Іменем України
11 жовтня 2022 року м. Кропивницький
справа № 390/300/21
провадження № 22-ц/4809/834/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,
за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Кіровоградська обласна прокуратура, Головне Управління Національної поліції у Кіровоградській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області (суддя Бойко І. А.) від 27 травня 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
25 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Головного Управління Національної поліції у Кіровоградській області, в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, на його користь моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі заяви ОСОБА_2 відносно нього було зареєстровано кримінальне провадження за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 358 КК України.
Під час досудового розслідування ОСОБА_2 подав слідчому заяву про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що не має жодних претензій до позивача. Однак процесуальне рішення на підставі цієї заяви слідчим або прокурором не прийнято, досудове розслідування тривало, а після його завершення прокурор скерував до суду обвинувальний акт.
Під час судового провадження прокурор змінив обвинувачення та затвердив новий обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ст. 356 КК України.
На підставі заяви ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою від приватного обвинувачення ухвалою суду, яка набрала законної сили, кримінальне провадження відносно позивача закрито відповідно до ч. 4 ст.26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Позивач вважає, що його незаконно було притягнуто до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим він зазнав моральних страждань, а саме: порушився нормальний ритм його життя, постраждала його репутація, погіршився стан його здоров'я, що вимагає від позивача додаткових зусиль для їх нормалізації, тому, як він вважає, у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, передбачене Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду».
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Головного Управління Національної поліції у Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства та прокуратури залишено без задоволення.
Суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено твердження позивача щодо незаконності притягнення його до кримінальної відповідальності, а оскільки кримінальне провадження відносно нього закрито не з реабілітуючих підстав, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, передбачені Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду», дя задоволення вимог позивача.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
У поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Фільштейн Володимир Леонідович, просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі вказується на те, що висновки, які зробив суд, не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права.
Зокрема, позивач зазначає, що ОСОБА_1 був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 358 КК України і суд у кримінальному провадженні мав виправдати його, але з метою уникнення цього прокурор змінив пред'явлене йому обвинувачення з ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 358 КК України на ст. 356 КК України. Тим самим прокурор визнав відсутність в діях позивача ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 358 КК України, безпідставність та незаконність повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.
Змінюючи публічне обвинувачення на приватне, прокурор мав намір ухилитися від відповідальності за незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
Вказане дає позивачу право вимагати відшкодування за завдану моральну шкоду на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду», а також норм Цивільного кодексу України, що не враховано судом першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу
До Кропивницького апеляційного суду від Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому висловлена незгода з доводами та вимогами апеляційної скарги позивача та зазначено, що місцевим судом у повному обсязі та достатній мірі встановлено, досліджено фактичні обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Зокрема, наголошено, що відмова потерпілого від обвинувачення відносно особи, яка притягується до кримінальної відповідальності не є підставою для відшкодування моральної шкоди відповідно до ЗаконуУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду». Безумовною підставою для відшкодування шкоди може бути лише рішення суду, в якому встановлено незаконність (протиправність) дій посадових осіб відповідного органу досудового розслідування, прокуратури або суду, однак такі судові рішення стосовно позивача не ухвалювалися.
Інші учасники справи правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу не скористалися. Проте відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина третя статті 360 ЦПК України.
Позиції сторін в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції
Позивач ОСОБА_1 повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але особисто в судове засідання не з'явився. Його представник - адвокат Фільштейн В. Л. підтримав подану ним від імені позивача апеляційну скаргу.
Представник прокуратури Бабенко М. В. апеляційну скаргу не визнала. Просила відмовити в задоволенні вимог позивача.
Відповідачі Державна казначейська служба України, Кіровоградська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але явку в судове засідання своїх представників не забезпечили, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
23 січня 2018 року за заявою ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018121010000008 внесено відомості про кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за попередньою кваліфікацією за ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 185 КК України, у фабулі витягу зазначено, що ОСОБА_1 з метою обернення у свою власність земельної ділянки, надав нотаріусу для проведення державної реєстрації права власності завідомо підроблений договір, який дійсним власником ОСОБА_2 не підписувався.
28 січня 2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 358 КК України.
Згідно з заявою ОСОБА_2 від 29 жовтня 2018 року, він звернувся до органу поліції із заявою про закриття кримінальної справи, в якій зазначив, що він не має будь-яких претензій до ОСОБА_1 . Просив закрити кримінальне провадження відносно останнього.
08 лютого 2019 року прокурор Кіровоградської місцевої прокуратури звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42018121010000008 відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 358 КК України.
На підставі ухвали Кропивницького апеляційного суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 направлено до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.
15 січня 2021 року прокурором до суду подано обвинувальний акт, яким змінено обвинувачення, раніше пред'явлене ОСОБА_1 , після чого дії обвинуваченого кваліфіковано як самоправство.
Згідно з поданою до суду письмової заяви ОСОБА_2 , останній просив закрити кримінальне провадження у зв'язку відмовою від приватного обвинувачення та відсутністю претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_1 .
Відповідно до ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року, яка набрала законної сили, кримінальне провадження № 42018121010000008 щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
У кримінальному провадженні запобіжний захід ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового провадження не обирався.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частинами 1 та 2 ст. 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
На день розгляду справи єдиним таким законом є Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Частиною 2 ст. 1 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до п. 1, п. 1-1, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
постановлення виправдувального вироку суду;
встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
У наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (п. 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР).
Статтею 4 Закону № 266/94-ВР встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно з ст. 13 Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тож, чинне законодавство чітко визначає випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі моральної шкоди.
Пункт 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Зміст пунктів 1 - 3 ст. 2 Закону № 266/94-ВР дає підстави вважати, що право на відшкодування шкоди у громадянина, який був притягнутий до кримінальної відповідальності, виникає в одному з трьох випадків:
1)у випадку повної його реабілітації, або
2) у випадку засудження, але при цьому в обвинувальному вироку чи іншому рішення суду встановлено факти незаконності процесуальних дій, що обмежують чи порушують його права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. або
3) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, що відповідає п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідно.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 05 лютого 2021 року ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження № 42018121010000008 щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Тобто, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито з підстави, яка відмінна від тих, які передбачені п. 3 ст. 2 Закону № 266/94-ВР.
Крім того, зі змісту ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року вбачається, що судом не було встановлено фактів незаконності процесуальних дій, що обмежують чи порушують його права та свободи ОСОБА_1 , незаконного проведення оперативно-розшукових заходів стосовно нього.
Матеріал цивільної справи не дають підстав вважати, що діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду були оскаржені ОСОБА_1 у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Неправомірність дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду доведена не була.
З урахуванням принципу спеціалізації судоустрою України, в межах цивільного судочинства не може надаватися правова оцінка процесуальним діям органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, вчинених ними в кримінальному провадженні.
Таким чином, у позивача не винило право на відшкодування моральної шкоди з підстав передбачених цим Законом № 266/94-ВР.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 травня 2022 року у справі № 759/20824/19 (провадження № 61-12717ск21).
З огляду на вищенаведене, колегій суддів апеляційного суду дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції фактами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Про судові витрати
Оскільки апеляційну скаргу, яку подав позивач, залишено без задоволення, підстав для зміни розподілу судового збору, здійсненого в суді першої інстанції, а також для присудження позивачу компенсації судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд
Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2022 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 07 листопада 2022 року.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: А. М. Головань
С. І. Мурашко