02 листопада 2022 року м. Кропивницький
справа № 385/540/21
провадження № 22-ц/4809/1170/22
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Заочним рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2021 року позов задоволено; визнано виконавчий напис, вчинений 20 березня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованості в розмірі 39399,50 грн таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з відповідача на користь позивача 1362,00 грн судового збору.
Відповідно до додаткового рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2021 року у даній справі стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 11486,00 грн.
Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 270 ЦПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Таким чином, із аналізу змісту ст. 270 ЦПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється у тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
Зазначена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року у справі № 905/1623/20, постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 922/2665/17, від 12 січня 2021 року у справі № 1540/4122/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 522/17366/13-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 640/15192/19.
Скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної (касаційної) скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 761/15741/17).
Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порядок апеляційного оскарження додаткового рішення має бути аналогічним тому порядку, що встановлений процесуальним законом для апеляційного оскарження первісного рішення у справі.
Так, умови і порядок заочного розгляду справи, а також положення щодо апеляційного оскарження заочного рішення суду першої інстанції викладені у главі 11 розділу ІІІ ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України встановлено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що відповідно до ст.ст. 231, 232 ЦПК України (в редакції закону, що діяла до 15 грудня 2017 року) оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та у разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, із заявою про перегляд додаткового рішення від 15 червня 2021 року, яке є невід'ємною частиною заочного рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2021 року, відповідач до суду першої інстанції не звертався та місцевим судом відповідне судове рішення за результатами розгляду такої заяви не ухвалювалось.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії» зазначено, зокрема, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам запропоновано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Оскільки чинне цивільно-процесуальне законодавство не передбачає можливості оскарження відповідачем в апеляційному порядку заочного рішення без попереднього розгляду судом першої інстанції його заяви про перегляд заочного рішення, у даному випадку недотримання Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» визначеного законом порядку щодо апеляційного оскарження додаткового судового рішення як невід'ємної частини заочного рішення суду, виключає можливість відкриття апеляційного провадження за поданою відповідачем у справі апеляційною скаргою.
При цьому, зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваного додаткового судового рішення загального порядку апеляційного оскарження не впливає на процесуальний обов'язок відповідача дотриматися вимог ст. 284 ЦПК України.
На підставі викладеного, у відкритті апеляційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 270, 284, 287, 358 ЦПК України, апеляційний суд,-
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на додаткове рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15 червня 2021 рокуу даній справі,- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний