09 листопада 2022 року м. Житомир справа № 240/17933/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання протиправною бездіяльності про відмову в перерахунку та виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром та зобов'язання провести її перерахунок та виплату без застосування такого обмеження.
На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №240/11317/20 йому здійснено перерахунок пенсії з 17 липня 2018 року, проте розмір пенсії обмежено максимальним розміром, що свідчить про порушення його прав.
Ухвалою суду від 22 серпня 2022 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
07 вересня 2022 року до суду надійшли витребувані судом документи.
27 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії. Після проведення такого перерахунку орган Пенсійного фонду України застосував положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VIта проводить нарахування і виплату пенсії із застосуванням обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Оскільки положення названого Закону неконституційними не визнавались, правові підстави для задоволення позову, на переконання відповідача, відсутні.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що позивач з квітня 2008 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №240/11317/20 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України № 796-XII. Зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України № 796-XII, що дорівнює 2 мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання рішення позивачу здійснено перерахунок пенсії з 17 липня 2018 року, утім, при перерахунку пенсії на виконання судового рішення розмір пенсії позивача обмежено 10 прожитковими мінімумами, встановленими для непрацездатних осіб.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром.
Листом від 04 серпня 2022 року №20498-18421/К-02/8-0600/22 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило, що місячний розмір пенсії позивача до 01 березня 2022 року становив 30255,48 грн, в тому числі основний розмір пенсії 15743,98 грн. З 01 березня 2022 року розмір пенсійної виплати становив 32459,62 грн, де 25581,96 грн - основний розмір пенсії, 13000,00 грн - підвищення особі, яка проживає на територіях радіоактивного забруднення, 967,00 грн - підвищення особі з інвалідністю1 групи внаслідок війни, 70 грн - цільова допомога особі з інвалідністю 1 групи внаслідок війни, 474,50 грн - додаткова пенсія особам з інвалідністю 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС. З 01 липня 2022 року у зв'язку із підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсійної виплати збільшився до 32506,12 грн. При цьому відповідач звернув увагу позивача на те, що згідно зі статтею 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак, виплата належної суми пенсії здійснюється у максимальному розмірі, відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Визначальним питанням для вирішення цієї справи є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України № 796-XII.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України № 796-XII, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 1 Закону України № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ (далі - Закон України 3668-VI).
За положеннями статті 2 цього Закону, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як свідчать матеріали справи, пенсія позивачу призначена з квітня 2008 року у зв'язку з отриманням інвалідності.
Надалі, Житомирський окружний адміністративний суд від 20 жовтня 2020 року зобов'язав ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України № 796-XII, що дорівнює 2 мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Суд звертає увагу, що частина 3 статті 67 Закону України № 796-XII була викладена в редакції Закону України №3668-VI, яка передбачала, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 у справі 580/5962/20 висловив правову позицію, за якою положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням такого Закону стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Верховний Суду відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформував новий правовий висновок щодо застосування пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3668-VI.
З матеріалів справи убачається, що внаслідок перерахунку пенсії позивача на підставі судового рішення розмір пенсії перевищив максимальний.
Однак, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини 2 статті 2 Закону України № 3668-VI, тому до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення зазначеної правової норми, яка встановлює обмеження пенсії 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з наведеного, розмір перерахованої відповідно до Закону України №796-ХІІ в редакції, чинній з 01 жовтня 2011 року, зокрема, і належної позивачу пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів.
Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.
Відтак, суд дійшов висновку, що обмеження позивачу пенсії максимальним розміром є правомірним та цілком відповідає як нормам чинного законодавства так і правовій позиції Верховного Суду, а тому відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку усім доказам у їх сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис