02 листопада 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 ,захисника ОСОБА_9 кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_6 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2022 року у кримінальному провадженні №12017260150000705 щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, приватного підприємця,одруженого,раніше не судимого, обвинуваченого за ч.1 ст. 119 КК України, -
ВирокомСторожинецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2022 року ОСОБА_8 визнаний невинуватим та виправданий у зв'язку з недоведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.
Вирішена доля речових доказів та автомобіля марки Форт Транзит номерний знак НОМЕР_1 ,білого кольору, який повернутий ОСОБА_11 .
На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги прокурора Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_6 .
Прокурор ОСОБА_10 у апеляційній скарзі просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Провадження№11-кп/822/376/22 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_12
Категорія: ч.1 ст. 119 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Вважає,що даний вирок не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню у зв'язку неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, які вплинули на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого та через істотні порушення вимог кримінально процесуального закону.
Твердить,що суд безпідставно не взяв до уваги та не надав оцінки всім обставинам, які були повідомлені свідками у ході їх допиту у суді, які мають істотне значення та могли істотно вплинути на висновки суду, а також суд не зазначив у вироку, чому відкинув їх .
Зокрема, суд не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_13 , який вказав, що на місці, де знайшли загиблого був один пес, який був прив'язаний та міг переміщуватися на декілька метрів, по периметру ставка, на певній території. Він бачив тілесні ушкодження у загиблого, а саме коло грудей були укуси та рука була в крові.
Також суд не надав оцінки показам свідка ОСОБА_14 , який підтвердив, що одразу побачив, що чоловіка покусав пес, який був на прив'язі як на момент їхнього приїзду, так і ввечері коли покусали чоловіка. При цьому ОСОБА_15 сказав, що йому потрібно надати допомогу
Крім цього суд не надав належної оцінки показам свідка ОСОБА_16 , який бачив на тілі загиблого сильні укуси від собаки, допоміг віднести загиблого до машини та вказав, що дана собака охороняла став та належала ОСОБА_8 . Після цієї події ОСОБА_8 забрав ту собаку.
Апелянт стверджує,що суд, посилаючись на висновок СМЕ за № 038 без зазначення мотивів прийнятого рішення, відкинув п.5 та п.8 висновку, які мають суттєве значення для кримінального провадження та вказують на те, що травмуючі агенти, внаслідок дії яких виникли ушкодження на тілі потерпілого, за своїми характеристиками можуть бути віднесені до тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими можуть бути і зуби собаки, а також те, що садна на тілі потерпілого могли утворитися внаслідок тангенційної (ковзної) дії зубів, не виключено, пазурів собаки.
Окрім цього, у свідоцтві про смерть ОСОБА_6 зазначено, що він помер у реанімаційному відділенні внаслідок укусів собакою.
Також судом не надано жодної оцінки умовам утримання собаки обвинуваченим.Зокрема,всупереч вимогам Закону України'Про захист тварин від жорстокого поводження», утримуючи на неогородженій та вільній для доступу сторонніх осіб земельній ділянці сторожову собаку, яка здатна спричинити тілесні ушкодження, а саме утримуючи собаку на прив'язі близько 100 метрів,яка дозволяла їй вільно пересуватися значною територією, не встановивши будь-яких попереджувальних знаків, не вжив вичерпних заходів для того, щоб вказана собака не мала можливість завдати шкоди життю та здоров'ю іншої людини, створив таким чином умови небезпеки оточуючим, внаслідок чого 01.07.2017 року вказана собака заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_6 , які призвели до смерті.
На думку апелянта, надані суду докази в сукупності дозволяють зробити висновок про винуватість особи,а тому суд прийшов до необґрунтованого висновку про недоведеність тієї обставини,що в діях ОСОБА_8 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та виправдав його.
Потерпілий ОСОБА_6 у апеляційній скарзі просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.49 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Заявлений позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди просив задовольнити в повному обсязі
Посилається на те, що суд не в повній мірі відобразив покази свідка ОСОБА_16 , який детально розповів про обставин вчиненого злочину та вказав, що у потерпілого бачив укуси під пахвою та роздертий одяг, а коли з потерпілого зняли футболку, побачив сильні укуси,після чого вони понесли чоловіка у автомобіль ОСОБА_17 . Також свідок пояснив, де знаходилася собака, хто її прив'язав, де знаходився після укусів потерпілий , однак такі покази не зазначені у вироку, що впливає на встановлення істини у справі та всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.
Також апелянт стверджує, що покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які суд виклав у вироку,суперечать показам, які відображені на технічному носії та які підтверджують ОСОБА_18 .
Крім цього, зазначає, що ОСОБА_8 , будучи власником собаки, діючи зі злочинною недбалість в порушення діючих норм, які регулюють порядок утримання та поводження з тваринами, попри дорогу прив'язав на ланцюг собаку, чим створив умови небезпеки оточуючим, а саме громадянам, які пересувалися дорогою, внаслідок чого собака заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_19 , які призвели до його смерті.
У зв'язку з цим вважає, що між бездіяльністю ОСОБА_8 та наслідками у виді смерті потерпілого є причинний зв'язок, а тому підстав для виправдання обвинуваченого у зв'язку з не доведенням , що в його діях є склад злочину , передбачений ч.1 ст.119 КК України не має.
На думку апелянта, досудове розслідування даного провадження проведено не якісно, що потерпілий пов'язує із значним впливом обвинуваченого як на досудове, так і на судове слідство, яке тривало значний час та призвело до закінчення терміну притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого подав заперечення на апеляційні скарги прокурора та потерпілого,в якому вважає, що суд дійшов законного висновку про невинуватість ОСОБА_8 у інкримінованому йому діянні через відсутність доказів на підтвердження обвинувачення, тому просить залишити вирок без змін, а подані апеляційні скарги- без задоволення.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він, будучи директором АП ТОВ «Кам'яна», після того, як 16.06.2004 уклав із Сторожинецькою районною адміністрацією договір оренди земельної ділянки водного фонду, яка розташована на території Кам'янської сільської ради з метою здійснення охорони даної земельної ділянки, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, порушуючи п.2, п.3,(в), п.6 (г), п.7, п.8 (в) «Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах» від 17.06.1980 року, не вжив необхідних заходів, спрямованих на створення необхідних умов утримання собаки, хоча повинен і зобов'язаний був вжити такі заходи, на вказаній неогородженій та вільній для доступу сторонніх осіб земельній ділянці, утримуючи свою сторожову собаку при цьому будь-яких застережливих написів для громадян та інших осіб там не встановив.
В період часу з 22 год.00 хв. 30.06.2017 року по 00 год. 15 хв. 01.07.2017 року в селі Кам'яна Сторожинецького району Чернівецької області, громадянин ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходячи через вищевказану земельну ділянку, (яку ОСОБА_8 орендував) був покусаний вказаною собакою та отримав згідно висновку експерта №71 від 01.08.2017 року тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в тому числі й тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що перебувають у прямому причинному зв'язку з фактом настання смерті ОСОБА_19 .
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані органом досудового слідства за ч.1 ст. 119 КК України, тобто вбивство через необережність.
Заслухавши доповідь судді,доводи прокурора,потерпілого ОСОБА_6 та його представника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 про відсутність підстав для скасування судового рішення, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апелянтів, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим,тобто ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин,які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог 94 КПК України з точки зору їх належності,допустимості,достовірності та достатності для прийняття остаточного рішення у справі.
Судова колегія вважає, що таких вимог закону суд першої інстанції дотримався у повній мірі та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону .
Так, із показань обвинуваченого у суді встановлено, що він не визнав вину.Показав,що орендує з 2004 року земельну ділянку водного фонду площею близько 20 гектарів, яка розташована за межами сіл Камяна та Михальча. Він займається вирощуванням риби, собака охороняла дане озеро більше двох років. У той вечір 30 червня 2017 року він був біля овець,чабан почув крик біля озера та сказав йому. Він на авто поїхав до озера, там на траві побачив невідомого чоловіка, у якого були рани. Подзвонив своєму сину і вони відвезли його до лікарні.Він зробив все можливе, щоб врятувати життя потерпілому та вважає, що вини його у смерті потерпілого немає.
Потерпілий в суді показав, що він є рідним братом померлого. Вважає, що обвинувачений ОСОБА_20 має відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, тому просить задовольнити цивільний позов в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду показав, що він є сином ОСОБА_21 . Батько подзвонив йому пізно увечері та сказав під'їхати у кінець озера. Коли він приїхав, то побачив невідомого чоловіка, який лежав на траві, батько сказав, що його необхідно відвезти у лікарні. Вони поклали його до багажного відсіку автомобіля та відвезли до лікарні. Там віднесли на другий поверх та залишили в лікарні.
Свідок ОСОБА_14 у суді показав, що він разом зі свідком ОСОБА_22 приїхали на озеро, залишили машину і на тракторі кропили поле. Коли завершували, то побачили, що до їх машини під'їхала інша машина. Це було пізно вночі. Коли під'їхали до машини, то побачили ОСОБА_23 , який сказав, щоб вони допомогли відвезти невідомого чоловіка, якого мабуть покусали собаки, до лікарні. Не бачив крові, бо було темно. Вони допомогли погрузити невідомого до автомобіля та відвезли до лікарні.
Свідок ОСОБА_16 суду повідомив, що в середині літа в с. Камяна біля озера він разом з своїм шваґром ОСОБА_24 кропили поля. Машину, на якій приїхали, залишили біля озера. Не чули ніякого крику, бо працював трактор. Коли побачили вночі фари автомобіля, який рухався в бік озера, де стояла їх машина, під'їхали. Там на землі лежав невідомий чоловік, а на автомобілі під'їхав ОСОБА_25 , який є його дідусем, та попросив допомогти погрузити чоловіка, бо треба його відвезти до лікарні.
Свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_27 очевидцями даних подій не були і лише підтвердили, що 30.06.2017 року до них заходив ОСОБА_28 , який повідомив, що йде до трактора, який в полі працює, бо хоче домовитися, щоб йому покосили траву. Відвідавши їх, ОСОБА_29 пішов у бік озера. Будинок ОСОБА_30 знаходиться десь біля 500 м від поля, де працював трактор, але криків свідки не чули.
Свідки також повідомили суду, що озеро та поле перебуває у оренді ОСОБА_8 і вони знали, що озеро охороняють собаки.
Свідок ОСОБА_31 в суді показав, що він є головою села. Згідно договору оренди ОСОБА_8 орендував земельну ділянку водного фонду близько 20 гектарів. Дана земельна ділянка перебуває за межами населених пунктів села Кам'яна та села Михальча. Очевидцем подій не був, але вказав, що йому було відомо про те, що в районі озера ОСОБА_30 покусала собака.
Судова колегія вважає необгрунтованими твердження апелянтів, що суд не взяв до уваги та не надав оцінки всім обставинам, які були повідомлені свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 у ході їх допиту у суді, які мають істотне значення та могли істотно вплинути на висновки суду.
Представник потерпілого та прокурор у апеляційній скарзі вказували,що показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 не повністю викладені у вироку та не відповідають тим показам,які свідки надавали у ході судового розгляду.
Судова колегія враховує,що суд у вироку не зобов'язаний викладати дослідно увесь обсяг показань,а лише їх стислий зміст,який дозволяє зробити висновки щодо істотних для провадження обставин.
Апеляційним судом за клопотанням представника потерпілого були повністю досліджені показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 ,зафіксовані на технічному носії,які вони надавали у районному суді.
При цьому апеляційний суд не надає іншу оцінку показанням свідків,аніж її надав районний суд.
За наслідками дослідження було встановлено,що показання цих свідків,які суд стисло виклав у вироку, відповідають тим показам ,які свідки надавали у суді. Із дослідженого повністю звукозапису показань цих свідків вбачається,що вони бачили на потерпілому покуси,схожі на покуси собак чи собаки, але жоден із свідків не вказав, що потерпілий був покусаний саме собакою ОСОБА_8 .
Окрім того,свідок ОСОБА_14 показав,що собаки там ходять зграями. Він не бачив,щоб ОСОБА_32 відтягував свого собаку від потерпілого.Чи був потерпілий на відстані,де його міг дістати собака,що належав ОСОБА_32 ,свідок не знає. Чи були на собаці залишки крові- не може сказати,оскільки було темно.Також не знає,чи була кров на землі. Там,де вони залишили машину,пес не діставав до авто.Де знаходився потерпілий-до чи після авто-не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_16 також показував,що біля ставка,де постраждав потерпілий, люди ходять зрідка,дороги немає,лише вони проїжджали трактором,коли кропили поля.Собаку Шевчука бачили,вона була на цепку, машину залишали неподалік від собаки.
Свідок ОСОБА_13 також показував,що він не знає,у якому місці знаходився потерпілий,коли він(свідок) приїхав до озера,було темно.
Отже,доводи доводи прокурора та потерпілого,що судом у вироку не викладені показання свідків,які доводять винуватість ОСОБА_8 ,не відповідають дійсності.
Натомість,як свідчить звукозапис, показання свідків навпаки свідчать на користь висновків суду про те,що винуватість Шевчука у вчиненні злочину не доведена,оскільки свідки не бачили,де саме перебував потерпілий у момент та після отримання тілесних ушкоджень,їм не відомо,чи потерпілий був покусаний саме собакою Шевчука,а чи іншими собаками,чи був потерпілий у місці,де діставав прив'язаний на ланцюгу собака-їй також не відомо.Окрім того,свідкам не відомо,чи були на собаці,належній ОСОБА_32 сліди крові,також вони не бачили крові на землі.
Згідно рапорту від 01.07.2017 року, який зареєстровано в журналі ЄО Сторожинецького ВП ГУНП, від чергового лікаря Сторожинецької центральної лікарні надійшло повідомлення про те, що в центральній лікарні в присутності лікарів помер невідомий чоловік, який доставлений з с. Кам'яна (т.1 а.с. 20).
З висновку експерта №71 від 01.08.2017 року вбачається, що смерть ОСОБА_19 настала від геморагічного шоку як ускладнення масивної зовнішньої кровотечі з ушкодженням магістральних судин забійно-рваної рани правого плеча.
При судово- медичній експертизі у громадянина ОСОБА_19 виявлені,зокрема, тілесні ушкодження-рани на внутрішній поверхні правого плеча у верхній третині з розривом плечової артерії та вени.
Дані тілесні ушкодження виникли за короткий проміжок часу до моменту настання смерті від дії тупого твердого предмета, і за ознакою «небезпека для життя» та згідно висновку експерта №71 від 01.08.2017 року відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті.
При судово-токсикологічній експертизі крові трупа гр. ОСОБА_19 1983 р.н.виявлено етиловий спирт в кількості 3, 3 %, що стосовно до живих осіб, звичайно відповідає умовно сильному алкогольному сп'янінню при якому може наступити смерть
(т.1 а.с. 68-71);
Такий висновок в судовому засіданні повністю підтвердив експерт ОСОБА_33 , який пояснив, що смерть ОСОБА_30 настала від геморагічного шоку. Плечова артерія була пошкоджена і це призвело до значної втрати крові, а відтак і до шоку. Людина може перебувати у свідомості, пересуватися може, робити певні рухи, однак була велика втрата крові, більше 40 відсотків, тому це призвело до смерті.
Згідно висновків комісійної судово- медичної експертизи за №038 від 02.07.2021 року, при первинній судово- медичній експертизі трупа ОСОБА_19 виявлені тілесні ушкодження,зокрема, рвана рана на внутрішній поверхні правого плеча у верхній третині з розривом плечової артерії та вени. Дані ушкодження виникли задовго до моменту настання смерті, від дії тупого твердого предмета, за ознакою «небезпека для життя» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
Беручи за основу наявні судово-медичні дані комісія експертів не вбачає можливості з достатнім ступенем вірогідності визначити як час виникнення тілесних ушкоджень у громадянина ОСОБА_19 та тривалість процесу травмування, так і проміжок часу, який збіг з моменту травмування до моменту виявлення підекспертного на місці події.
Тілесні ушкодження,виявлені на тілі ОСОБА_19 , виникли внаслідок багато чисельної травматичної дії тупих твердих предметів, однак за наявними судово- медичними даними не є можливим ні ідентифікувати ці травмуючі агенти, ні визначити їх чисельність,однак вони можуть бути віднесені до тупих твердих предметів,якими можуть бути і зуби собаки(п.5)
Також експерти зазначили,що садна,виявлені на тілі ОСОБА_19 садна могли утворитись внаслідок тангеційної (ковзної) дії зубів, не виключено, пазурів собаки(п.8)
Разом із тим,експертами при проведені дійсної експертизи не отримано достовірної інформації щодо слідоутворюючих характеристик травмуючих агентів, внаслідок дії яких виникли ушкодження на тілі ОСОБА_19 , що не дозволяє дати аргументовані відповіді на питання щодо можливості виникнення ушкоджень на тілі підекспертного внаслідок нападу однієї чи декілька собак, а також щодо ідентифікації конкретної собаки.
Комісією експертів не отримано переконливих доказів у вигляді специфічних ушкоджень, які б дозволили розмежувати ушкодження за травмуючим агентом, переконливо визначити однією чи кількома тваринами ці ушкодження були завдані зазначені вище ушкодження, а надто, чи завдані ці ушкодження конкретною твариною (яка за версією ухвали, належить гр.. ОСОБА_8 ) (т.3 а.с. 61-72).
За таких обставин посилання прокурора не врахування,як вважає апелянт, судом п.п.5,8 висновку експертів не спростовують висновків суду,оскільки не доведено,що ушкодження на тілі ОСОБА_19 заподіяні саме собакою,що належить ОСОБА_32 ( а не іншою собакою чи собаками)
Суд правильно вказав,що покази ОСОБА_8 та свідків про можливість нападу бродячих собак, які могли покусати потерпілого,не спростовані наданими суду доказами.
Судом також був досліджений протокол огляду місця події від 01.07.2017 року із фототаблицями, згідно якого була оглянута земельна ділянка прибережної зони, яка відноситься до Михальчанської сільської ради та перебуває в оренді підприємства ТОВ «Камяна», директором якого є ОСОБА_8 ..Зі змісту протоколу вбачається,що на території ділянки знаходиться озеро та вздовж нього протягнуто металевий трос приблизно довжиною 100 м. Близько середини троса є ділянка з прим'ятою травою, на якій наявна речовина бурого кольору.На металевому тросі також речовина бурого кольору.
(т.1 а.с. 36-37, 40-45)
Як зазначено у протоколі огляду місця події,слідчим із місця події було вилучено зразки речовини бурого кольору з тросу та трави.
Разом із тим, висновку експерта,який би встановив,чи є ця речовина кров'ю та чи це кров потерпілого,у провадження немає і такий доказ прокурором суду не надавався,на що правильно вказав суд у вироку.
Стороною обвинувачення не було встановлено та у протоколі не зафіксовано, на якій відстані перебував ОСОБА_19 по відношенню до собаки, яка знаходилася прив'язаною до металевого тросу, тому суд обгрунтовано зазначив, що за таких обставин не можливо стверджувати, що був контакт саме з цією собакою.
З долученого до матеріалів провадження та дослідженого в судовому засіданні договору оренди земельної ділянки водного фонду від 16.06.2004 року,укладеного між Сторожинецькою районною державною адміністрацією та Аграрно-промисловим ТзОВ «Кам'яна» в особі директора ОСОБА_23 (орендар) вбачається,що земельна ділянка водного фонду(де відбувались події) знаходиться на території за межами сіл Кам'яна та Михальча Сторожинецького району Чернівецької області ( т.1 а.с. 38-39);
Ставлячи у вину ОСОБА_8 злочинну недбалість внаслідок недотримання ним вимог «Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах» від 17.06.1980 року,(які втратили чинність 28.01.22)сторона обвинувачення не зважила,що ці вимоги поширюються лише на правила утримання тварин у межах неселеного пункту,тоді як наявними у справі доказами встановлено,що земельна ділянка,де постраждав потерпілий,знаходиться за межами сіл Кам'яна та Михальча Чернівецької області.
Посилання прокурора у апеляційній скарзі на допущені, як він вважає, порушення обвинуваченим вимог Закону України'Про захист тварин від жорстокого поводження» є недоречними,оскільки згідно обвинувального акту такі порушення йому у вину не ставились.
Твердження прокурора про те,що суд не надав оцінки умовам утримання собаки обвинуваченим в розрізі дотримання вимог Закону України'Про захист тварин від жорстокого поводження»(які не ставились у вину) жодним чином не впливають на висновки суду,оскільки,як було зазначено вище,суду не було надано стороною обвинувачення доказів,що потерпілий ОСОБА_19 був травмований саме собакою ОСОБА_8 .
Отже,надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,оскільки не доведено,що смерть потерпілого настала через спричинення тілесних ушкоджень саме собакою обвинуваченого,а також внаслідок його злочинної недбалості.
Наведені у апеляційних скаргах доводи таких висновків не спростовують.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та обгрунтовано визнав ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ст.119 КК України та виправдав його у зв'язку з не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. У зв'язку із виправданням обвинуваченого, відсутні підстави для розгляду позову потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду , -
Апеляційну скаргу прокурора Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2022 року щодо ОСОБА_23 за ст.119 ч.1 КК України- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2