09 листопада 2022 року Справа № 280/6234/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запагротех" (вул. Шевченка, буд. 18-Г, м. Гуляйполе, Гуляйпільський район, Запорізька область,70200) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запагротех" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2021 №009320/1810.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань до підприємства на підставі ст. 124 ПК України було застосовано штрафні санкції у розмірі 50% від несвоєчасно сплачених сум. Вказана редакція ст. 124 ПК України була прийнята на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX та вступила в силу з 01 січня 2021 року. Позивач зазначає, що на час вчинення правопорушень відповідальність платника податку регулювалася ст. 126 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2021. Оскільки враховуючи, що порушення податкового законодавства були розпочаті до вступу в силу Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX, то застосуванню підлягала ст. 126.1 ПК України в редакції до 01.01.2021 і сума штрафних санкцій повинна складати 88565,92 грн. За таких умов вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 26.07.2021 позовну заяву у справі № 280/6234/21 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.09.2021.
Відповідачем 14.09.2021 подано до суду відзив на позовну заяву, де вказано, що в результаті проведення камеральної перевірки встановлено порушення підприємством граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ, п. 203.2 ст. 203 розділу V ПК України з урахуванням ст. 102 ПК України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за серпень 2020 року в сумі 69902 грн. з затримкою більше 30 календарних днів (більше 90 календарних днів); за вересень 2020 року в сумі 8961 грн. з затримкою більше 30 календарних днів (більше 90 календарних днів); за жовтень 2020 року в сумі 195696 грн. з затримкою більше 30 календарних днів (більше 90 календарних днів); за листопад 2020 року в сумі 172068 грн. з затримкою більше 30 календарних днів (більше 90 календарних днів); за грудень 2020 року в сумі 150750 грн. з затримкою більше 30 календарних днів (більше 90 календарних днів). Відповідач вважає необгрунтованими посилання позивача на те, що порушення податкового законодавства були розпочаті до вступу в силу Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX, оскільки підприємство здійснювало погашення податкового боргу в період з 27.01.2021 по 21.05.2021, а відтак у контролюючого органу були всі підстави застосувати до позивача відповідальність, передбачену ст. 124 ПК України. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до довідки вих. №02-35/21/60 від 27.09.2021 головуючий суддя Сіпака А.В. перебував у відпустці з 20.09.2021 по 24.09.2021.
Підготовче засідання було перенесено на 25.10.2021, про що було повідомлено сторін.
Ухвалою суду від 25.10.2021 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 20.12.2021.
Ухвалою суду від 20.12.2021 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 20.12.2021 провадження у справі було зупинено для надання сторонам часу на примирення до 07.02.2022.
Ухвалою суду від 07.02.2022 провадження у справі поновлено.
07.02.2022 протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 10.03.2022.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської федерації в Україні введений воєнний стан.
Наказами тимчасово виконуючого обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 №12, від 11.03.2022 №13, від 18.03.2022 №14, від 25.03.2022 №15, від 01.04.2022 №16, від 08.04.2022 №17, від 15.04.2022 №18, від 22.04.2022 №21, від 29.04.2022 №22 строк дії наказу від 28.02.2022 №11 про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану продовжений до 06.05.2022 включно. Роботу суду відновлено з 10.05.2022.
Враховуючи зазначені обставини, призначене на 10.03.2022 підготовче засідання не відбулось, та його було відкладено на 16.06.2022.
Ухвалою суду від 16.06.2022 відкладено підготовче засідання на 29.08.2022.
Ухвалою суду від 29.08.2022 провадження у справі було зупинено для надання сторонам часу на примирення до 07.11.2022.
Ухвалою суду від 07.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в цей же день.
Представником позивача 07.11.2022 до суду було подано клопотання про проведення підготовчого засідання та розгляду справи по суті в порядку письмового провадження. Представник ГУ ДПС у Запорізькій області в підготовче засідання з'явився, проти задоволення клопотання представника позивача не заперечував, на фіксації судового процесу не наполягав.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Відтак, суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку ТОВ «Запагротех» щодо своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 30.09.2020 по 21.05.2021, за наслідками якої складено Акт від 10.06.2021 № 4670/08-01-18-10/36983287.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Запагротех» в порушення вимог п.п.57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям, зазначених в акті перевірки та у розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення. Фактично сплату здійснено несвоєчасно з порушеннями граничного строку сплати.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2021 № 00/9320/1810, яким на підставі ст. 124 розділу ІІ ПК України застосовано до позивача штраф у розмірі 50% у сумі 221414,80 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Статтею 67 Конституції України, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов'язку платника податку із сплати1 конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (статті 111 ПК України).
З огляду на викладене, суд зазначає, що разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Положеннями ст. 124.2 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
При цьому, положенням ст. 124.3 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розрахунку штрафних санкцій вбачається, що підставою для застосування штрафу податковий орган визначив положення п. 124.2 ст. 124 ПК України, натомість, фактично застосував штраф у розмірі 50 % від загальної суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання, тобто за п. 124.3 ст. 124 ПК України.
Натомість, фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
У постанові від 5 лютого 2021 року у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
Суд зазначає, що положеннями п. 124.2 та п. 124.3 ПК України мають суттєві відмінність не лише у розмірі санкції, а і у характері вчиненого правопорушення.
Так, надаючи правові оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Згідно статті 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.
Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Також, Законом №466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.
Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.
Суд зазначає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Таким чином, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Слід відмити, що згідно п.109.3 ст.109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.
У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
Аналізуючи зазначені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Так, в акті камеральної перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган наводить загальну інформацію щодо фінансового стану позивача, що, у свою чергу, за позицією відповідача, дає підстави стверджувати про умисну несплату позивачем узгоджених податкових зобов'язань у визначені законом строки.
Крім того, суд не вбачає можливим встановлення в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.
При цьому сам позивач не заперечує щодо допущених ним порушень в частині несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, однак вважає, що застосуванню підлягає ст. 126.1 ПК України в редакції до 01.01.2021.
Суд погоджується з аргументами позивача про те, що спірне рішення відповідача не можливо визнати правомірним через застосування положень ст.124 ПК України до тих правопорушень, які мали місце до набрання вказаною нормою права чинності.
Так, відповідачем застосовано положення ст.124 ПК України, в редакції Закону №1117-ІХ від 17.12.2020, який набрав чинності з 01.01.2021.
В той же час, у спірному випадку відповідачем проводилась камеральна перевірки з питань несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям серпень 2020 року - грудень 2020 року.
В акті перевірки зазначено, що граничний строк сплати узгоджених податкових зобов'язань настав у 2020 році. Тобто, правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов'язань було вчинено позивачем у 2020 року.
Відповідно до ст..58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки положення п.124.2 ст.124 ПК України, які набрали чинності з 01.01.2021, посилювали відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, то вони не можуть бути застосовані до тих податкових правопорушень, які мали місце до набрання чинності вказаною нормою права.
Що стосується посилання відповідача на п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, згідно із яким штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій, то в цій частині суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У свою чергу в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що саме згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX з 01.01.2021 стаття 124 Податкового кодексу України викладена у новій редакції, яка на момент вчинення позивачем порушення у виді несвоєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість не існувала, суд дійшла висновку про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2021).
Отже, враховуючи положення Основного Закону, норми якого є нормами прямої дії, а також висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 23.02.2021, справа № 810/3541/17, адміністративне провадження № К/9901/58511/18, наведені доводи відповідача у відзиві на позовну заяву не приймаються судом під час розгляду даної справи.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу штраф у розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст. 139 КАС України судові витрати підлягають розподілу відповідно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 134, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Запагротех" (вул. Шевченка, буд. 18-Г, м. Гуляйполе, Гуляйпільський район, Запорізька область,70200) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 00/9320/1810 від 06.07.2021 на суму 221414,80 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запагротех" (вул. Шевченка, буд. 18-Г, м. Гуляйполе, Гуляйпільський район, Запорізька область,70200) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3321 грн. (три тисячі триста двадцять одну гривню) 22 копійок.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 09.11.2022.
Суддя А.В. Сіпака