ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" листопада 2022 р. справа № 300/3577/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 18.07.2022, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Капак Віталій Михайлович (надалі по тесту також - представник позивача), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1, Управління, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, орган пенсійного забезпечення), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі по тексту також - відповідач 2) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 18.07.2022.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.16-17).
Усунення недоліків визначено шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), зокрема, подання заяви про уточнення підстав позову і змісту позовних вимог або нового взірця позовної заяви у відповідній кількості примірників, в якій привести вступну та описову частини адміністративного позову у відповідність до прохальної частини, визначивши (сформувавши):
- позовні вимоги про спосіб захисту порушеного права - до другого відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зокрема, щодо рішення про відмову у призначенні пенсії за №092350005315 від 27.07.2022, і як до суб'єкта вданих повноважень, який по суті вирішував звернення ОСОБА_1 ;
- обґрунтування порушення прав позивача кожним із відповідачів своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю прав ОСОБА_1 .
30.09.2022 позивач усунула недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, подавши адміністративний позов в новій редакції від 24.09.2022, із зазначенням позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (а.с.20-28).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.56-57).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 2 протиправно, в порушення вимог пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VІІІ, тобто до 01.04.2015, прийнято рішення №092350005315 від 27.07.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику освіти. Як підставу відмови позивачу у призначенні такої пенсії, відповідач 2 визначив відсутність у останньої, станом на 11.10.2017, необхідного спеціального стажу 26 років 6 років, а також займання ОСОБА_1 станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії, посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Згідно аргументів позивача, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року за №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року за №213-VIII (надалі по тесту також - Закон №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року за №911-VIII (надалі по тексту також - Закон №911-VIII). Отже, з 05.09.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", діють у первісній редакції, а саме: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Окрім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти, протиправно, на думку позивача, зіслалося на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №092350005315 від 27.07.2022 про відмову у призначенні пенсії, тим самим відповідач 1 знехтував рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019, чим порушив конституційні права позивача.
Таким чином позивач вважає, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, вона мала право на таку пенсію відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому відповідачі протиправно відмовили у її призначення. У зв'язку із вказаним просила задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 17.10.2022 за №0900-0902-8/35578, який надійшов на адресу суду 20.10.2022 із відповідними доказами (а.с.84-90, 91-109). Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного. ОСОБА_1 18.07.2022 звернулась до Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка в подальшому за принципом екстериторіальності направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років у позивача наявний страховий стаж 32 роки 2 місяці 7 днів. Спеціальний стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислений станом на 11.10.2017, становить 22 роки 9 місяців 10 днів. За доводами відповідача 1 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року за №2148-VIII, який набув чинності 11 жовтня 2017 року, скасовано норми чинного законодавства в частині призначення пенсій за вислугу років, за винятком тих осіб, які мали таке право на дату набрання чинності цим законом. У зв'язку із цим, до спеціального стажу роботи, що дає право на вислугу років, не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017. Працівникам освіти, які станом на 01.04.2015 мають 25 років, або станом на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців спеціального стажу роботи відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку. При наявності спеціального стажу станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців, пенсія за вислугу років призначається за зверненням особи з дотримання умов, передбачених Законом №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019. На момент звернення із заявою про призначення пенсії, у позивача стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (обчислений станом на 11.10.2017) становив 22 роки 9 місяців 10 днів, а тому враховуючи вказану обставину та вище коментовані норми законодавства, відсутні будь-які правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідач 2 також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 28.10.2022, який надійшов через систему "Електронний суд" 31.10.2022 (а.с.111-114). Крім цього, на виконання ухвали від 04.10.2022, Управління підготовило письмові пояснення від 18.10.2022 за №2200-0303-7/65477, які зареєстровані у суді із відповідними доказами 20.10.2022 (а.с.64-66, 67-83).
За доводами відповідача 2, ОСОБА_1 звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Втім рішенням від 27.07.2022 за №092350005315 відмовлену позивачу у призначенні такої пенсії. Мотивуючи правомірність дій, Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області виходило з аналогічних підстав і обставин, які зазначені у відзиві на позов відповідачем 1. Додатково наголосив на дискреційність повноважень Пенсійного фонду України в частині призначення пенсії.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзивів на позов і письмових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Перевіряючи обставину здобуття ОСОБА_1 загального і спеціального стажу з'ясовано, що згідно записів №№1-2 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1994 ОСОБА_1 в період з 15.08.1994 по 15.01.1997 працювала на посаді вчителя інформатики у Надвірнянському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті (а.с.8).
З 15.01.1997 позивач прийнята на роботу вчителем інформатики і математики у Надвірнянську середню школу №1, про що свідчить запис №3 трудової книжки (зворотній бік а.с.8).
20.04.1999 ОСОБА_1 встановлено кваліфікаційну категорію "вчитель другої категорії", а з 01.04.2003 - "вчитель вищої категорії" (запис №№4, 5 трудової книжки) (зворотній бік а.с.8).
Відповідно до записів №№6-7 трудової книжки, позивачу 01.04.2008 підтверджено кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" та присвоєно педагогічне звання "старший вчитель", 01.04.2013 - присвоєно раніше встановлену кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" та присвоєно педагогічне звання "старший вчитель", а 02.04.2018 вчинено запис №8 про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії" та педагогічному званню "старший вчитель" (зворотній бік а.с.8).
15.01.2021 Надвірнянську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області перейменовано у Надвірнянський ліцей №1 імені В.М. Чорновола Надвірнянської міської ради, про що вчинено запис №9 у трудовій книжці позивача, де позивач працює і на даний час (а.с.9).
ОСОБА_1 18.07.2022 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти та долучила відповідні документи (а.с.30-31).
Із змісту розписки-повідомлення від 18.07.2022 слідує, що позивач на підтвердження наявності загального та пільгового стажу подала відповідні документи для призначення пенсії, зокрема: трудову книжку серії НОМЕР_1 від 15.08.1994; диплом про навчання НОМЕР_2 ; довідка про прийняття на роботу №20/1 від 01.07.2022; свідоцтво про шлюб (а.с.32).
Вказані документи наявні у відповідачів, оскільки подані останніми суду як докази на підтвердження обставин справи (зворотній бік а.с.67, а.с.68-77, 93-107).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 27.07.2022 за №092350005315, прийнятого за на слідками розгляду заяви позивача в порядку екстериторіальності, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з підстав відсутності у позивача, станом на 11.10.2017, необхідного спеціального стажу 26 років 6 років, а також займання ОСОБА_1 станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії, посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.78).
Як слідує із змісту оскаржуваного рішення загальний страховий стаж позивача згідно із записами трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу становить 32 роки 2 місяці 7 днів. До спеціального стажу враховано період роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, враховано стаж позивача станом на 11.10.2017, який становить 22 роки 9 місяців 10 днів (а.с.78).
Аналогічну позицію щодо підстав відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідачі висловили й у відзиві на позов.
Позивач, не погоджуючись із діями/рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначення їй пенсії за вислугу років, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, в силу вимог статті 2 Закону №1788-XII цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
В силу приписів статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 52 Закону №1788-ХІІ обумовлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Як визначено пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 за №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (надалі по тексту також - Закон №213-VІІІ) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Ці зміни набрали чинності з 01.04.2015.
Законом України від 24 грудня 2015 року за №911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; надалі по тексту також - Закон №911-VІІІ) у пункті "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років. Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим, які визначають умови виходи на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.
Отже, Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами №213-VIII, №911-VIII.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019 встановлено, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами №213-VIII, №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як наслідок приведена норма статті 55 Закону №1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін внесених законами №213-VIII, №911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Крім того на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-ХІІ. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-ХІІ.
Таким чином зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, підставами для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідач 2 визначив:
- відсутність у позивача, станом на 11.10.2017, необхідного спеціального стажу 26 років 6 років;
- займання ОСОБА_1 станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії, посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.78).
Отже, особливістю пенсій за вислугу років є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
В контексті таких доводів відповідачів, суд вважає необхідним вказати на слідуюче.
Законом України від 03.10.2017 за №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (надалі по тексту також - Закон №2148-VIII; набрав чинності 11 жовтня 2017 року) розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Також Законом №2148-VIII абзац другий пункту 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV викладено в такій редакції: Положення Закону України Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Судом враховується, що Закон №2148-VIII набрав чинності 11 жовтня 2017 року.
Тобто, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що пенсії за вислугу років згідно приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначаються за умови наявності у особи станом на 11 жовтня 2017 року визначеного Законом України "Про пенсійне забезпечення" страхового і спеціального стажу. Зокрема спеціальний стаж особи повинен становити від 25 до 30 років на посадах за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Як встановлено судом із матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала з 15.08.1994 по 15.01.1997 вчителем інформатики у Надвірнянському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, а з 15.01.1997 по 18.07.2022 (день звернення за призначенням пенсії) - вчителем інформатики і математики у Надвірнянській середній школі №1, яку в подальшому перейменовано у Надвірнянський ліцей №1 імені В.М. Чорновола Надвірнянської міської ради, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та не ставиться під сумнів відповідачами.
Також судом встановлено і не заперечується позивачем, станом на 11 жовтня 2017 року її стаж роботи, як працівника освіти становить 22 роки 9 місяців 10 днів.
Відтак, оскільки спеціальний стаж роботи позивача станом на 11 жовтня 2017 року (дату набрання чинності Законом України №2148-VIII), який дає їй право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, становить менше 25 років, визначених пунктом "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, то суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 щодо наявності підстав для призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику освіти.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 27 липня 2022 року (справа №440/1286/20), Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28 жовтня 2021 року (справа №500/2/21), Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 09 червня 2021 року (справа №620/5877/20) і постанові від 02 травня 2022 року (справа №620/10549/21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Водночас, з огляду на коментовані норми законодавства, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019, суд вказує на безпідставність твердження відповідачів про те, що спеціальний стаж особи для призначення пенсії за вислугу років, станом на 11.10.2017, повинен становити не менше ніж 26 років і 6 місяців, що дає можливість скористатися правом виходу на пенсію за вислугу років.
Окрім цього, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 7 Закону № 1788-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Їх особливістю, як уже зазначалось, є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Згідно положень пункту 2.4. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Отже, важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи та входять у Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 (надалі по тексту також - Перелік №909).
У розглядуваному випадку, між позивачем та сторонами відсутній спір з приводу віднесення посад, займаних ОСОБА_1 у період трудової діяльності, до Переліку посад, визначених №909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
При цьому, як стверджується відповідачами, ОСОБА_1 станом на момент звернення із заявою від 18.07.2022 про призначення пенсії за вислугу років, займала посаду вчителя інформатики у Надвірнянському ліцеї №1 імені В.М. Чорновола Надвірнянської міської ради, тобто посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Така обставина відображена у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за №092350005315 від 27.07.2022, і додатково підтверджується записами в трудовій книжці позивача і довідкою Надвірнянського ліцею №1 імені В.М. Чорновола Управління освіти Надвірнянської міської ради від 01.07.2022 за №20/1, наявними в матеріалах справи (а.с.40, 54).
Відтак, враховуючи наведене вище, суд вважає обґрунтованими доводи органу пенсійного фонду з приводу відсутності підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, оскільки у позивача відсутній, станом на 11.10.2017, необхідний спеціальний стаж 25 років, а також займання останньою, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Таким чином, суд вважає аргументи ОСОБА_1 з приводу протиправності дій відповідачів щодо відмови у призначення їй пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, такими, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням вказаного відповідачі довели ті обставини, на яких ґрунтуються їх відзиви та пояснення, а також спростували доводи позивача.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі 993,40 гривень, підтвердженням чого є квитанція від 05.09.2022 за №2577667 на суму 908,00 гривень, і квитанція від 20.09.2022 за №2592870 на суму 85,00 гривень, які наявні в матеріалах справи (а.с.1, 21).
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судовий збір та витрати на правову допомогу.
Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 21318350), вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013).
Суддя Чуприна О.В.