08 листопада 2022 року м. Житомир справа № 240/18008/22
категорія 102000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо відмови оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України в формі паспортної книжечки;
- зобов'язати Бердичівський відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року, без засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в інтересах неповнолітнього сина зверталась до відповідача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. В даній заяві було повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру та обґрунтовано право на паспорт - книжечку. Однак, відповідач відмовив у видачі такого паспорта, посилаючись на те, що без надання всіх необхідних документів (заяви встановленої форми та відповідного рішення) підрозділ не має жодних правових підстав на вчинення відповідних дій, передбачених Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
07.09.2022 до відділу документального забезпечення суду від Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Аргументуючи заперечення проти позову зазначає, що позивачем для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки 1994 року не було надано документи, визначені п.п.1, 2 п.1 Розділу ІІІ Порядку №456, а саме - заяву встановленого зразка та судове рішення, що набрало законної сили та засвідчене в установленому порядку про зобов'язання органу ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки 1994 року, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачка є матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17.02.2022 позивачка звернулась до Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області із заявою щодо оформлення її неповнолітньому сину паспорта громадянина України зразка 1994 року на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020, додавши до заяви копію свідоцтва про народження, 2 фотокартки 3,5х4,5, заповнену власноручно заяву на видачу паспорта згідно додатку 1 до порядку видачі паспорта, як додаток в добровільній формі, в якій просила здійснити оформлення без будь-яких ідентифікаторів та ведення обліків за раніше встановленими формами.
Листом від 26.03.2022 за вих.№Г-3/6/1814-22 відповідачем відмовлено у видачі паспорта громадянина України зразку 1994 року у формі паспортної книжечки, оскільки у ДМС відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушених соціальних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначається Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI із змінами та доповненнями (далі - Закон № 5492-VI).
Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною четвертої статті 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
На виконання ч. 2 ст. 15 Закону № 5492-VI Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.03.2015 року №302 "Про затвердження бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України".
Разом з тим, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
Пунктом 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Пунктом 3 Постанови №302 встановлено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Пунктом 1 Розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 червня 2019 року №456, встановлено, що він розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII(в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Згідно п.2 Розділу І Порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
Водночас, п.3 Постанови №302 визначено, що до завершення роботи із забезпеченням у повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 01.01.2016 року припиняється.
Пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме, біометричні дані, параметри особи (від цифрований образ обличчя особи, від цифрований підпис особи, від цифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи, що за своєю суттю є персональними даними.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в інтересах неповнолітнього сина до відповідача із відповідною заявою про отримання паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з відмовою за релігійними переконаннями від оформлення паспорту у формі пластикової картки ID.
З огляду на викладене, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних" №2297-VI від 01.06.2010 року мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Приписами ст. 2 Закону №2297-VI визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 6 Закону №2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
З викладеного слідує, що згода відповідної особи є обов'язковою при обробці її персональних даних. В даному випадку позивач чітко зазначив про свою відмову від такої процедури з повідомленням її причин.
Пунктом 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII передбачена альтернатива вибору для громадян України, а саме, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не передбачає інших форм документу, ніж у вигляді пластикової картки типу ID-1. Зазначені обставини суперечать нормам ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положеннями ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікований Законом України від 06.07.2010 року №2438-VI визначено, що будь-якій особі надається можливість:
а) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу;
б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі;
с) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції.
При цьому, слід зазначити, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу, є порушенням конституційних прав такої особи.
У цьому контексті слід вказати, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Суд враховує правову позицію щодо права особи на отримання паспорта в формі паспортної книжечки, яку було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17.
У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання в право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта в традиційній формі - у вигляді паспортної книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Таким чином, правильними є аргументи позивача щодо можливості одержати її сином паспорт громадянина України, форму якого затверджено Положенням про паспорт (зразка 1994 року).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо недотримання позивачем порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України в частині ненадання відповідних документів з огляду на наступне.
Відповідно до п. 24 Порядку №302, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.
Встановлені судом обставини, дають підстави для висновку, що лист від 23.03.2022 за вих.№Г-3/6/1814-22 є відмовою для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки в розумінні Порядку №302.
Вказаним листом відповідач відмовив позивачу у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, оскільки оформлення та видача паспорта зразка 1994 року здійснюється ДМС громадянам, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, відповідно до Тимчасового порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС №456 від 06.06.2019.
Проте, вказана постанова регламентує лише випадки коли оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Разом з тим, суд відмічає, що позивач не мала можливості подати відповідачу рішення суду, оскільки рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати її дитині паспорт громадянина України зразка 1994 року відсутнє.
Згідно з пунктом 1 розділу ІХ Тимчасового порядку №456 територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо:
1) особа не є громадянином України;
2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання);
3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію;
4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;
5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта;
6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Враховуючи викладене, суд вважає що відповідач, при розгляді заяви позивача про видачу паспорта у формі книжечки, мав всю необхідну інформацію, яка є достатньою для задоволення заяви.
Водночас, Постанова № 302, на яку посилається відповідач, передбачає виготовлення бланку паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1, а тому подача заяви-анкети, яка передбачена також даною постановою, стосується саме такої форми паспорта громадянина України.
Натомість п. 3 Постанови № 2503-ХІІ передбачає, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185" від 12.06.2013 №415 відновлено дію Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України" від 04.06.1994 №353, якою затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки).
Пунктом 13 Постанови №2503-ХІІ визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України виданий Наказ від 13.04.2012 №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", який встановлював форму заяви про видачу паспорта та перелік документів, які необхідно подати, однак вказаний наказ втратив чинність 01.03.2018. Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою №2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило верховенству права.
При цьому, як встановлено з матеріалів справи, позивачем до заяви про видачу паспорту у формі книжечки додано всі необхідні документи .
Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Інші доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують наявності права неповнолітнього на отримання паспорта у формі книжечки.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані законним представником, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Героїв України, 67, м. Бердичів, Житомирська область, 13300. ЄДРПОУ: 37808497) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Бердичівський відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова