справа № 380/15685/22
про повернення позовної заяви
08 листопада 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 10 травня 2017 із встановленням базового місяця - січень 2008;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 10 травня 2017 із встановленням базового місяця - січень 2008, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою суду від 03.11.2022 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
04.11.2022 позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду.
При вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, якщо було порушено законодавство про працю, не було обмежено строком.
19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022, яким внесено зміни до діючого законодавства про працю.
Зокрема, частини 1-2 ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у такій редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Таким чином, частиною 2 ст.233 КЗпП України встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому згадана норма визначає також і строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення, котрий становить один місяць з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Зі змісту норми ч.2 ст.233 КЗпП України можна зробити висновок, що законодавець розмежовує трудовий спір у справах про звільнення та справи про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Спори з приводу, зокрема, звільнення громадян з публічної служби відносяться до справ, на які поширюється юрисдикція адміністративного суду і для звернення до суду у яких, відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, встановлюється місячний строк.
Однак правове регулювання відносин щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовці. Водночас такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Таким чином, за змістом ч.1 ст.122 КАС України, відповідно до якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, строк звернення до адміністративного суду, може бути встановлений і Кодексом законів про працю України.
До того ж, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX стаття 233 КЗпП України регулює правові відносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів, тоді як до внесення змін у цю статтю, тобто до 01.07.2022 ця стаття регулювала правові відносини щодо строків звернення до місцевого загального суду за вирішенням трудових спорів.
Таким чином, після викладення ст. 233 КЗпП України у новій редакції відповідно до Закону України № 2352-IX, законодавець встановив правила щодо строків звернення за вирішенням трудових спорів не лише до місцевого загального суду, а до будь-якого суду.
Отже, оскільки правове регулювання відносин щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні врегульовані Кодексом законів про працю України, і стаття 233 КЗпП України регулює правові відносини щодо строків звернення до суду, а не лише до місцевого загального суду, то суд застосовує ч.2 ст.233 КЗпП України щодо строків звернення до адміністративного суду військовослужбовця про захист прав щодо виплати всіх сум, що належать йому при звільненні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про застосування у цій справі тримісячного строку звернення до суду дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. При цьому, суд ураховує те, що строк для звернення до суду за вирішенням спору щодо виплати всіх сум, що належать працівникові (військовослужбовцю) при звільненні, обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.
Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач звільнений з військової служби в запас 10.05.2017. Після виплати позивачу індексації грошового забезпечення 29.03.2021, котра була нарахована на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №380/9425/20, він не погодився із застосуванням відповідачем базового місяця під час нарахування цієї індексації.
Отже, про можливе порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися, починаючи з 29.03.2021.
Позивач, звертаючись до суду із заявою про поновлення строків, зазначив, що висновок суду про те, що датою, коли позивач дізнався про можливе порушення своїх прав, а саме 29.03.2021, є хибним, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання листа Військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2022. Саме у згаданому листі військова частина повідомила позивачу про те, що обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.05.2017 відбувалося із урахуванням базового місяця січень 2016.
З матеріалів позовної заяви видно, що 29.03.2021 на картковий рахунок позивача перераховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.05.2017 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №380/9425/20.
Про те, що обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.05.2017 відбувалося із урахуванням базового місяця січень 2016, позивач дізнався з листа військової частини від 17.09.2022.
Водночас суд зауважує, що позивач мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, починаючи з дня, коли йому було виплачено суму індексації за судовим рішенням, однак жодних активних дій упродовж більше, ніж 16 місяців, тобто у період з 21.03.2021 до 10.08.2022 (день звернення до військової частини із запитом), позивачем вчинено не було.
До суду з позовною заявою позивач звернувся 02.11.2022.
Тобто з дня, коли позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав, та й навіть з дня набрання чинності Законом України № 2352-IX від 01.07.2022, пройшло більше трьох місяців.
Зазначене свідчить про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України.
Відтак, вказані позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про повернення ОСОБА_1 його позовної заяви.
Керуючись ст.ст.122, 123, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Лунь З.І.