09 листопада 2022 року м.Кропивницький Справа № 340/4433/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою ідповідальністю "БОККО" (вул. Велика Перспективна, 62, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 36905104) до Кропивницької митниці Держмитслужби (вул. Лавандова, 27-б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ 44005668) про скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії,-
ТОВ “Бокко” (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Кропивницької митниці (надалі - відповідач), в якій просить: - визнати протиправним та скасувати Рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2022/000017/2 від 23.06.2022 року.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення в режимі імпорту придбаного на підставі договору купівлі-продажу №03/11/2020 від 13.11.2020 укладеного з GTV POLAND z ograniczona odpowiedzialnoscia spolka komandytowa (продавець), товару (№3 та №4) для визначення його митної вартості застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), і при цьому відповідачеві було подано всі необхідні документи, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару за другорядним (резервним) методом, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 29.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 28.10.2022 (а.с.35).
20.10.2022р. відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому вказується, що прийняття оскаржуваних рішень здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України (а.с.38-42).
Зокрема зазначається, що митним органом проведено перевірку числового значення заявленої митної вартості та повноти включення всіх складових до ціни товару (№3 та №4) на заявлених умовах поставки та встановлено наступне.
Поставка оцінюваного товару проводиться на підставі контракту від 13.11.2020 № 03/11/2020, комерційного інвойсу від 06.06.2022 № 6400004. Пунктом 3.2 контракту від 13.11.2020 № 03/11/2020 передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом передплати в розмірі 100% від суми вказаної в проформі-інвойсу на кожну окрему партію товару або на умовах відстрочки платежу не перевищуючи 45-ти календарних днів з дати поставки товару на кожну окрему партію товару. Умови оплати за товар кожного разу будуть вказані у проформі - інвойсі. Проформа - інвойс до митного оформлення не надавалась. Жодних документів про здійснення оплати вартості товарів декларантом не надано. Також, умовами пункту 4.3 контракту від 13.11.2020 № 03/11/2020 обумовлено, що у момент поставки продавець передає покупцеві наступні документи, серед яких: специфікацію, експортні декларації, сертифікат походження товару, які до митного оформлення не надавались та реквізити зазначених документів не задекларовані в графі 44 МД 22.06.2022 №UA901020/2022/003948.
З урахуванням зазначеного, в поданих до митного оформлення документах неможливо здійснити перевірку правильності визначення числових значень окремих складових заявленої митної вартості товарів (3, 4), оскільки відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ. За результатами процедури консультування з позивачем останній листом від 09.07.2021р. №09/01 повідомив про відсутність можливості надати додаткові документи, що і стало підставою для коригування митної вартості та прийняття оскаржуваного рішення.
Учасниками справи подано зави про розгляд справи у письмовому провадженні, у зв'язку з чим та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України подальший розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні (а.с.68,74,75).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2020р. між позивачем та нерезидентом GTV POLAND z ograniczona odpowiedzialnoscia spolka komandytowa (Республіка Польша) було укладено контракт № 03/11/2020 на поставку засобів індивідуального захисту (робочий одяг, робоче взуття, рукавиці та інш.) (а.с.16-19).
Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу № 03/11/2020 від 13 листопада 2020 року ціна товару, що підлягає передачі за цим Договором, складається відповідно і на умовах FCA Польща - Інкотермс 2010 або DAP Кропивницький (Кіровоград) і встановлюється в доларах США, включаючи вартість товару, упаковки, маркування, тари, навантажувальні роботи в транспортний засіб і митного оформлення товару на території Продавця. Вартість сплати перевезення вантажів на умовах DAP сплачує Покупець.
Згідно п. 2.2. Договору купівлі-продажу № 03/11/2020 від 13 листопада 2020 року загальна вартість цього Договору дорівнює сумі усіх специфікацій до Договору.
У відповідності до п.3.1 Договору купівлі-продажу № 03/11/2020 від 13 листопада 2020 року валютою платежу є долари США.
Згідно п. 3.2. Договору купівлі-продажу № 03/11/2020 від 13 листопада 2020 року оплата за товар здійснюється шляхом передплати в розмірі 100% від суми вказаної у проформі-інвойсу на кожну окрему партію товару або на умовах відстрочки платежу не перевищуючи 45-ти календарних днів з дати поставки товару на кожну окрему партію товару. Умови оплати за товар кожного разу будуть вказані у проформі-інвойсу.
Пунктом 3.6 Договору купівлі-продажу № 03/11/2020 від 13 листопада 2020 року визначено, що оплата за товар здійснюється Покупцем в американських доларах (USD) відповідно до міжнародної системи платежів SWIFT шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунок продавця.
На виконання умов Договору купівлі-продажу № 03/11/2020 від 13 листопада 2020 року та відповідно до Специфікації до фактури №6400004 від 06.06.2022 року позивачем замовлено товар на загальну суму 3001,69 дол. США (а.с.20,21), вартість якого сплачена шляхом попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 23.05.2022 року №165 (а.с.26).
З метою митного оформлення товару одержаного за договором купівлі-продажу № 03/11/2020 від 13 листопада 2020 року, позивачем подано до відповідача митну декларацію №UA901020/2022/003948 від 22.06.2022, де визначена митна вартість товару, в т.ч. товару № 3 та №4, за першим методом, а саме за ціною угоди (Контракту) (графа 43), щодо товарів, які імпортуються (а.с.54-58).
Митна вартість розрахована відповідно до умов п. 2.1. договору купівлі-продажу № 03/11/2020 від 13 листопада 2020 року, а саме: товар №3 - 24,98 кг (графа 35), 421,40 дол. США (графа 42); товар №4 - 13,05 кг (графа 35), 129,90 дол. США (графа 42).
Для підтвердження митної вартості товару митному органу подано Договір купівлі-продажу № 03/11/2020 від 13 листопада 2020 року, Специфікацію до фактури №6400004 від 06.06.2022 року.
Крім того, на пропозицію відповідача від 22.06.2022 (а.с.51,52), додатково було надано платіжне доручення в іноземній валюті №165 від 23.05.2022 року (а.с.26) та митну декларацію продавця - MRN 22PL445010NU54FJW9 від 07.06.2022 року (а.с.27,28).
23.06.2022 на адресу відповідача було направлено лист про неможливість надання інших додаткових документів (а.с.53).
23.06.2022 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA901000/2022/000017/2 (а.с.49,50).
Коригування митної вартості обумовлене тим, що враховуючи встановлену ст. 57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено згідно статті 64 МКУ резервним методом на рівні. Товар №3 - 30,14 дол.США/кг (в перерахунку 28,633 дол.США/пару). Для визначення митної вартості використані відомості з МД від 02.05.2022 №UA205140/2022/26979 за якою здійснено митне оформлення товару -«взуття», країна походження - Китай, країна відправлення товару -Польща, МВМВ 6». Товар №4 - 32,8 дол.США/кг ( в перерахунку 40,016 дол.США/пару). Для визначення митної вартості використані відомості з МД від 16.06.2022 №UA205030/2022/17587 за якою здійснено митне оформлення товару - «взуття робоче», країна походження -Китай, країна відправлення товару -Польща, МВМВ 6».
Враховуючи зазначене відповідачем митну вартість відкориговано до рівня 572,66 доларів США- за товар №3 та 400,16 доларів США - за товар №4 із застосуванням резервного методу.
Зважаючи на коригування митної вартості, позивачем 24.06.2022 складено та подано до відповідача митну декларацію №UA901020/2022/004035, згідно графи 43 якої митну вартість товару №3 та №4 визначено за шостим методом (резервний метод, ст. 64 МКУ) (а.с.59-63).
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи.
Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З'ясувавши обставини, з якими відповідач пов'язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, суд приходить до висновку про те, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Судом встановлено, що долучені позивачем до матеріалів справи документи дають з упевненістю стверджувати про можливість правильно та достовірно визначити митну вартість товару (№3 та №4) за ціною договору.
Так, митна вартість товару (№3 та №4) визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Таким чином, проаналізувавши підстави прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Стосовно аргументів відповідача про ненадання позивачем додатково витребуваних документів слід зазначити те, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст. ст.53, 254 МК України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.
При цьому слід звернути увагу і на те, що митним органом не було обґрунтовано те, яким чином ненадані позивачем додатково витребувані документи, могли б вплинути на визначену митну вартість товару.
З огляду на викладене, враховуючи аргументи відповідача, які, на його думку, не дозволяли перевірити правильність заявленої митної вартості, приймаючи до уваги вказані обставини прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картку відмови, суд зазначає, що встановлені у цій справі обставини не дають підстав для висновку про те, що надані декларантом до митного оформлення документи не підтверджували числові значення митної вартості та не дозволяли визначити митну вартість товару за основним методом.
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відповідачем безпідставно обрано другорядний (резервний) метод, а тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, позов належить задовольнити повністю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без дотримання вимог, встановлених ч.3 ст. 2 КАС України, а саме необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (а.с.1).
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку що витрати на сплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 2481,00 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, які визначені позивачем в розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5)пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 4, 6, 7 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підтвердження участі представника позивача в даній справі надано ордер на надання правничої допомоги (а.с.33).
Інших доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем не надано, а тому не знаходить підстав для задоволення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Бокко” (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Велика Перспективна, будинок 62, ідентифікаційний код юридичної особи: 36905104) до Кропивницької митниці (вул. Лавандова, буд 27-б, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2022/000017/2 від 23.06.2022 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Бокко” судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці у розмірі 2481,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник