Іменем України
13 жовтня 2022 року м. Кропивницький
справа № 388/1041/19
провадження № 22-ц/4809/883/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,
за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , нотаріус Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах Олена Федорівна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Долинська міська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області (суддя Степанов С. В.) від 07 червня 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
01 серпня 2019 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також нотаріуса Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах Олени Федорівни, зазначивши як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Долинську міську раду, в якому просила про таке:
1)Встановити факт, що померлий ОСОБА_4 станом на 08 березня 2006 року постійно проживав спільно з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2)Визнати незаконною та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах Олени Федорівни від 21 листопада 2016 року № 2011/02-31;
3)Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,56 га, яка розташована на території Суходільської сільської ради.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років померла ОСОБА_5 й після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку за № 195для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,56 га та розташована на території Суходільської сільської ради. Спадщину за заповітом прийняв син померлої ОСОБА_4 і ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав відповідне свідоцтво, але державний акт на право власності на землю на своє ім'я не переоформив.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер перебуваючи в гостях у ОСОБА_6 на Молодіжненської селищної ради, але фактично він на території цієї селищної ради не проживав.
Натомість з 2003 року і до смерті ОСОБА_4 проживав у селі Новосавицьке Долинського району Кіровоградської області без реєстрації місця проживання разом з позивачкою в селі Новосавицьке Долинського району Кіровоградської області, де й був похований.
Позивачка доводилася рідною сестрою ОСОБА_4 й виявила бажання прийняти спадщину.
З огляду на спільне проживання спадкодавця ОСОБА_4 на час його смерті та спадкоємиці ОСОБА_1 , вона вважає себе такою, що прийняла спадщину та користувалася земельною ділянкою померлого.
У 2016 році позивачка звернулася до Першої львівської державної нотаріальної контори стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_4 , але 21 листопада 2016 року державний нотаріус Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах О. Ф. ухвалила постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2011/02-31 у якій зазначила, що щодо майна померлого ОСОБА_4 право на спадщину в першу чергу за законом мають право його сини: ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, бо на час відкриття спадщини були зареєстровані разом зі спадкодавцем з у м. Львові.
Позивачка вважає постанову нотаріуса помилковою так, як фактично на час відкриття спадщини спадкодавець проживав не в м. Львові, а з нею в с. Новосавицьке Долинського району Кіровоградської області. Крім того, в іншій справі ОСОБА_2 вказував, що він з серпня 2004 року по грудень 2006 року не перебував в Україні, шукав політичного притулку в Чеській Республіці. Вчасно заяви про прийняття спадщини відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не подали.
Відтак позивачка вважає, що спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спадщину не прийняли, а тому право на спадкування отримала вона, як спадкоємиця другої черги за законом, спадщину вона прийняла внаслідок спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення, суд вказав, що надані позивачкою докази не підтверджують факт спільного проживання її та ОСОБА_4 на час смерті останнього. Суд також не знайшов підстав для скасування постанови нотаріуса та визнання за позивачкою права на спадкове майно через недоведеність підстав позову.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Бойко Дмитро Павлович, просить змінити мотивувальну частину рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2022 року.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції неправильно визначив належного відповідача. Позивачка вважає, що матеріали спадкової справи, яку суд першої інстанції залучив до цивільної справи вказують на те, що спадкоємці першої черги за законом щодо майна померлого ОСОБА_2 і ОСОБА_7 спадщину не прийняли, бо не проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а заяви про прийняття спадщини подали до нотаріальної контори поза встановленим строком.
Таким чином, позивачка стверджує, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є неналежними відповідачами, натомість належним відповідачем має бути відповідний орган місцевого самоврядування.
Вона помилково пред'явила позов до неналежних відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а тому саме з цієї підстави належить відмови в позові. При цьому апелянт посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду про правові наслідки пред'явлення позову до неналежного відповідача, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/906/16-ц.
Узагальнений зміст відзивів на апеляційну скаргу
Представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 адвокат Чуприна Сергій Павлович подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якій висловив незгоду з вимогами та доводами останньої.
Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції перевіряв питання належності відповідачів у справі й не знайшов підстав для їх заміни. Суд обґрунтовано виходив з того, що відповідачі спадщину, які відкрилася після смерті їх батька, прийняли. З цього виходила і позивача, пред'являючи до них позов.
Від відповідача нотаріуса Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах Олени Федорівни та третьої особи Долинської міської ради відзиви на апеляційну скаргу до суду не надійшли.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Позиції учасників справи, висловлені у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Позивачка особисто в судове засідання не з'явилася, а її представник - адвокат Бойко Дмитро Павлович подану ними апеляційну скаргу підтримав, надав усні пояснення стосовно викладених у ній доводів та вимог.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їх представник адвокат Чуприна Сергій Павлович повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (судових повісток), в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідач нотаріус Першої львівської державної нотаріальної контори Кутельмах Олена Федорівна повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки),також до суду не з'явилася, від нотаріальної контори надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Третя особа Долинська міська рада повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки), явку свого представника до суду не забезпечила.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , якій за життя на праві власності належала земельна ділянка сільгосппризначення площею 8,56 га, що підтверджувалося державним актом на право приватної власності на землю серії І-КР № 036854, виданим на підставі рішення сесії Суходільської сільської ради народних депутатів від 27 березня 2001 року № 83.
Спадщину на вказану земельну ділянку за заповітом ОСОБА_5 прийняв її син ОСОБА_4 прийняв і 24 жовтня 2005 року отримав свідоцтво про право на спадщину, але державний акт на право власності на землю згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом не переоформив.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Молодіжне Долинського району Кіровоградської області, а похований на кладовищі в селі Новосавицьке Долинського району Кіровоградської області.
Витрати на його поховання понесла сестра померлого - ОСОБА_1 .
Позиція апеляційного суду
Колегії суддів судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі вимоги позивачки (апелянт) не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Переглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів судової падати у цивільних справах керується нормами права, які застосовуються до спірних правовідносин, та висновками Верховного Суду щодо їх застосування.
Застосовувані норми права
Зокрема, згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1265 ЦК України). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
Аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що прийняття спадщини є вольовою дією спадкоємця, за виключенням тих випадків, коли спадщина вважається прийнятою спадкоємцем через пряму вказівку закону та за умови, що він не відмовився від її прийняття.
Право на прийняття спадщини є строковим, а перебіг цього строку починається з часу відкриття спадщини й спливає через шість місяців. Впродовж цього строку, спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. Якщо він не вчиняє жодної із цих дій, закон визнає його таким, що спадщину не прийняв, тобто не набув відповідних прав та обов'язків спадкодавця.
У випадку пропуску строку на прийняття спадщини з поважних причин надання спадкоємцю можливості прийняти спадщину залежить від домовленості із іншими спадкоємцями, або ж від рішення суду.
Щодо належності/неналежності відповідачів у справі
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Аналіз положень ст. 51 ЦПК України дає підстави для висновку, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.
У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача або не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушую, не визнає або оспорює його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до суду.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що правопорушення вчинила інша особа й обов'язок виконати вимоги позивача лежить на ній, або згідно з законом на іншій особі - належному відповідачеві.
Основний довід апеляційної скарги, яку подала позивачка, полягає в тому, що у справі неправильно визначено склад відповідачів.
Вона вважає, що спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами так, як, на її погляд, вони спадщину після батька не прийняли. На думку позивачки місцевий суд мав здійснити заміну неналежних відповідачів, а оскільки він цього не зробив, то суд апеляційної інстанції, який за законом позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання заміни неналежного відповідача, має змінити мотивувальну частину рішення суду, відмовивши в позові з підстав пред'явлення вимог до неналежних відповідачів.
Оцінюючи такі аргументи позивачки, суд апеляційної інстанції виходить з обставин цієї справи.
Так, у справі, що переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду на захист своїх спадкових прав щодо майна померлого брата ОСОБА_4 .
Свої позовні вимоги позивачка пред'явила до спадкоємців за законом першої черги: синів спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, вона висунула вимогу до нотаріуса про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом.
Як правильно встановив суд першої інстанції, позивачка доводиться рідною сестрою спадкодавцю ОСОБА_4 , а отже, згідно зі ст. 1262 ЦК України, належить до другої черги спадкоємців за законом.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є синами спадкодавця ОСОБА_4 , а тому, згідно зі ст. 1261 ЦК України, належать до спадкоємців першої черги за законом.
Враховуючи зміст норм Книги шостої ЦК України, зокрема глав 86, 87 цього Кодексу, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у справах про спадкування належними відповідачами будуть спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем буде відповідний орган місцевого самоврядування.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд першої інстанції враховував обставини цієї справи, характер спірних правовідносин, норми матеріального права, яка підлягають застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що у цій справі між сторонами виник спір щодо черговості спадкування так, як позивачка вважає, що саме вона, спадкоємець другої черги за законом, прийняла спадщину і та належить їй, а не спадкоємцям першої черги, які вимог позивачки не визнають, стверджуючи, що спадщина належить саме їм.
При цьому ці спадкоємці першої черги також, як і позивачка, звернулися до нотаріуса за видачею їм свідоцтв про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку (Т. 2, а. с. 64). В задоволенні цих заяв нотаріус відмовив через ненадання ними оригіналу державного акту на право власності на землю, а не у зв'язку із неприйняттям ними спадщини (Т. 2 а. с. 81 див. на звороті).
Натомість підставою для відмови нотаріусом у видачі позивачці ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку стало наявність спадкоємців першої черги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які прийняли спадщину (Т. 2, а. с. 49 див. на звороті).
У зв'язку з тим, що спір про належність спадщини виник між спадкоємцями за законом різних черг, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме ці особи є учасниками спірних правовідносин, а тому спадкоємці першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які заперечують право спадкоємця другої черги на спадщину, повинні відповідати за її позовом, тобто вони є належними відповідачами у цій справі.
Отже, твердження позивачки про неналежний склад відповідачів у справі є безпідставним, а тому й відсутні підстави для задоволення вимоги апеляційної скарги про зміну рішення суду в частині мотивів відмови в позові.
Висновок суду першої інстанції про належність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/906/16-ц, оскільки в тій справі Суд встановив, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки.
І в позовній заяві, і в апеляційній скарзі позивачка наполягає на тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на відміну від неї, спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті їх батька, не прийняли.
Тож позивачка не погоджується з висновками суду по суті спору, але вимог про скасування рішення та ухвалення нового не заявила.
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Однак, у цій справі апеляційний суд не встановив передбачених частинами 2, 3-ю ст.. 376 ЦПК України фактів порушення місцевим судом норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, тож підстав для виходу за межі доводів або вимог апеляційної скарги позивачки немає.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Переглянувши справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги апеляційний суд не встановив підстав для зміни оскаржуваного рішення суду, тож апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Про судові витрати
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції апеляційний суд не змінив, то й підстав для зміни розподілу судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України), а також для присудження позивачці судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, немає.
Відповідачі вимог про судові витрати не висували.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд
Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2022 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 07 листопада 2022 року.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: А. М. Головань
С. І. Мурашко