, оскільки запрошення на розгляд справи отримано останнім у день проведення розгляду.
15.08.2022 року, за результатом розгляду справи, відповідачем прийнято Постанову № 331881 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із правомірністю вказаної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Спірні правовідносини врегульовані Законом №2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт”, Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 року, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року.
Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
П. 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Вiдповiдно до ч.12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Вiдповiдно до статті 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водпв транспортних засобів автомобiльнi перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку вiдповiдно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати органiзацiю та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язкiв i включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-III автомобiльний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирiв та/чи вантажiв; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згiдно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеки дорожнього руху; забезпечувати водіїв вiдповiдною документацію на перевезення пасажирiв.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно ч.2 ст. 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
З аналізу викладених норм законодавства вбачається, що на водія транспортного засобу покладається обов'язок щодо пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Судом встановлено, що 22.07.2022 під час перевірки транспортного засобу марки «DAF», модель 85 CF, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , що належить згідно ТТН №385805 від 22.07.2022 ФОП ОСОБА_1 , водій ОСОБА_1 , посадовими особами відповідача виявлені порушення ст. 34 «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 № 340, п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385, під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено ст.. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу (тахокартки при аналоговому або особистої карти водія, роздруківки даних роботи водія при цифровому тахографі).
У свою чергу, доводи позивача обґрунтовані тим, що пунктом 6.3. Положення №340 передбачено два варіанти фіксування робочого часу та часу відпочинку водія: перший - контроль здійснюється за допомогою обладнаного тахографа, другий - ведення індивідуальної контрольної книжка водія. Як зазначив позивач, він обрав другий варіант, проте, посадова особа відповідача не витребувала індивідуальну контрольну книжка водія, не прийняла до уваги пояснення позивача про наявність індивідуальної контрольної книжки водія та не зазначила в Акті №329934 від 22.07.2022 року про її наявність та/або графіку змінності водіїв.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлюються Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 № 340 (далі - Положення №340)
У відповідності до п. 1.1. Положення №340 воно розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух”.
Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що воно поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно п. 7.1. Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Відповідно до вимог п. 6.1. Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Зі змісту даної статті вбачається обов'язок обладнання вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн діючим та повіреним тахографом.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (п. 6.3. Положення №340).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385) її розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України “Про автомобільний транспорт”, “;Про дорожній рух”.
Пунктом 1.3. Інструкції передбачено, що вона поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Інструкції № 385 пункти сервісу тахографів (ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку І. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до вимог п. 3.1. Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Згідно п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Пунктом 3.6 Інструкції № 385 визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.
Отже, виходячи з системного аналізу Інструкції № 385, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є документом, який повинен мати водій транспортного засобу, що обладнаний тахографом, у разі якщо такий автомобіль використовується для перевезень пасажирів та/або вантажів суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Судом встановлено, що позивачем під час проведення перевірки контролюючим органом не надано протокол перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу (тахокартки при аналоговому або особистої карти водія, роздруківки даних роботи водія при цифровому тахографі). Відсутність зазначених документів зафіксована в Акті перевірки №329934 від 22.07.2022 року. При цьому, зазначене не заперечує позивач.
Разом з цим, на підтвердження фіксування робочого часу та часу відпочинку водія до суду надано копію індивідуальної контрольної книжки водія.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначений документ надавався водієм транспортного засобу марки «DAF», модель 85 CF, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , під час перевірки 22.07.2022 року. Хоча Акт №329934 від 22.07.2022 року підписаний водієм - ОСОБА_1 , зазначивши «не згоден», відмітки щодо наявності індивідуальної контрольної книжки у водія, що виключає виявлене правопорушення, у зазначеному акті відсутні.
Крім того, суд погоджується із зауваженнями відповідача, що жодних пояснень чи додатків, зокрема щодо наявної копії індивідуальної контрольної книжки водія не надано позивачем і 15.08.2022 року разом з заявою про розгляд справи про порушення законодавства без участі.
Між тим, суд звертає увагу, що відповідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 , повна маса спеціалізованого вантажного контейнеровоза марки «DAF», модель 85 CF, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , становить 40 000 кг (40 т), що перевищує гранічну повну масу вантажного автомобіля визначену п. 6.1. Положення №340.
На підставі викладеного, керуючись вимогами п. 6.1. Положення №340, суд приходить висновку, що транспортний засіб позивача (спеціалізований вантажний контейнеровоз марки «DAF», модель 85 CF, реєстраційний номер: НОМЕР_3 ) повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. А тому, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, мав мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу (тахокартки при аналоговому або особистої карти водія, роздруківки даних роботи водія при цифровому тахографі), як це передбачено п. 3.3. Інструкції № 385.
Як у позові, так і відповіді на відзив позивач не заперечує, що протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу не був пред'явлений до перевірки.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Відповідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, слід зазначити, що Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно товаро-транспортної накладної №385805 від 22.07.2022 автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Постановою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Вiддiлу державного нагляду (контролю) у Одеській області № 331881 від 15.08.2022 року застосовано до ФОП ОСОБА_1 адміністративно господарський штраф у розмірі 17 000 гривень.
На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суд вважає встановлені відповідачем порушення відносно позивача правомірними.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що спірна постанова є правомірною, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.. ст. 2, 9, 77, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.