09 листопада 2022 р. № 400/2282/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1,Миколаїв,54003, Вознесенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса), вул. Пушкінська, 15,Вознесенськ,Миколаївська область,56500,
про:визнання дійпротиправними, визнання протиправниою та скасування постанови ВП № 64884809 від 22.03.21 р.,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області, Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) про:
-визнання дії Управління Держпраці у Миколаївській області щодо направлення постанови Управління Держпраці у Миколаївській області від 30.12.2020 року № МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 200 000 грн. на примусове виконання до Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) протиправними.
-визнання протиправною та скасування постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни від 22.03.2021 року ВП № 64884809 про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Управління Держпраці у Миколаївській області від 30.12.2020 року № МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 200 000 грн.
-визнання протиправною та скасування постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини
Сергіївни від 22.03.2021 року ВП № 64884809 про стягнення боржника витрат виконавчого провадження.
-визнання протиправною та скасування постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни від 22.03.2021 року ВП № 64884809 про стягнення про стягнення виконавчого збору в розмірі 20 000 грн.
-визнання протиправною та скасування постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кашарайло Катерини Сергіївни від 22.03.2021 року ВП № 64884809 про арешт коштів боржника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що не зважаючи на те, що дію постанови Управління держпраці № МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС від 30.12.2020, зупинено відповідно до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року по справі № 400/490/21, Управління держпраці у Миколаївській області пред'явило її до виконання. Таким чином, дії Управління Держпраці у Миколаївській області є неправомірними, такими, що порушують принцип обов'язковості судового рішення. Між тим, зупинення дії індивідуального акту означає, що на час його зупинення він не має законної сили, а в даному випадку постанова МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС від 30.12.2020 не може бути пред'явлена до виконання. Зупинення дії постанови Управління Держпраці у Миколаївській області від 30.12.2020 року № МК14981/1805/АВ/П/ ТД-ФС в розумінні положень частини 1 статті 34 Закону №1404 є підставою для зупинення проведення посадовими особами Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 01.02.2021 будь-яких виконавчих дій стосовно ОСОБА_1 .
Відповідач1 надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки під час інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 інспекторами праці, встановлені порушення законодавства про працю та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 200 000 гри., за 4 неоформлених працівників. При цьому відповідно до стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. За таких умов, з урахуванням місяця на добровільну сплату штрафу законодавець надає Управлінню лише 2 місяці на направлення Постанови до державної виконавчої служби на виконання. При цьому Управління Держпраці не є виконавчим органом і не стягує кошти відповідно до виконавчих документів, за таких умов ухвала про зупинення дії постанови ніяким чином не забороняє Управлінню направити в строки встановлені Законом України «Про виконавче провадження» постанову. Направлення виконавчого документа в інші строки, крім тих, які передбачені статтею 12 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено, тому вважають, що посадові особи Управління Держпраці під час направлення Постанови про накладення штрафу діяли відповідно до строків передбачених Законом України «Про виконавче провадження», вказаним законом не передбачено можливості направлення виконавчих документів в інші строки.
Відповідач 2 відзив суду не надав.
Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд встановив:
Постановою Управління Держпраці у Миколаївській області від 30.12.2020 року № МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про скасування постанови про накладення штрафу. До подання позову до суду ним вживалися заходи забезпечення позову. Миколаївським окружним адміністративним судом задоволена заява ОСОБА_1 постановлено ухвалу про забезпечення позову від 01.02.2021 зупинено дію постанови Управління Держпраці у Миколаївській області від 30.12.2020 року № МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС. Ухвала про забезпечення позову набрала законної сили 01 лютого 2021 року.
30.03.2021 позивач отримав лист Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) від 22.03.2021 № 6145 “Про відкриття виконавчого провадження”.
Згідно даного листа Вознесенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса), керуючись статтею 28 Закону України “Про виконавче провадження”, направив ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2021 про примусове виконання постанови № МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС від 30.12.2020 Управління держпраці.
Додатком до цього листа надіслана постанова про відкриття виконавчого
провадження №64884809 від 23.03.2021 року, відповідно до якого відкрито виконавче провадження із виконання постанови № МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС від 30.12.2020 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 200 000 грн.
Також позивач у позові зазначив, що відповідно до інформації про виконавче провадження державним виконавцем винесені постанови про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження в розмірі 269 грн., постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 20 000 грн., постанову про арешт коштів боржника (вказані документи позивачу не були надіслані, дані взяті із інформації про виконавче провадження).
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-УШ встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст.42 ЗУ№1404 кошти виконавчого провадження складаються, зокрема з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна(ст.56 Закону України « Про виконавче провадження»).
Матеріали справи свідчать, що постанова Управління Держпраці у Миколаївській області від 30.12.2020 року № МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС була ухвалою суду про забезпечення позову від 01.02.2021 року по справі № 400/490/21 зупинена.
Відповідно до ст.12 Закону України « Про виконавче провадження» строк пред'явлення до виконання постанови Держпраці 3 місяця.
Зупинення судом дії постанови Держпраці не продовжує строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому відповідач 1 правомірно звернувся до виконавчої служби в березні 2021року, оскільки 30.03.2021 у відповідача 1 закінчився би строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому позовні вимоги в частині визнання дій Управління Держпраці у Миколаївській області щодо направлення постанови Управління Держпраці у Миколаївській області від 30.12.2020 року № МК14981/1805/АВ/П/ТД-ФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 200 000 грн. на примусове виконання до Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволенню не підлягають.
Відповідач 2 прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження 22.03.2021, оскільки виконавчий документ- постанова Держпраці відповідає вимогам, які ставляться до виконавчого документа відповідно до ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Також відповідно до вимог ст.ст.27,56 Закону України « Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження.
Відтак, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та доказів того, що спірними постановами порушені його права позивач суду не надав.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач не надав суду належних доказів протиправності дій відповідача 1 та протиправності спірних постанов відповідача 2, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко