09 листопада 2022 року Справа № 280/4447/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Духневича О.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ»
до Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради
про визнання протиправним та скасування припису,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати припис № 5 від 26.07.2022 виданого відповідачем щодо здійснення демонтажу несанкціонованих рекламних конструкцій, що розташовані на головному фасаді будинку № 232 по пр. Соборному м. Запоріжжя.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві, зокрема, зазначено, що відповідно до оскаржуваного припису: на головному фасаді будинку № 232 по проспекту Соборному міста Запоріжжя розміщено рекламні конструкції з написом «ВИНА СВІТУ» та банера із зображенням винного льоху (бочки). Дана конструкція розміщена без відповідного дозволу робочого органу з питань реклами - департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради із залученням обласного органу охорони культурної спадщини - Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації. Аргументи щодо ідентифікації напису «ВИНА СВІТУ» та із зображенням винного льоху на фасаді будинку, саме як реклами, відповідач в приписі не наводить. Також не наводиться доказове обґрунтування обставин викладених у спірному приписі. Вказує, що вивіска магазину «ВИНА СВІТУ», за вказаною адресою, не містить зображень ні особи, ні будь-якого товару, а тому відповідно відсутні підстави її ідентифікувати як рекламу. На вивісці зображено виключно торгову марку «ВИНА СВІТУ», яка зареєстрована у встановленому законом порядку, іншої інформації там немає. Розмір, зміст та місце розміщення вивіски «ВИНА СВІТУ» відповідає вимогам чинною законодавства України. Щодо вказівки в приписі про розміщення конструкції (банеру) із зображенням льоху, вказує, що як засвідчують фотознімки фасаду за вказаною в приписі адресою, банер містить зображення дерев'яних бочок. Стверджує, що таке зображення не є рекламою, оскільки конструкція не містить інформації про магазин чи товар, який у ньому продається, не містить уточнення щодо асортименту товару чи напрямку діяльності магазину, що виключає можливість ідентифікувати таку конструкцію як рекламу. З огляду на викладене, вважає, що припис № 5 від 26.07.2022 є протиправним, оскільки відповідачем невірно ідентифіковано вивіску «ВИНА СВІТУ» та банеру із зображенням дерев'яних бочок як рекламних конструкцій, які розміщені без дозвільних документів. З наведених підстав просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 19.08.2022 на адресу суду надіслав відзив (вх. № 32014), у якому, зокрема пояснює, що зазначені у приписі конструкції не відповідають законодавчо встановленим критеріям та ознакам вивіски, тому дані конструкції не можуть бути ідентифіковані як вивіски, а являються зовнішньою рекламою. Єдиною підставою для розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках культурної спадщини на території міста Запоріжжя є дозвіл, виданий у встановленому порядку за участю органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації (оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 є пам'яткою культурної спадщини та знаходиться в межах історичного ареалу « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). У зв'язку з тим, що розміщення відповідних конструкцій здійснено без дозвільних документів, всупереч вимогам чинного законодавства України та псує естетичний вигляд пам'ятки культурної спадщини, припис винесено правомірно та є таким що не підлягає скасуванню та повинен бути виконаний позивачем. З огляду на зазначене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ» зареєстровано як юридична особа 27.05.2015, з номером запису про державну реєстрацію: 10911020000001129, основним видом економічної діяльності якого є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 20-21).
Відповідно до договору № 101/2021 суборенди нежитлового приміщення від 02.12.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав у суборенду позивачу частину нежитлового приміщення № 145, яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м. (а.с. 27-29).
На підставі Ліцензійного договору про надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг) від 01.12.2021, укладеного між позивачем (ліцензіат) та ОСОБА_2 (ліцензіар), позивачу надано дозвіл на використання Знаку (просту ліцензію).
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 вказаного договору, під Знаком розуміється знак для товарів і послуг «ВИНА СВІТУ» (свідоцтво України на знак для товарів і послуг №227101, видане Міністерством економічного розвитку і торгівлі країни та зареєстроване у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.05.2017) (а.с. 34-36).
25.07.2022 відповідачем було здійснено виїзд за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний до житлового будинку № 232, який є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення Будинок житловий (охоронний № 4467/16-Зп), згідно наказу Міністерства культури України від 03.03.2017 № 154.
За результатами виїзду посадовими особами відповідача зафіксовано розміщення на головному фасаді будинку № 232 рекламної конструкції з написом «ВИНА СВІТУ» та на частині правого торцевого фасаду банера із зображенням винного льоху, у зв'язку із чим 26.07.2022 був складений припис № 5, за змістом якого відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради, у відповідності до пунктів 4, 8 частини 2 статті 6, частини 6 статті 24, статей 27, 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту 5.1.3 Положення про відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради, вимагає здійснити заходи з демонтажу несанкціонованих рекламних конструкцій (з написом «ВИНА СВІТУ» та банера із зображенням винного льоху), що розташовані на головному фасаді та на частині правого торцевого фасаду будинку АДРЕСА_1 та розмістити вивіски магазину «ВИНА СВІТУ» виконані з урахуванням вимог концепції архітектурного середовища міста Запоріжжя «Код міста», а саме з використанням літер «на просвіт» без коробу. Термін виконання заходів: 05.08.2022 (а.с. 24-26).
Не погодившись з обґрунтованістю прийнятого припису, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III).
Положеннями статті 1 Закону № 1805-III визначено, що об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Частиною 1 статті 3 Закону № 1805-III передбачено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 6 Закону № 1805-III, до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
Приписами статті 30 Закону № 1805-III передбачено, органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами (далі - Закон № 270/96-ВР).
Статтею 1 Закону № 270/96-ВР визначено, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.
Положеннями частини 1 статті 16 Закону № 270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Правила № 2067).
Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (пункт 1 Правил № 2067).
Пунктом 2 Правил № 2067, зокрема, визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
Верховний Суд у постанові від 29.10.2021 по справі № 280/1330/19 зазначив, що за приписами частини 7 статті 8 та частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу» не вважається рекламою: розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці; вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.
Так, з матеріалів справи слідує, що на фасаді будинку АДРЕСА_1 , який знаходиться в суборенді у позивача, розміщено вивіску з написом «ВИНА СВІТУ», знак для товарів і послуг «ВИНА СВІТУ» належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 (а.с. 31-33).
Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ» на підставі ліцензійного договору про надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності від 01.12.2021, укладеному між позивачем та ОСОБА_2 , належить невиключне право на використання знаку для товарів і послуг у відношенні вказаних в свідоцтві № НОМЕР_2 послуг 35 класу міжнародної класифікації товарів і послуг для відкриття і роботи мережі фірмових магазинів «ВИНА СВІТУ» (а.с. 34-38).
Відповідно до Акту візуального обстеження пам'ятки культурної спадщини від 26.07.2022, складеного посадовими особами відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради, 26.07.2022 посадовими особами відповідача виявлено факт розміщення на головному фасаді будинку № 232 по проспекту Соборному міста Запоріжжя рекламних конструкцій з написом «ВИНА СВІТУ» та банера із зображенням винного льоху. Даний об'єкт знаходиться в межах історичного ареалу «Соціалістичне Запоріжжя», який наказом Міністерства культури України від 03.03.2017 № 154 занесено до Державного реєстру нерухових пам'яток України як пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний № 4467/16-Зп). Загальна площа поверхонь конструкції з написом «ВИНА СВІТУ» складає 14,52 кв.м.: з боку проспекту Соборного має розмір довжина/висота 11,15 м.*0,75, з боку вул. Лобановського - 8,2 м.*0,75. Розмір банера на головному фасаді житлового будинку довжина/висота 7,62 м./2,65 м. площа банера - 20,20 кв.м., що перевищує норму в 3 кв. м. для інформаційних вивісок чи табличок, закріплених Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами (а.с. 53-54, 63-71).
Суд звертає увагу, на те що даний акт складено 26.07.2022, тоді як оскаржуваний припис має посилання на здійснення моніторингу стану пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення за вказаною адресою 25.07.2022, що свідчить про наявність невідповідностей щодо дати здійснення моніторингу.
Також, дослідивши фотознімки розміщеної вивіски «ВИНА СВІТУ», які надані сторонами по справі суд встановив, що вивіска з написом «ВИНА СВІТУ», написом «Фірмова крамниця» та зображення на ній винного льоху не містять закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а відтак не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами (а.с. 39, 54).
З оглядну на зазначене суд приходить до висновку про те, що певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісних показників, країну походження, виробника тощо. Натомість розміщена на фасаді будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , вивіска з написом «ВИНА СВІТУ» у розумінні приведених вище норм законодавства є зареєстрованим знаком для товарів та послуг, право на яке належить ОСОБА_2 , а не рекламним засобом.
Даний висновок узгоджується с правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 29.10.2021 по справі № 280/1330/19.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на порушення позивачем вимог передбачених пунктом 48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, слід зазначити наступне.
Положеннями вказаного пункту Типових правил передбачено, що вивіски чи таблички: повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об'єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.
Тобто, з наведених норм слідує, що вивіска чи табличка має відповідати таким умовам: місце розміщення (на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення); розмір - загальна площа не повинна перевищувати 3 кв.м.; зміст (інформація про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи).
Посилаючись, що спірна конструкція за своїм розміром перевищує 3 кв.м., відповідач не звернув уваги на те, що таке обмеження стосується виключно правил використання вивісок, порушення яких має наслідком застосування відповідальності, зокрема, у вигляді демонтажу, як це передбачено пунктом 49 Типових правил, натомість не змінює належність такої конструкції до вивісок (таблички), а не реклами, оскільки не є критерієм розмежування рекламного носія та інформаційної таблички.
Вказана правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 по справі № 814/2539/14.
Вивіска з написом «ВИНА СВІТУ» на фасаді будівлі, в якій знаходиться зазначене нежитлове приміщення, позивачем розміщена з урахуванням вимог частини 6 статті 9 Закону № 270/96-ВР.
Відтак, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем припису № 5 від 26.07.2022 щодо здійснення демонтажу несанкціонованих рекламних конструкцій, що розташовані на головному фасаді будинку АДРЕСА_1 та як наслідок наявність підстав для його скасування.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого припису, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 2481,00 грн., які підтверджуються квитанцією № 0.0.2621176711.1 від 25.07.2022, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ» (70500, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Вержбицького 22а, ЄДРПОУ 39805236) до Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради (69001, м. Запоріжжя, вул. Зелінського буд.3, ЄДРПОУ 43215946) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати припис № 5 від 26.07.2022 виданий Відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради щодо здійснення демонтажу несанкціонованих рекламних конструкцій, що розташовані на головному фасаді будинку № 232 по проспекту Соборному міста Запоріжжя.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН-СТОРИ» судовий збір у розмірі 2481, 00 грн.(дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич